При аналізі терористичного нападу під Москвою 23 березня, внаслідок якого загинули 137 осіб, варто відповісти на два основні питання: хто це зробив та які будуть наслідки? Відповіді на ці питання не пов’язані між собою, і ведуть в різні боки, адже ставлення до цієї події у РФ залежить не від простої логіки, а від політичної кон’юнктури, яка нині домінує у Кремлі. На моє переконання, найбільш імовірно, що теракт у «Крокус-холі» дійсно скоїла група терористів «Ісламської держави». Якщо конкретніше – «Ісламської держави-Вілайят Хорасан». Це таке собі «регіональне відділення» бойовиків у Центральній та Південній Азії. Хорасан – це історична назва великого географічного регіону, який включає частину територій сучасних Ірану, Афганістану, Узбекистану, Таджикистану та Туркменістану. Оскільки ІДІЛ-К була заснована якраз в Афганістані, то звідси й назва. Терористи таким чином висувають претензію на усю територію історичного Хорасану, тим самим позиціонуючи себе не як локальний національний проєкт (наприклад, Талібан), а як транснаціональний, міжнародний «бренд». Відділення «ІД» в різних куточках світу виникали саме через «глобальний» характер ідеології терористів. На відміну від афганських талібів, єменських хуситів та палестинських ХАМАСівців, бойовики «ІД» не прив’язані до конкретної території, і сповідують салафітський ісламський екстремізм, за яким їхня фінальна мета – створення «всесвітнього халіфату», який має охоплювати всі території, де живуть мусульмани, а може й більше. Саме тому ІД стала магнітом для іноземних екстремістів, які почали приєднуватися до цього руху і присягати йому на вірність: в Африці, в Центральній Азії, на Кавказі, в Афганістані, Пакистані, на заході Китаю, на Філіппінах, в Індонезії, Малайзії, Саудівській Аравії, Сирії, Іраку, Лівані тощо. Оскільки проєкт ІД - глобальний, весь «всесвітній халіфат» має бути поділений на «провінції». Власне, «Хорасан» була визначена як одна з таких провінцій, а ІДІЛ-К стала місцевою гілкою у цій «провінції», яка відповідає за операції на цих територіях. ІД не має сильною централізованої вертикалі командування. Групи бойовиків можуть діяти малими групами, і ледь не в індивідуальному порядку, і мати лише формальний зв’язок з «брендом ІД», наприклад записавши відео з присяганням на вірність «халіфу», тобто лідеру ІД. Іноді бувало, коли ІД брала на себе відповідальність за теракти по всьому світу, навіть якщо їхня причетність була номінальною або навіть не була доведеною. Для них долученість до якихось гучних терактів – це питання іміджу, який вони намагаються зберігати, щоб мобілізовувати фінансову підтримку та вербувати людей. Їм вигідно перебільшувати свої можливості. «ІД» з самого початку вороже ставилася до Росії. Вони сприймали РФ як ще одну «імперію», яка пригноблює мусульман, наряду з іншими подібними «імперіями»: США, Китаєм та Європою. Пряма участь РФ у подіях на Близькому Сході та їхня активна участь у розгромі ІД в Сирії у 2015-2018 роках лише підсилювала цю ворожнечу. Теракт у «Крокус-холі» не був першим нападом ІД на РФ. Таких було багато, включаючи теракт у Петербурзькому метро у 2019 році. Власне, якогось особливого зв’язку з Росією у ІДІЛ-К ніколи не було і немає. Група імігрантів-таджиків, скоріше за все, скоїла теракт у «Крокус-холі», потрапивши під вплив бойовиків та їхньої ідеології або вдома, або під час численних поневірянь світом у пошуках роботи (як це часто й буває). Один з нападників у Москві власне зізнався, що був завербований у лави ІД у Туреччині, перед тим, як приїхати до РФ. Чи пропонували їм гроші, чи це вже деталь, яку вони «додали» до своєї історії після «ретельного допиту» з боку російських силовиків, невідомо. Я не буду