Поняття булінгу юридично зафіксоване в Україні ще із січня 2019 року, коли набув чинності закон про протидію цьому явищу. Проте досі у батьків виникає чимало питань, що ж можна вважати булінгом, а що звичним конфліктом між дітьми. І куди звертатися, якщо факти цькування все ж підтвердилися. LVIV.MEDIA з’ясував, що повинні робити батьки та освітяни, якщо дитину у школі цькують. Спершу варто з’ясувати, чи ті випадки, які відбуваються у школі, це справді булінг. Адже між дітьми часом виникають конфлікти, не кожен з яких можна назвати цькуванням. Натомість булінг має свої особливості та ознаки. Ознаки булінгу систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі; дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого. Також ознаками булінгу є те, що булер завжди домінує над жертвою, сили агресора та жертви нерівні. Учасники булінгу постійно ворогують та рідко (або зовсім) не спілкуються один з одним. Булінг – це спланована та цілеспрямована повторювана дія, а булер діє навмисне та свідомо. За поведінкою булера стоїть прагнення до контролю, домінування над іншою людиною чи матеріальна зацікавленість. Агресор прагне зробити жертві боляче, залякати, принизити, образити, переслідувати, погрожувати. Проте булінг це не завжди стусани та образи. Існує декілька форм прояву цькування. Форми булінгу фізичний (підніжки, стусани, бійки, нанесення тілесних ушкоджень), психологічний (принизливі погляди, жести, образлива міміка, поширення чуток, ігнорування, погрози, маніпуляція та шантаж), економічний (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей, вимагання грошей), сексуальний (образи сексуального характеру, зйомки під час перевдягання, сексуальні погрози тощо) кібербулінг (приниження за допомогою інтернету). Про що варто запитати у дитини Що робити, якщо дитина розповіла про неприємну ситуацію, але впевненості про те, що це булінг, немає.? У таких випадках радять поставити кілька запитань для уточнення: Чи дитина була раніше жертвою чужої агресивної поведінки? Наскільки сильно переживає дитина щодо агресивної поведінки до неї, чи знає, як себе захистити? Чи складно дитині самостійно зупинити агресивну поведінку кривдника? Якщо дитина ствердно відповіла хоча б на одне з запитань, скоріш за все, вона говорить про булінг. Освітяни та психологи одностайні, булінг ніколи не припиняється сам по собі. Тож дитина потребує допомогти вчителів, батьків, психологів, поліції та свідків. Алгоритм дій у разі виявлення фактів булінгу Керівник закладу: Приймає та розглядає заяви про випадки булінгу; Скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу; За результатами рішення комісії повідомляє про факти булінгу у поліцію; Розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу. Практичний психолог: Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу; Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу; Може поспілкуватися з учасниками ситуації; Забезпечує профілактику та запобігання булінгу; Надає консультації батькам; Здійснює психологічний супровід учнів, які постраждали від булінгу. Класний керівник: Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу; Вживає заходи для його припинення; За рішенням керівника закладу бере участь у розслідуванні та засіданні комісії з розгляду випадків булінгу; Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної поведінки; Варто зауважити, що працівники школи та педагоги, які стали свідками булінгу, зобов’язані розказати про це керівникові навчального закладу. Це потрібно робити навіть тоді, коли жертва цькування сама не повідомляла їх про це. Якщо звернення було аргументованим, а керівник не відреагував, то він понесе адміністративну відповідальність. Медичний персонал: Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу; Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу; Надає (якщо необхідно) невідкладну медичну допомогу. Батьки постраждалої дитини: Подають керівництву закладу освіти заяву про випадки булінгу; Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу; Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу; Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах неповнолітніх для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг; Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу; Виконують рішення та рекомендації комісії; Можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти. Учні або студенти: Повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу. Дитина, яка постраждала від булінгу: Звертається до керівника закладу освіти або уповноваженої особи; Звертається до батьків, а також органів національної поліції та інших. Може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу. Начальник відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти Львова Віктор Давнюк у коментарі LVIV.MEDIA наголошує, якщо виникають випадки булінгу у школі будь-який учасник освітнього процесу — чи дитина, чи батьки, чи вчителі можуть звернутися як з письмовою, так і з усною заявою до керівника закладу освіти. “Якщо керівникові закладу освіти надходить будь-яка інформація про булінг, вона змушена скликати комісію з розслідування булінгу. Комісію не створюється під випадок оголошення булінгу, її створюють ще на початку навчального року”, — каже Віктор Давнюк. Якщо ж комісія вирішила, що факту цькування не було, заявники можуть не погодитися з цим рішенням та повідомити правоохоронців самостійно. Представники правоохоронних органів після розслідування складають протокол про адміністративне правопорушення. А вже суд ухвалює рішення про стягнення штрафу з булера, його батьків чи осіб, які їх замінюють. Окрім того, із заявами про випадки булінгу у школі можна звертатися до освітнього омбудсмена. Особливо у ситуації, коли цькування здійснюють вчителі, педагогічний колектив, керівники та засновники навчальних закладів. А також за проблемами булінгу у навчальних закладах можуть стежити й члени громадських організацій. Вони мають право оприлюднювати результати розслідувань випадків цькування та оцінювати якість реагування на них керівниками навчальних закладів. Куди ще можна звертатися у випадку булінгу на гарячу лінію ГО “Ла Страда – Україна” (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефону, 116 111 – для мобільного); до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; до Національної поліції України (за номером 102); на гарячу лінію Центру надання безоплатної правової допомоги (за номером 0 800 213 103 – цілодобово та безплатно в межах України). Освітяни зазначають, що найдієвіший механізм боротьби з булінгом – це все ж усунення причин його виникнення. А для цього потрібно швидко реагувати навіть на найменші конфлікти. А у випадку виявлення булінгу, не замовчувати його прояви. У судовій практиці є випадки покарання за булінг. Про деякі з них LVIV.MEDIA вже писав раніше. Зокрема, у квітні цього року матерів трьох учнів Дроговизької школи судили за цькування їхніми синами семикласника. Вони били, копали та стискали статеві органи школяра та знімали знущання на відео. Миколаївський районний суд Львівської області визнав неповнолітніх винними та оштрафував їхніх матерів. Двом з них присудили заплатити штраф 1700 грн, а ще одній — 1870 грн. Проте часом скривджені не погоджуються із рішенням суду. Таке трапилося у селі Верхня Яблунька у Самбірському районі у вересні 2023 року. Там група батьків прийшла до школи вимагати, щоб директор, якого суд визнав винним у білінгу, пішов у відставку. Івана Січака, директора Верхньояблунського НВК, у 2022 році звільнили з посади зі скандалом. Тоді батьки школярів звинуватили чоловіка у психологічному та фізичному знущанні з дітей. Січака судили за булінг, однак він уник покарання через закінчення терміну давності розгляду справи. Окрім того, він не погодився з рішенням відділу освіти Боринської селищної ради щодо свого звільнення, тому подав в суд і виграв цю справу. Іван Січак зміг поновитися на роботі та отримав компенсацію — майже 400 тис. грн. Однак є й випадки, коли батькам не вдається довести, що до їхніх дітей у школі вчинявся булінг. Про один з них LVIV.MEDIA розповіли батьки двох учениць львівського ліцею №8. Вони досі не можуть довести, що до дівчаток вчиняли булінг. У цій історії одна з дівчаток вже місяцями не ходить до школи, адже боїться повторення принижень у класі. А у другої дівчинки, як розповіла її мама, після випадків цькування погіршилося здоров’я і вона потрапила до лікарні.