Цьогоріч багато сімей з дітьми через війну змушені були змінити місце проживання. Водночас до стресу через переселення додається й зміна школи, особливо складно призвичаїтися батькам дітей, які йдуть у перший клас. Що робити, аби адаптувати дитину до походу у школу, та як пройти цей процес максимально безболісно, розповідаємо нижче. Як і у дитячому садочку, дитина знайомиться з новими людьми, звикає до свого першого вчителя та й взагалі звикає до шкільного життя та його правил та розпорядку. Водночас не всі діти встигають швидко адаптуватися до нового середовища. За статистикою, тільки 50% дітей звикають до нових умов і вимог протягом пів року. Другій половині потрібно більше часу. Етапи та фактори адаптації до школи Ступінь готовності до шкільного навчання оцінюється, як правило, за такими сферами: біологічна, соціальна та психологічна. Біологічний ступінь готовності означає пристосування організму першокласника до нового режиму навчання й життя. Батькам варто звернути увагу на те, що біоритми дитини змінюються, а від цього може залежати як настрій, так і апетит дитини. Не менш важливою є й психологічна сторона звикання малечі до шкільного ритму. Дитина, яка психологічно готова до школи, вже має певний рівень розвитку пізнавальних здібностей, має адекватне емоційне реагування, готова комунікувати та вчитися. Водночас соціальна готовність дитини до школи полягає у пристосуванні до колективу, розумінні вимог вчителя тощо. Важливо зазначити, що діти, які ходили раніше до дитсадка, значно краще комунікують та пристосовуються до нового соціуму, а це немало важливо. Скільки часу займає адаптація в першому класі Процес адаптації у першокласників триває 6-8 тижнів, однак може сягати пів року. Водночас варто пам’ятати, що кожна дитина унікальна, тож час на адаптацію може відрізнятися. Однак психологи все ж виділяють певні часові рамки на адаптацію першокласників до школи.Як правило, до кінця вересня — початку жовтня малята вже звикають до нового режиму, «приймають» вчительку як авторитетного дорослого, знають усіх однокласників на ім’я, виконують поки нескладні домашні завдання. Проте не у всіх дітей адаптація відбувається так швидко й непомітно. Є діти, які звикають досить повільно й освоюються на новому місці тільки у грудні, а то й у лютому. Саме такі малюки потребують допомоги й підтримки родини. Коли не варто віддавати дитину до школи Перш за все, не треба віддавати дитину до школи, якщо вона не сформована фізично. Часто буває так, що дитина досить непогано розвинена в інтелектуальному плані, але недостатньо розвинена в плані фізіологічному. Варто утриматися від школи, адже це може зашкодити скелету і м’язам через постійне сидіння на уроках. Тоді дитина буде проводити більшість часу на лікарняному, але ж батькам цього не треба? Звісно, краще віддати дитину до школи пізніше, аніж раніше, і це неспроста. Шестирічні діти менше зацікавлені у концентрації, ніж семирічні. Відтак, дитина відволікається, їй цікавіше гратися, ніж слухати вчителя, та це й не дивно. У віці шести років дитина ще не здатна усвідомити, що є частиною колективу. І, коли викладач говорить всім відкрити підручник, маленькій крихітці часто потрібно «особливе запрошення». Та все ж, якщо ви вирішили віддати дитину до школи у віці шести років, придивіться до закладу, який практикує навчання у вигляді гри. Аби зрозуміти, коли краще віддати дитину до школи, у 6 чи 7 років, найкраще поспілкуватися про це із психологом. Як зрозуміти, що дитина адаптувалася Діти з високим рівнем адаптації позитивно ставляться до школи, вимоги сприймають адекватно, навчальний матеріал засвоюють легко, глибоко. Також вони уважно слухають рекомендації вчителя, виконують доручення без зайвого контролю, виявляють зацікавленість до самостійної роботи. Діти із середнім рівнем адаптації позитивно ставляться до школи, перебування в ній не викликає негативних емоцій. Вони розуміють навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його емоційно, наочно, детально. Зосереджуються тільки тоді, коли займаються чимось цікавим, доручення виконують добросовісно. Діти з низьким рівнем адаптації байдуже ставляться до навчання, порушують дисципліну, їм важко працювати самостійно, до уроків готуються частково, їм необхідний постійний контроль, а ще вони не мають близьких друзів. Ці діти потребують індивідуальної уваги з боку класного керівника, батьків та практичного психолога. Ознаки та причини дезадаптації Порушення адаптації залежить від кількох факторів: недостатність підготовки дитини до школи; порушення формування окремих психічних функцій; порушення пізнавальних процесів; порушення формування шкільних навичок; рухові порушення; емоційні розлади; товариськість і соціалізація. Коли процес формування навичок та вмінь проходить важко, не продуктивно, учень починає відставати від програми. Звичайно ж, тут потрібна допомога викладача та батьків. Є діти, які не вміють регулювати свою поведінку та увагу, відтак їх часто сварять, а в такому емоційному стані виконувати домашнє завдання дитині дуже важко. Така дитина зосереджується на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдання, робить безліч помилок, неуважна та загальмована. Також важко адаптуватися тим дітям, які часто хворіють, втомлюються. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості. Якщо все-таки дитина приносить погані оцінки у щоденнику, то потрібно їй допомагати. Наприклад, займатися додатково за тим предметом, який не дається. Ну, а якщо погані оцінки вчителька ставить за всіма предметами, то тоді варто замислитися — чи не занадто рано ви віддали дитину до школи. Іноді краще все-таки забрати малюка зі школи й повторити «похід» наступного року (за умови, що дитина й сама не виявляє бажання ходити до школи). Загальні поради батькам, як «пережити» адаптацію до школи Перед першим вересня розкажіть дитині, як це — бути у статусі учня, які правила діють у школі та як себе варто поводити. Зверніть увагу на те, що період адаптації значно легше проходить тоді, коли ви приділяєте дитині час та допомагаєте їй. Не варто порівнювати свою дитину з іншими першокласниками, особливо, якщо вона є менш успішною, ніж інші.Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, як впевненість у собі та своїх можливостях. Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей. У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу. Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слово підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку. Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне розв’язання завдань буде останнім і найменш ефективним способом, що завжди викликає в дитини негативні емоції. І звичайно ж, не забувайте казати дитині, що ви її любите, незалежно від її здібностей та оцінок. Вона це однозначно оцінить. Нагадаємо, у Міносвіти розповіли, коли запровадять 12-річну шкільну програму в Україні.