Різдво вважається другим після Великодня великим святом
Свято Різдва Христового є одним із головних християнських свят. Воно вважається другим після Великодня великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах віряни досі відводять йому головне місце серед свят.
В Україні Різдво святкують за Григоріанським (25 грудня) та Юліанським (7 січня) календарем. Із Різдвом пов’язано багато традицій та обрядів.
LVIV.MEDIA зібрало для читачів найцікавіші українські традиції святкування Різдва.
Історія
Як вважають історики, християни запозичили Різдво з язичницьких культів. У давнину віряни стародавніх релігій відзначали народження богів у дні зимового сонцестояння — кінець грудня або початок січня.
Християнська церква поступово витіснила давні свята, однак зберегла чимало традицій, які були притаманні язичництву.
Так, християни за стародавнім звичаєм поминали предків, хоча з дещо переосмисленою символікою.
Водночас обрядовість зазнала змін — від магічних ритуалів люди перейшли до молитов, у яких зазвичай просили про добрий урожай наступного року.
Різдвяний піст
Перед Різдвом починається сорокаденний Різдвяний піст — один із найтриваліших у році. За суворістю він не займає перше місце, але триває 40 днів і необхідний, щоб очистити душу й тіло перед Різдвом Христовим. Під час Різдвяного посту дозволені овочі та фрукти, каші, бобові, гриби, переважно дозволяється їсти рибу, однак у цей період не можна вживати м’ясо, яйця, сир, молочні продукти, вершкове масло.
Святий вечір
Традиційно в переддень Різдва (за Юліанським календарем 6 січня) святкують Святий вечір. У цей день готують 12 пісних страв на вечерю. Існують дві версії трактування цього числа: за однією — це кількість апостолів, а за іншою — кількість місяців в одному році.
У Святвечір з появою першої зірки українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Святий вечір прийнято проводити у колі всієї родини.
Господар дому вносить сіно чи солому (це символ, що Мати Божа народила Ісуса Христа на сіні), яке розстилають на підлозі. Також вносять невелику в’язанку сіна, розстеляють на столі, прикриваючи вишитою скатертиною. Невеликий сніп з вівса чи пшениці (Дідуха) ставлять у куті кімнати. Стоїть Дідух аж до Нового року (14 січня). Заходячи до хати, господар промовляє вітання:
«Помагай нам, Боже, на щастя, на здоров’я ці свята перепровадити, других дочекатись рік від року на многая літа! Помагай, Боже, на щастя, на здоров’я, на той Новий рік, щоб ми були здорові й щасливі, як торік Помагай, Боже, на той Святий Вечір! Дай щастя і здоров’я моїй родині і всій Україні!»
На стіл ставлять свічку, господиня подає різдвяні страви. Всі моляться, сідають до столу, господар каже:
«Дай нам, Боже, щасливо, у доброму здоров’ї ці свята перепровадити і других дочекатись. Щоб кожен чоловік був щасливий увесь рік! Щасливої старості дожити, втіху і благодать у небі мати! Христос ся рождає!», — хрестить страви і приступають до вечері.
Страви їдять ложками. На столі має бути зайва тарілка, ложка і пустий келих для тих з родини, хто не дочекався цієї Вечері. Свічка має горіти увесь Святвечір, поки не згорить вся, щоб була вдома Божа іскра любові.
Кутя має стояти на столі до ранку, щоб символічно могли покуштувати померлі члени родини. Родичі вітають один одного зі святами, згадують померлих, колядують.
Під час святкової вечері за столом не можна сперечатися, лаятися і лихословити.
Колядки
Від вечора 6 січня в Україні прийнято колядувати з великою зіркою в руках: колядники співають різдвяні колядки. Хлопчики та дівчата готують спеціальні пісні та вірші, які вони беруть з дому до дому, розважаючи своїх сусідів в обмін на солодкі подарунки та гроші. Вважається, щобільше колядників прийде в будинок, то більше достатку й багатства буде у сім’ї протягом наступного року.
До слова, коляда — це суто українська традиція. Колядники своїми піснями прославляють народження Ісуса Христа та славлять господарів.
Різдво
Святкування Різдва розпочинається вранці 7 січня. Українці зустрічають одне одного зі словами: «Христос народився!», а у відповідь чують: «Славімо Його!». Святкують українці, переважно, у родинному колі. Сідають за щедрий, але вже не пісний стіл. У цей день навідують рідних, друзів, згадують померлих.
Цього дня люди більше не обмежуються пісною їжею.
Вертеп
Давню традицію має й український звичай на Різдво ходити з вертепом. Є підстави думати, що вже в XVII-му столітті українці виставляти на Різдво вертепну драму — це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай.
З плином часу простота та зрозумілість сюжету відродила вертеп у західних і центральних регіонах України. Стало помітно більше вертепних композицій у костелах, на площах та у великих магазинах, почали з’являтись вертепні театри на дитячих святах у садках та школах. У період різдвяних свят відкривається багато гуртків зі створення фігурок та ляльок для вертепу з дерева, паперу, у вигляді оріґамі та інших матеріалів.
Нагадаємо, LVIV.MEDIA зібрало усю інформацію про святкування Різдва в Україні цьогоріч.