Олександр Мірошніков із Миколаєва на Львівщині — заслужений майстер народної творчості, повний кавалер нагород меморіального фонду Фаберже, художник-каменеріз та ювелір. Митець в час війни відмовився від роботи з дорогими металами. Замість золота чи срібла використовує титан, з якого зроблені корпуси російських крилатих ракет. Намиста, сережки, підвіски — ці всі прикраси виготовлені не з дорогоцінних металів, а з уламків російських “Калібрів", в основі яких титан. Крилаті ракети зазвичай виготовляють з комбінації різних металів і сплавів, які забезпечують оптимальну міцність, легкість і стійкість до високих температур. Серед основного матеріалу — титан. Адже цей метал має високу міцність, стійкість до корозії та високих температур. Матеріал для своїх творів митець отримує від військовослужбовців сил Протиповітряної оборони України. Йому передають уламки збитих “Калібрів” чи Х-101, які після експертизи визнані безпечними. З одного із таких уламків Олександр Мірошніков створив підвіску “Чумацький шлях”. “Це астролябія, виконана з титана, оздоблена камінчиками, і тут є чумацький шлях. Тож вона так і називається. Тут вигравійована під мікроскопом повна карта північної півкулі. Всі сузір'я вигравійовані. Так що за її допомогою навіть можна вивчати астрономію”, — розповідає майстер. За словами Олександра Мірошнікова, робота з титаном займає більше часу, ніж з дорогоцінними металами. Інколи, щоб отримати одну деталь часу може піти стільки ж, як на 5-10 виробів із золота. “Навіть у Фаберже під час Першої світової війни роботи були з простих металів, зі сталі, уламків снарядів, і навіть з карельської берези. Я вважаю, нехай не ображаються на мене ювеліри, що зараз неетично ходити з великими золотими ланцюжками чи витрачати великі гроші на дорогоцінні прикраси. Золото — це зараз матеріал стратегічний, державний. Під час війни багатьом фірмам навіть заборонено його продавати. Треба показати красу іншого матеріалу, іншого каміння. І красу того матеріалу, який вбиває. Титан використовують в атомній промисловості, в медицині. В нормальних руках цей метал служить для добра, для позитиву. А в поганих руках воно віднімає життя”, - каже митець Перший твір, який майстер повністю виконав з титану – це 90-сантиметрова “Квітка папороті”, яку присвятив Володимиру Івасюку. “Квітка папороті — нічна, і традиційні метали: латунь, бронза, залізо, срібло, золото чи платина абсолютно не підходять. Вона має мати вечірні кольори. Я знав, що титан, коли його проходиш вогнем, набуває різних відтінків. Зі срібла чи золота так не зробиш, ці метали сильніше окислюються. Для такої роботи ідеально підходить тільки титан. Навіть серединка квитки — це гаряча емаль, вона була розплавлена, наче магма, і при вистиганні набрала червоного кольору”,- розповідає Олександр Мірошніков. Художник переконаний, що коли гудуть гармати, мистецтво має кричати, а коли говорить мистецтво, гармати мовчать. Але в цей важкий час митці зобов'язані працювати на повну, щоб давати людям позитив. “Мистецтво лікує навіть спалені душі. У мене багато людей жили, і з Харкова, і з інших розбомблених міст, які втратили рідних, друзів. Коли вони дивились на ці твори, на те ж таки “Старе місто”, вони на мить забували, що триває війна. Мистецтво має свій психотерапевтичний ефект, і його треба підтримувати на державному рівні. Наприклад, щоби у нас був закон про меценатство. Бо це нонсенс: у всьому світі є такий закон, а в нас немає”. — каже пан Мірошніков.