Під час свого візиту до Львова 09 вересня 2023 року прем’єр-міністр Великої Британії (2019-2022) Борис Джонсон отримав диплом почесного доктора ЛНУ імені Івана Франка. Під час урочистої церемонії вручення диплома Джонсон за традицією виголосив інавгураційну промову. Подаємо повний текст промови Бориса Джонсона українською. Дякую вам, пане ректоре, шановні вчені цього старовинного університету, студенти. Доброго дня всім. Відверто кажучи, чудово бачити вас так багато тут у суботу. Коли я навчався в університеті, мої суботи починались лише пізно вранці, а деякі з моїх друзів не вставали до обіду, особливо в суботу. І я дуже вдячний за цю чудову мантію, яку ви мені подарували. Ви всі чудово виглядаєте, наче Генріх VIII, дуже гарна мантія. Боюся, я ніколи не повертався в Оксфорд, щоб отримати власний диплом після того, як закінчив навчання. Це мій сором назавжди. Тож, нарешті, я маю власну мантію, і маю її від Львівського університету імені Івана Франка, і я дуже, дуже вдячний. Велике спасибі. Я відчуваю себе, як кажуть у Великій Британії, мудрим, наче дерево, повне сов. Щиро дякую за честь, яку ви мені зробили, і дякую за ваші теплі слова про внесок Великобританії у підтримку України. Вчора я був у реабілітаційному центрі в Києві, і я зустрів деяких солдатів, героїв, які зазнали жорстоких поранень від мін, танків та артилерійських снарядів. Я бачив як добре за ними доглядають, як вони вчаться відновлювати свої здібності, і поволі відновлюють свої сили та свій спосіб життя. Хоча, звичайно, для багатьох із них життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Я був вражений їхньою жертовністю, їхньою хоробрістю, хоча вони відкидали думку, що вони були сміливими. Коли я сказав це, вони відповіли, що просто виконували свою роботу, захищали свою країну. І я повинен сказати, що я відчув шалену лють через те, що ці мирні чоловіки, я маю бути відвертим, поранені солдати, яких я бачив, були чоловіками, але я, звісно, знаю, що багато жінок також були вбиті та поранені в цьому жахливому конфлікті. Я відчував лють через те, що ці чоловіки, ці батьки, сини, українці із різних професій і сфер життя, мають страждати від жахливих ран, раз за разом, день за днем, через дурість і марнославство однієї людини в Кремлі, в Москві, яка вирішила знищити свободу України. Тому що це фундаментальна суть цієї війни. Коли Владімір Путін вторгся в цю невинну і прекрасну країну, це відбулось тому, що він не міг витримати того факту, що ви вирішили жити вільним життям і піти іншим шляхом, ніж Росія, бути демократією, обирати своїх керівників мирним голосуванням, без примусу, знаючи, що ваш вибір поважатимуть. І тому ваша боротьба, боротьба України, стала боротьбою за свободу в усьому світі. Це боротьба не лише за вільні вибори, але й за свободу слова, за академічні та інтелектуальні свободи, які йдуть пліч-о-пліч зі свободою слова і які процвітають у цьому поважному університеті, і які є основою академічної інтелектуальної свободи, свободи говорити те, що ти думаєш. Вони є основою всього людського прогресу, інновацій і процвітання. Путін не витримав шляху свободи, яким вирішила піти Україна. Тому він зробив те, що зробив. І тому ваш опір, на мій погляд, такий героїчний. Коли я спілкувався з пораненими солдатами, я відчув сильне нетерпіння та розчарування від того, що ми на Заході зараз не робимо більше, щоб українські війська, ваші збройні сили, отримували засоби, які допоможуть їм швидше виграти війну, скоротити цей конфлікт, Щоби врятувати життя та уникнути страждань, щоби більше людей з обох сторін не отримували поранень які я бачив. І я присягаюсь собі, я кажу вам, що, коли я повернуся сьогодні ввечері до Великобританії, і я буду знову і знову проводити кампанії, щоб допомогти надати Україні постачання та допомогу, які вам потрібні. Але я також знаю, після розмов із пораненими солдатами, я знаю, що ви переможете, як сказав ваш ректор, ви переможете, переможе Україна. Я бачив це на обличчях і в очах тих чоловіків, тому що, незважаючи на травми, які вони отримали, у них лев’ячі серця людей, які воювали за свою країну, за свої родини, за свої села. Вони розповідали мені, як крок за кроком їхні підрозділи визволяють свою країну від загарбників. І коли ви перемагаєте, перемагають українські війська, вони звільнять суверенну, незалежну європейську країну, і вони здобувають перемогу заради свободи в усьому світі. Тому ми у Великій Британії та в усьому світі в боргу перед Україною, і тому наші думки і наші молитви з вами та з народом України. Дуже дякую за величезну честь, яку ви мені надали. Дякую за те, що ви прийняли мене сьогодні. Слава Україні!