Дмитро Разумков міг спокійно працювати спікером Верховної Ради до кінця її каденції. Цілком імовірно, що знову очолив би список партії та був обраний депутатом, а, можливо, й спікером Ради. Але він показав, що українська політика все-таки більше жива, аніж мертва, як могло здатися в останні два роки. Він вирішив ризикнути та зробити ставку. Особливість його ставки — це ва-банк. All-in — це дія з покеру, коли гравець ставить весь свій баланс. Так само зробив і Дмитро Разумков, який вирішив поставити довіру виборців до нього та збудувати свою особисту персональну політичну кар’єру, не прив’язану до іншого лідера. Це і позитивний, і ризикований крок. Позитивний, бо показує, що попри всі проблеми української політики та страх виступити проти великих політичних гравців, з’являються політики готові "зіграти". Ризиковано, бо Разумков може втрати все і ми будемо згадувати про нього тільки під час обговорення роботи чергового голови Верховної Ради. Мені здається, він готовий блефувати, удавати впевненого політика, який розуміє куди йде. Але як відреагує виборець та інші гравці? Як будуть грати інші гравці Ситуація з іншими політичними гравцями теж дуже цікава. Згідно з правилами, той, хто грає all-in, не може брати участі в торгах у подальшій грі. Одна річ мати довіру й впливати на ситуацію в якості спікера, а інша — бути одним з чотирьох сотень депутатів. Так, ти впізнаваний і маєш хорошу репутацію, але вони вже поставлені, а більше нічого немає. Ставка Разумкова передбачає, що він хоче взяти більше й більше в рази. І тут є два варіанти: прем’єр-міністр та президент. Судячи з теперішніх тенденцій, йому треба чекати на результат вісім років. А це дуже довгий термін для того, щоб й інші гравці зробили свої ставки та зіграли в гру. Коли ти не маєш що ставити далі, не можеш впливати на гру. Також для Разумкова залишається ризик, що хтось зробить більшу ставку, а, відповідно, він не буде брати участі в цій грі. Уся його упізнаваність і награна конфліктність ситуації буде перебита іншою яскравою подією. Тому в його інтересах, щоб все закінчилось швидше та можна було б зіграти у два етапи. Перший — це дострокові вибори до Верховної Ради, коли ти не отримаєш всього банку, але не втратиш свій баланс. А на другому етапі знову ризикнеш і підеш на президентську посаду, але маючи ще й своїх депутатів. Проте знову є проблема. Чи достатньо довіри до себе і награного конфлікту, щоб завести до Верховної ради свою партію? Ні. А це означає, що в гру Разумкова мають зіграти інші гравці та підняти ставки. Умовний Ахметов дає гроші на виборчу кампанію, а ти "заводиш" до Верховної Ради, наприклад, три десятки депутатів. Ось ці депутати, довіра і конфлікт будуть банком. Але собі Разумков на якийсь час поверне довіру, залишить конфлікт, а депутатів вже буде ділити з Ахметовим, як ще одним переможцем. Або взагалі втратить все на користь спонсора виборчої кампанії. Для чого йти в All-in Для Разумкова спікерство і довіра людей — це максимальний позитивний баланс на руках. Кращого не буде. Це можливість його швидко збільшити. Він вирішив зіграти агресивніше проти потенційних конкурентів у майбутньому. Таким чином зачищає інформаційне поле від Гройсмана, Яценюка, Ляшка, Смешка, які є конкурентами за гроші спонсорами та електорат, що шукає "професіонала". Судячи з активізації політичних спонсорів, вони саме так і сприймають дії ексспікера. Тому тут для Дмитра Олександровича важливо не швидко перемогти та отримати більше, ніж було на посаді спікера, а зіграти в довгу. Стати єдиним альтернативним, акумулювати гроші для того, щоб через 2-3 роки стати ще сильнішим гравцем вже не тільки з довірою людей. Ще одними гравцями, проти яких грає Разумков, є так звана опозиція. Чому так звана? Бо її фактично немає, вона не може нічого зробити та дати альтернативне рішення. А, як відомо, атакувати владні кабінети завжди простіше з поля опозиції. Тому гра колишнього керманича парламенту покликана зайняти цю нішу. Для цього й потрібний нібито ціннісний конфлікт із Зеленським. Разумков і Львівщина Дмитро Разумков — молодий, енергійний, сучасний політик, але з великою прив’язкою до російського світу та культури. Він не є проросійським, але використовує риторику, яка подобається виборцю, що звик голосувати за Партію Регіонів. Він більш м’який і врівноважений, але все ж назвати його проєвропейським — язик не повернеться. Можливо, як особистість — він європеєць, але його дії говорять про інше. Він готовий захищати стару й законсервовану систему та не міняти правил гри. Та на цьому електоральному полі вже є Мураєв, що має трошки більше харизми, агресивніший і теж подобається виборцям. Тому логічним кроком для Разумкова було би розширювати своє потенційне електоральне поле. Львівщина стала своєрідним експериментом. Упевнений, що тут відбулись окремі заміри вподобань виборця, щоб зрозуміти чи підтримують люди кандидата-центриста, який з усіма дружить і говорить про те, як нам буде добре. Проте, насправді, центристом він буде тільки для партій та їх власників. Про це свідчить хоча би те, що представники мінімум чотирьох партій приклали руку до його приїзду на Львівщині, організовували інтерв’ю та зустрічі. Він має шанс отримати підтримку багатьох старих політиків та олігархів, але забуває одну річ… Якщо ставки будуть підніматися, а інші учасники ставлять більше, ніж ти, то в разі перемоги ти не отримаєш весь банк, а мусиш розділити його з іншими. P.S. З 16 серпня 2018 року "Спортивний покер" офіційно визнано видом спорту в Україні. Це не пропаганда азартних ігор. Пам’ятайте, що до участі в будь-яких іграх треба підходити з розумом.