На відео розстрілу беззбройного українського військового, що з`явилося в мережі 6 березня 2023 року, весь світ побачив загибель бійця 163 батальйону 119 окремої бригади територіальної оборони Олександра Мацієвського. Про це повідомляє 119 окрема бригада ТрО Чернігівської області. Зазначається, що 30 грудня 2022 року на околицях Соледару Олександр Мацієвський і ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій з силами противника. Близько 12-тої години візуальний контакт і зв’язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї. «Ми до кінця не знаємо подробиці того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків, на жаль, не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісті. Щодо відео: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах», — йдеться в повідомленні. За деякій час відбувся обмін і тіла захисників, що загинули у тому бою, передали українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка. Без сина лишилася мати, без батька син. Біографічна інформація про загиблого Народився Олександр 10 травня 1980 року у Молдові. Туди за розподіленням була направлена його мати Парасковія Михайлівна. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвий фабриці. Там Олександр згодом закінчив середню школу і електротехнічний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. Від першого дня повномасштабної агресії він пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю. 11 березня його взяли до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Олександра призначили снайпером. У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде у зону активних бойових дій, дуже не хотів що б вона хвилювалася. Коли він прощався з мамою, то подякував їй за те, що вона його народила. 29 грудня він зателефонував мамі, це була їх остання розмова. Після слів Сашка, «Мама, я ніколи не здамся у полон!» Парасковія Михайлівна зрозуміла, що її син на фронті. Потім захисник не дзвонив, його телефон не відповідав. І лише ввечері 7 січня прийшло повідомлення — «абонент знов на зв’язку». Побратими повідомили, що Олександра вже нема. Рідні впізнали захисника у Київському морзі. «З появою у мережі відео загибелі моє серце знов сколихнулось. Це був мій Сашко, а потім дзвінок від його сина, він із сльозами кричав «Я бачив як вбили мого батька!», — згадує мати загиблого захисника. Мати загиблого військового впевнена, що побратими помстяться за нього. Нагадаємо, наразі розшукують винних у розстрілі беззбройного українського солдата відразу після його слів «Слава Україні!».