Саміт в Саудівській Аравії та стосунки Росії й Китаю: аналітика політичних подій у світі та їхній вплив на Україну

LVIV.MEDIA аналізує політичні події у світі, які трапилися минулої доби, та той вплив, які вони мають на Україну.

Саміт в Саудівській Аравії щодо врегулювання російсько-української війни

Організацією саміту займається особисто наслідний принц MbS. Сполучені Штати направляють Джейка Саллівана, Китай – Лі Хуея. Також будуть присутні повноважні представники Британії, ЄС та Туреччини, активно проводить консультації щодо своєї участі Ізраїль.

Своїх представників на конференцію відправляють Індія, Мексика, ПАР та Замбія, і все ж таки буде присутня Бразилія, яку вмовила Індія. Загалом у конференції бере участь понад 30 країн Глобального Півдня. Як відомо, Росію на цей захід не запросили.

Головна мета офіційних осіб, які беруть участь у цій зустрічі, – до понеділка (7 серпня) узгодити спільну заяву. В разі позитивного результату, вже цього року може відбутися Найглобальніший саміт за участю країн Глобального Півдня і Півночі, де світові лідери підпишуть загальні принципи врегулювання російсько-української війни.

Рівень довіри до американського долара

Майже 60% всіх міжнародних резервів зберігаються в американських доларах, 20% – у євро, і лише 3% – у китайських юанях (китайський юань при цьому – найміцніша валюта країн “БРІКС”). Зазначені цифри – не лише показник світового впливу Вашингтону, а й довіри до американської валюти, і країни Глобального Півдня це розуміють, особливо зараз на тлі перевороту у Нігері, адже Пекін, який вважає себе їх лідером взагалі усунувся від активного африканського кейса. Додамо, що 6 серпня спливає строк дії ультиматуму від Президента Чаду. Тож військові спалахи регіонального характеру на Африканському континенті можуть розпочатися вже 7 серпня.

Стосунки Росії та Китаю

Китай опинившись на саудівському саміті тільки завдяки Індії. Пекін офіційно теж не запрошували. Він перебуває в пошуку нових політичних перспектив та орієнтирів для своєї економіки, так зазначає Bloomberg. На додачу до цього Bloomberg пише, що Китай дуже жорстко поскандалив з Росією через дрібну відмову у в'їзді в країну кільком китайським громадянам. Інцидент переростає у дипломатичну війну. В той час як CNN каже, що єдина зовнішня китайсько-російська перспектива полягає лише в тому, щоб протриматися до виборів у США 2024 року, в надії, що переможе Трамп. Отже, вибори США мають бути в особливій увазі українців.Проте у Трампа доволі низькі шанси потрапити у президентське крісло, про що неодноразово зазначали раніше.

Новий план мобілізації в Росії

Кремлівські пабліки почали недвозначно підводити своє населення до нової фази мобілізації з ухилом у мілітаризацію “сектору підприємств”. Відповідно до “плану мобілізації” підприємства мають умовно “гарантувати” шлях мобілізованого “від робочого місця до окопу, і з окопу в могилу”.

У Заяв СБУ заявляли, що Росія хоче використати “вагнерівців” для втягнення Білорусі у повномасштабну війну проти України. Це підтверджує тезу про те, що Росія хоче вийти в листопаді із переговорним проєктом в одній руці та “шантажем” в іншій. Паралельно буде розкрито кейс “вагнер” плюс ядерна зброя” з його провокаційною місією на кордонах Польщі, країн Балтії та України. Адже приблизно в районі листопада має проходити той самий доленосний саміт за участю країн Глобального Півдня і Півночі, де світові лідери мають підписати принципи врегулювання російсько-української війни.

Більшість українців непокоїть здатність української армії давати відсіч ворогу

За результатами спільного соціологічного опитування фонду “Демократичні ініціативи” та “КМІС”, яке було присвячене вивченню питання адаптації українців до життя в умовах війни, в тому числі сприйняття ситуації з діями уряду щодо зміцнення обороноздатності, 61% українців непокоїть здатність української армії ефективно давати відсіч ворогу через внутрішні державні проблеми. І це ніщо інше, як жорстка вимога українського суспільства налагодити ефективну систему управління тилом. В усякому разі, оцінка дій українського уряду не повинна поступатися оцінці зусиль наших іноземних партнерів.

Висновки

1. Україна впритул підійшла до свого головного воєнно-політичного орієнтира, те, що Джо Байден рік тому називав – “ключі від миру в Україні лежать на Близькому Сході”.
2. Україна до цієї межі підійшла більш ніж гідно: Росія піднімає свій перший “білий прапор”, а Китай намагається знайти контур закінчення світового протистояння, розуміючи при цьому, що ситуація в Африці може повторити кремлівський програш в Україні та стати фактично другим фронтом проти Пекіну.
3. Тим часом сама Росія бачить тільки два виходи: напередодні доленосного саміту розіграти карту страху через мобілізацію, або дочекатись виборів у США.
4. Другий “білий прапор” з боку Росії невдовзі слід чекати завдяки Збройним Силам України, які як ніколи потребують політико-культурного та економіко-фінансового злагодження українського тилу.