У рамках проєкту «Ми і світ» Благодійного фонду Козицького» у квітні організував три соціальні проєкти з розмальовування писанок: для дітей військових та для тих, чиї батьки віддали своє життя за Україну, для курсантів військових вишів, а також для військових, які проходять лікування у госпіталі. Для діток, які через війну залишилися без батька, писанка стала чимось важливішим за малюнок. Це справжня сімейна традиція, яку, на жаль, цього року зможуть втілити не всі. «Писанка дуже гарна і енергійна. Не важливо, що малювати, головне, що ти в цей момент думаєш», — каже Яна, донька загиблого військового. Ростислав, батько якого теж загинув на війні, зізнався, що Великдень — для нього найкраще свято, а писанка є символом життя. Частина писанок, які розмальовували діти, помандрують у США і стануть складовою всесвітньої українсько-американської інсталяції. Курсанти військових вишів знайомилися з історією писанкарства та розмальовували писанки під керівництвом відомої американської писанкарки, членкині народних майстрів України, яка живе і творить в Нью- Йорку — Софійки Зєлик. «Писанка не просто декороване яйце, а історія нації», — каже мисткиня. Для пораненого військового Андрія Логура, який потрапив у Львівський госпіталь з-під Бахмута, розпис писанки став провідником до одужання. З писанкою в руках його забрали на операційний стіл. Як кажуть медики, мабуть, успішна операція не обійшлася без писанкової магії. LVIV.MEDIA розповідало, як малювати писанки, щоб вони були символами здоров’я, достатку та сімейного щастя.