Кавову традицію кримських татар додали до переліку нематеріальної культурної спадщини України

Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України поповнився новим елементом. Міністерство культури та інформаційної політики України додало до нього кавову традицію кримських татар, повідомили на сайті міністерства.

Поширення саме цієї традиції пов’язане із місцями проживання кримськотатарського народу на території України. Переважна більшість кримських татар проживають в Автономній Республіці Крим. Кримські татари в невеликій кількості також проживають у Київській та Херсонській областях, у містах Києві, Львові, Вінниці, Полтаві, Луцьку, Мелітополі, Дніпрі, Дрогобичі.

“В усі часи кримські татари славились своєю гостинністю. Народ має давнє повір’я, що під виглядом незнайомця світом мандрує праведник Хидир. Для свого візиту він може обрати будь-який дім. Тому кожного гостя потрібно шанобливо вітати та допомагати в дорозі. Адже його прихід – це неодмінно щастя та удача в родині. З давнини до сьогодення в кримськотатарській оселі гостя вітають ароматною та міцною кавою. До неї обов’язково додається приємна розмова, а також колотий цукор та пісочне печиво курабіє”, — йдеться у повідомленні міністерства.

Для приготування кримськотатарської кави необхідно дрібно змолоти смажені кавові зерна у ручному млинку, насипати у розігріту мідну джезву, покласти на дно джезви кілька крупинок солі, а потім залити холодною водою. Орієнтовна пропорція — одна повна чайна ложка меленої кави на 1 фільджан води. Поставлену на вугілля, гарячий пісок чи плиту каву в джезві доводять до кипіння, поки не з’явиться густа та запашна пінка – індикатор готовності напою.

“Коли мама або бабуся вчать доньку варити каву, вони використовують слово “налякати” каву, що означає не кип’ятити її, а коли пінка піднімається над верхнім краєм джезви, прибирати з вогню. Це вимагає концентрації та уваги господині”, — йдеться у повідомленні. 

Каву подають у кавових чашках невеликого розміру на блюдці. Спочатку у кожну чашку кавовою ложкою господиня дбайливо викладає кавову пінку, а потім наливає каву.

Гостя обов’язково потрібно запитати, яку каву він воліє – чорну, молочну або каву з вершками. Молочна кава готується додавання молока до кави. Кава з вершками має свою особливість. Для приготування вершків незбиране свіже молоко звечора кип’ятять 5-7 хвилин, ставлять у прохолодне місце, закривають кришкою і через 12 годин знімають з молока вершки з молочною пінкою. При кип’ятінні молоко переливають за допомогою черпака кілька разів особливим чином, щоб пінка була пишною і товстою. Каймак, що утворився, з вершками товщиною 1,0-1,3 см обережно знімають і перекладають в окремий посуд з невеликою кількістю молока на дні та зберігають у холодильнику.

При подачі кави, на поверхню налитої кави у фільджан викладається чайна ложка каймак, який від гарячої кави розм’якшується, з неї виступають невеликі жовті краплі молочного жиру і красиво розтікаються серед кавової пінки. Кава має м’який вершковий присмак. Зазвичай не заведено додавати у каву цукор. Каву п’ють прикушуючи дрібно колотим молочним цукром або твердим цукром домашнього приготування.

“У кримських татар практично немає кулінарних книг, практика приготування страв та напоїв передається в сім’ї від мами, тата, бабусі або дідуся до дитини. Передача знань про елемент відбувається усно і через спільне практикування”, — пишуть на сайті міністерства.

Найчастіше каву готують і подають молоді члени сім’ї (невістка чи старші дочки). Представники старшого покоління приймають гостей та неквапливо ведуть бесіди. Діти також можуть взяти участь в приготуванні кави, дорослі своєю чергою адаптують цей процес до віку дітей: перенести на стіл посуд із солодощами, підготувати фільджани, насипати перемелену каву. Найцікавіше для дітей, поки мама зайнята іншими процесами по кухні, — стежити за підняттям кавової пінки в джезві.