стверджувати, що це точно брехня, бо, мовляв, терористи ІД - це, як у нас дехто каже, «не про гроші». Насправді далеко не всі бойовики, які були в лавах ІД, є ідейними борцями за створення «всесвітнього халіфату». Коли вони контролювали великі території у Сирії та Іраку, керівництво ІД жило далеко не за аскетичними принципами 8 століття, а заробляли десятки мільйонів доларів на контрабанді нафти, перерозподілі майна, торгівлі вкраденими артефактами з музеїв та грабіжництві територій, якими вони володіли. Тому, «грошова мотивація» не є фантастикою в цій історії. Так само немає нічого «дивного» в тому, що терористи ІД, скоївши теракт, намагалися втекти, а не померти в суїцидальному бою з російськими силовиками. По-перше, далеко не всі ісламські екстремісти є смертниками. Це дуже специфічна категорія терористів, яких спеціально готують до самовбивства протягом тривалого часу. По-друге, не всі бойовики ІД щиро вірять в ідею якоїсь «Валгалли», в яку вони потраплять, якщо помруть в бою з невірними. Власне, в лавах ІД в Сирії та Іраку такі ідейно «заряджені» хлопці завжди були в окремих загонах спецпризначення, яких використовували для відчайдушних штурмів і пробивання оборони противника. Затримані у РФ таджики, очевидно, не були ветеранами ІД, які пройшли крізь вогонь кількох війн та були готові до самопожертви. Їхнє бажання втекти з місця події цілком зрозуміле, і не може бути сильним аргументом проти версії про причетність ІД до нападу. Оскільки зв’язок з «ІД» є дуже умовним, не виключена й друга версія того, що сталося, яку нині також обговорюють – бойовиків використали «втемну» російські спецслужби. У кінці 1990-х років подібні історії вже відбувалися, і це основний аргумент на користь саме цієї версії, враховуючи можливості російських спецслужб. Я все-таки ставлю на першу версію, але насправді, не так важливо, що саме спровокувало цей напад. І це підводить нас до другого питання. У Росії цілком розуміють, що теракт скоїла група бойовиків, номінально прив’язана до бренду ІДІЛ, мотивована якимись абстрактними ідеями та грошима. Але у Москві нині не зацікавлені в тому, щоб просувати цю версію як основну та єдину. Інакше доведеться думати над тим, як відповісти організації, яка не має якогось чіткого центру управління на території РФ, є далекою від РФ та її інтересів, а також пояснювати населенню, як спецслужби могли пропустити такий теракт. Крім того, російське політичне керівництво перебуває у стані війни з Заходом, а відтак політико-ідеологічна кон’юнктура вимагає від них використання будь-якої можливості для ведення цієї війни. Саме тому теракт у «Крокус-холі» приречений на те, щоб стати ще одним інструментом у війні РФ проти України та Заходу. Інструменталізація та мобілізація усіх наявних у РФ ресурсів та можливостей – це суть нинішньої політики Кремля, які ставлять задачу перемогти у «великій війні». Тому, реакція Москви та швидкий пошук зв’язків між терористами та Україною, не мають викликати подив. Вони використають цю подію для того, щоб посилити контроль над внутрішніми процесами, мобілізувати суспільство навколо влади через страх, запустити дискусії про повернення смертної кари, провести ще одну хвилю мобілізації та спрямувати ще більше ресурсів на оборону та війну. Паралельно, Росія просуватиме наратив «України – держава-терорист», щоб делегітимізувати українську владу, не дати нам можливості покращити свій діалог з незахідними державами та знайти виправдання їхній відмові вести мирні переговори з Україною на базі «формули миру», яку Москва не визнає як основи переговорів. Власне, мені здається, що це і є головним в цій історії, а зовсім не спроможності ІДІЛ-К або їхня уявна активність на території Росії.