Майже через півтора року після невдалого вторгнення президента Володимира Путіна ціна опору для сусіда Росії виявилася руйнівною. Якщо понад шість мільйонів біженців з України не повернуться, частина цієї шкоди буде незворотною. Про це пише Bloomberg. Більшості чоловіків у віці 18-60 років не дозволено виїжджати з країни, що пояснює, чому 68% українських біженців — жінки, а серед дорослих гендерна нерівність ще більша. За словами Олександра Ісакова з Bloomberg Economics, якщо не вдасться переконати жодну з 2,8 мільйона жінок працездатного віку повернутися, це коштуватиме Україні 10% її річного довоєнного валового внутрішнього продукту. За найгіршого сценарію це 20 мільярдів доларів на рік, що легко переважить запропонований Європейським Союзом чотирирічний пакет допомоги Україні на суму 12,5 мільярда євро (13,9 мільярда доларів) на рік. Ще до війни найслабшою економічною ланкою України була її демографія: коефіцієнт народжуваності становив лише 1,2, що було одним із найгірших показників у Європі. Десятки тисяч загиблих військових і цивільних осіб, а також ще більша кількість поранених і травмованих, які не можуть працювати, ще більше зменшують кількість споживачів і робочої сили, необхідних для відновлення країни. Уряд має амбітні плани щодо післявоєнної відбудови, які мають подвоїти розмір економіки до 2032 року, але Міністерство економіки заявляє, що Україні не вистачає 4,5 мільйона робітників і підприємців, необхідних для досягнення цієї мети. Уряд прагне заповнити цю прогалину за рахунок біженців, що повертаються, 60% з яких мають вищу освіту та іноземних талантів. З цією метою він працює над стимулами для повернення жінок на ринок праці, включаючи нове трудове законодавство, спроби скоротити гендерний розрив в оплаті праці та гранти, щоб допомогти дружинам тих, хто воює на фронті, розпочати власний бізнес. Разом українські біженці та внутрішньо переміщені особи (ВПО) становлять майже третину від 37,3 мільйона населення, яке, за даними Уряду, проживало на території, яку він контролював до початку повномасштабного вторгнення. І хоча деякі з ВПО всередині країни все ще можуть зробити свій внесок в економіку України, ті, хто зараз живе за кордоном, починають шукати роботу, платити податки і збільшувати виробництво в інших країнах. «Тільки люди створюють ВВП економіки», — сказав Олег Гороховський, генеральний директор Monobank, постачальника банківських послуг тільки для мобільних телефонів, у своєму офісі в Києві. «Я боюся, що багато розумних і кмітливих людей, молоді, особливо жінок, виїжджають з України». За його словами, жінки мають непропорційний вплив на споживчий попит, оскільки саме вони, як правило, приймають основні рішення, коли йдеться про покупки для домогосподарств. «Без них буде дуже важко», — додав він. Так, багато біженців, ймовірно, повернуться з часом. Проте немає жодних гарантій щодо того, скільки саме, а чим довше триває війна, тим стає важче їх переконати повернутися: За даними УВКБ ООН, після закінчення останньої війни в Європі, в Боснії в 1990-х роках, знадобилося майже десять років, щоб половина з 2 мільйонів біженців і вимушених переселенців повернулися додому. За підрахунками Ісакова, подібний результат для України, коли половина всіх біженців повернеться, коштуватиме економіці 10 мільярдів доларів на рік. Це 5% ВВП, якщо врахувати, що деякі чоловіки та сім’ї переїдуть до жінок, які вирішили залишитися за кордоном. Не менш важливою проблемою, ніж втрата попиту, є втрата робочої сили. За словами Олександра Жолудя, головного аналітика центрального банку з питань монетарної та економічної політики, Україна шукає шляхи заповнення майбутнього дефіциту не лише за рахунок репатріантів. У той час як питання імміграції часто є проблематичним в інших країнах, «в Україні вже ведуться дебати про потребу в нових іноземних іммігрантах після війни», — сказав він. До цього моменту, однак, основна увага приділяється переконанню біженців повернутися до таких місць, як Миколаїв. Коли Данія погодилася очолити програму відбудови порту у воєнний час, посол Оле Егберг Міккельсен знав, що допомагатиме відновлювати водну та енергетичну інфраструктуру, щоб зробити місто знову придатним для життя. Однак він не очікував, що доведеться будувати бомбосховища для дітей. «Проєкт був узгоджений 3 липня і передбачає відновлення 16 пошкоджених шкіл, з додаванням притулків там, де це необхідно, „тому що сім’ї з дітьми сказали, що не повернуться в місто, розташоване так близько до лінії фронту, без них», — сказав Міккельсен. Багато людей повернулися, що свідчить про те, що цифри не є статичними, а являють собою моментальний знімок постійних потоків. Місцева влада міста зробила багато для того, щоб зробити перспективу більш привабливою: парк нових автобусів замінює зруйновані під час війни, до автобусних зупинок тепер прилягають бетонні бункери, де люди можуть сховатися під час тривоги, у трубах є тепло і вода, навіть якщо вона не питна. Офіційне опитування 7000 українських біженців у Німеччині, опубліковане 12 липня, показало, що 44% мають намір залишитися в країні на кілька років або назавжди, що на 5 відсоткових пунктів більше, ніж минулого літа. Три чверті відвідують курси німецької мови або вже закінчили їх, що є важливою передумовою для працевлаштування. Нагадаємо, раніше Світовий банк погіршив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України на 2023 рік до 2%. Зокрема у січні Світовий банк прогнозував зростання. На погіршення прогнозу вплинуло економічне потрясіння від руйнування енергетичної інфраструктури наприкінці минулого року.