Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України поповнився п’ятьма пунктами. Про це повідомило Міністерство культури та інформаційної політики. Так, міністр Олександр Ткаченко 12 липня підписав відповідний наказ. Тож відтепер під охороною держави: бджільництво у Сватівському районі Луганщини; гуцульське художнє дереворізьблення; обряд Маланки в селі Белелуя Івано-Франківської області; бісероплетіння жіночих прикрас на Прикарпатті; вишивання жіночої сорочки на Гадяччині. «До 15 серпня вказані територіальні громади мають подати Мінкульту плани охорони ремесел і традицій, розроблені із залученням носіїв цих традицій та зацікавлених організацій», - йдеться у повідомленні. План складається на термін від 1 до 5 років й має містити інформаційну кампанію, щоб покращити обізнаність українців із цими традиціями. Бджільництво Це перспективна традиційна галузь українського тваринництва. У межах галузі виготовляють мед, віск, пергу, прополіс, а запилення бджолами допомагає виростити кращий урожай сільськогосподарських культур, пише «Суспільне». До війни бджільництво активно розвивалося на Луганщині та Донеччині. Крім Сватівського, також у Старобільському та Щастинському районах Луганської області. Тепер вони під російською окупацією. Луганський обласний центр народної творчості у 2015–2020 роках проводив щорічний фестиваль «Луганщина – це Україна» в Рубіжному, Сєвєродонецьку, Кремінній, де народні майстри та колективи демонстрували свої здобутки. Дереворізьблення Цей промисел на Гуцульщині пояснюється тим, що етнографічний регіон багатий на ліси, тож віддавна тут розвивалися різні види обробки деревини, зокрема й художня. Це декоративно-вжиткове мистецтво походить від зарубок на корі дерева та різьблених знаків, що означали належність до чиєїсь власності (ділянки землі, дороги в лісі тощо). Дереворізьблення було пов'язане з язичництвом, на духовний світ і естетичні уявлення гуцулів впливала природа Карпат. Пізніше язичницька символіка змішалася з християнською (що помітно в геометричних орнаментах). Гуцульський візерунок на дереві здебільшого складається з геометричних чітких елементів, тоді як, наприклад, у різьбярстві Полтавщини переважають анімалістичні та рослинні мотиви. Маланка Це українське народне і церковне свято, яке відзначають перед днем Святого Василя (1 січня за григоріанським календарем та 14 січня — за юліанським); обряд із традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів. Бісероплетіння Дослідження бісероплетіння Карпатського краю вперше зробив Антін Будзан у статті «Художні вироби з бісеру» 1976 року. Роботи інших дослідників — «Українські народні прикраси з бісеру» Олени Федорчук та «Бісерні прикраси Карпатського краю» Марії Чулак. Як зазначають науковці Богдан Тимків та Оксана Сем’яник, у кожному гуцульському селі сформувалася своя кольорова гама, форми, техніки й орнаменти. Це ремесло прийшло на західноукраїнські землі через Чехію, яку вважають світовим осередком бісероплетіння. Спочатку ця справа була привілеєм аристократії та церкви, атрибутом одягу священників. З часом прикраси з бісеру стали святковим елементом одягу жіноцтва. Гадяцька вишивка На відміну від інших вишиваних сорочок, гадяцьку вишивають синіми нитками — цим вона відрізняється від інших. Сині нитки продавали на базарах Гадяча євреї. Вони через свої торгові зв’язки імпортували нитки з Індії. Колір «індиго» не був широко доступним в Україні, фарбник був доволі дорогий, адже тут не було для нього сировини. Сорочки Гадяччини є візитівкою краю.