Країни НАТО заблоковані в переговорах, щоб визначити наступні кроки на шляху України до приєднання до Альянсу, оскільки країни-члени намагаються подолати розбіжності щодо того, як швидко Київ повинен бути переведений під трансатлантичний щит безпеки в період гострої фази протистояння Росії. Дискусії активізувалися за кілька тижнів до того, як президент США Джо Байден та інші лідери НАТО збираються у Вільнюсі, Литві, щоб закріпити плани зміцнення оборони проти Росії, яка своїм вторгненням в Україну у 2022 році зруйнувала десятиліття відносної стабільності в Європі, пише The Washington Post. Офіційні особи з країн НАТО, багато з яких говорили на умовах анонімності, заявили, що серед 31 члена альянсу є консенсус, що, попри підтримку Києва, НАТО не надсилатиме Україні офіційного запрошення приєднатися 11 липня. Водночас країни Східної Європи наполягають на конкретних кроках на шляху до цієї мети, включаючи потенційну відданість часовим рамкам для вступу України. Тоді як Сполучені Штати та деякі країни Західної Європи виступають за менші кроки, які можуть включати бюрократичне підвищення до органу «НАТО-Україна» або рішення про подальше розширення технічної підтримки НАТО для оборонного сектору України. «Вільнюський саміт не буде історичним. Без рішення про майбутнє України в Альянсі», — заявила голова місії України при НАТО Наталія Галібаренко. Попри труднощі, пов’язані з прийняттям країни, яка перебуває у розпалі великої війни, Україна вважає, що НАТО «має визначити шлях членства та задати алгоритм руху України до вступу до НАТО, замість чергового повторення заяви про «політику відкритих дверей», – сказала Галібаренко, зауваживши, що простої дипломатії – недостатньо. Розбіжності між членами НАТО Через 15 років після того, як Сполучені Штати заявили, що Україна врешті-решт приєднається до альянсу, підкреслюються ризики, адже такі кроки можуть спричинити ускладнення в протистоянні Заходу з Росією. Це також підкреслює потенціал довготермінових викликів у НАТО. Президент Росії Владімір Путін давно називав загрозою безпеці РФ включення до НАТО колишніх радянських держав, яке відбувалося поступово після закінчення холодної війни. Водночас Туулі Данетон, високопосадовець Міністерства оборони Естонії, сказав, що Вільнюський саміт дає можливість надіслати Україні сильний сигнал. «Після всіх страждань, які вони пережили, їх місце в НАТО, і вони більш ніж раді приєднатися», – сказав він. Офіційні особи в країнах Балтії запропонували, щоб НАТО — крім повторення формули 2008 року, згідно з якою Україна отримає вступ у невизначений термін — надіслало Україні офіційне запрошення до членства у Вільнюсі. Або ж запустило процес встановлення часових рамок й конкретних умов для вступу України, навіть якщо це затягнеться через війну. Міністр закордонних справ Чеської Республіки в Центральній Європі Ян Ліпавскі заявив, що його «список бажань» для Вільнюса включає «забезпечення відповідного шляху» для України до НАТО. За його словами, напередодні саміту обговорюється «рівень політичної волі» щодо того, як швидко діяти. Країни, які підтримують більш швидкі дії, стверджують, що залежність членства від здатності України відбити повномасштабне вторгнення Росії фактично дає Путіну право вето — а не те повідомлення, яке хоче надіслати НАТО. Вони кажуть, що історія показує, що лише членство, а не його обіцянка, може стримати Росію від застосування сили. Так, через кілька місяців після заяви НАТО в 2008 році про можливий вступ України та Грузії, ще однієї колишньої радянської республіки, Путін направив російські війська в Грузію, щоб захопити територію. Згодом повільні кроки України до вступу в НАТО також не завадили Путіну незаконно анексувати Крим в 2014 році та здійснити повномасштабне вторгнення минулого року. У недавньому есе для Foreign Affairs міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав до швидких дій й сказав, що Україна довела свою готовність за останні 18 місяців. «Настав час для Альянсу припинити виправдовуватися і розпочати процес, який приведе до остаточного приєднання України, показуючи Путіну, що він уже зазнав невдачі», — написав Кулеба. Проте на відміну від 2008 року, саме Сполучені Штати разом з іншими потужними союзниками в Західній Європі віддають перевагу повільнішому й обережнішому підходу. Зокрема, офіційні особи США кажуть, що адміністрація Байдена вважає за краще, щоб країни НАТО надавали Україні пріоритетну підтримку на полі бою, коли вона готується до довгоочікуваного контрнаступу. Вони розглядають членство та потенційні гарантії безпеки як питання, які слід розглядати в рамках остаточного врегулювання війни. «На даний момент слід зосередитися на практичній підтримці та на тому, як найкраще підтримувати безпекову допомогу, яку ми надаємо Україні. Це головна політична мета зараз», — сказав високопоставлений чиновник США журналістам у Брюсселі минулого місяця, стверджуючи, що ширші політичні відносини після конфлікту між НАТО та Україною будуть «дещо спірними, якщо ми не гарантуємо того, що ми зможемо підтримувати безпекову допомогу». Країни з сильнішими застереженнями зазначають, що прийняття України, поки вона перебуває у стані війни з Росією, може автоматично спричинити дію V статті щодо положення про взаємну оборону НАТО, що втягне альянс у серйозний конфлікт із найбільшою ядерною державою світу. Водночас швидкі кроки до вступу також можуть змусити Путіна посилити свою кампанію в Україні. Один чиновник зі Східної Європи сказав, що існує «щось на зразок пінг-понгу між Німеччиною, Францією та США», у якому кожна країна вказує, що інші мають найбільші застереження. Позиція НАТО Відтоді, як Росія почала повномасштабне вторгнення, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг часто посилався на підтримку членства України з боку НАТО, але не надавав конкретних відомостей щодо того, коли і як це може статися. Минулого місяця він закликав країни Альянсу зосередитися на продовженні допомоги, «оскільки без суверенної, незалежної України немає сенсу обговорювати членство». Хоча країни НАТО на чолі зі Сполученими Штатами передали Києву зброю на мільярди доларів після вторгнення, сам альянс цього не зробив, намагаючись спростувати твердження Путіна про те, що НАТО діє як агресор. Та попри різні погляди, офіційні особи наголосили на важливості проєктування єдності, оскільки Україна намагається поставити себе в найсильнішу можливу позицію для потенційних переговорів з Росією. «Мета між теперішнім часом і Вільнюсом полягає в тому, щоб досягти угоди, яка демонструє єдність і відчутну підтримку України, підтримує політику відкритих дверей і демонструє прогрес на шляху до членства, поважаючи при цьому занепокоєння деяких країн-членів», — сказав британський дипломат. Сферою згоди між більшістю країн НАТО є важливість завершення вступу Швеції як 32-го члена після місяців затримки державами-членами Туреччиною та Угорщиною. Дипломати очікують, що Туреччина, яка послалася на те, що Швеція недбало ставиться до курдських емігрантів, яких Анкара називає терористами, схвалить кандидатуру Швеції після виборів. Натомість окрім дорожньої карти, Україна наполягає на більш практичній співпраці. Галібаренко зазначила, що серед пріоритетів – створення сучасної, сумісної з НАТО архітектури протиповітряної та протиракетної оборони, створення системи медичної реабілітації поранених військовослужбовців, розвиток національної системи гуманітарного розмінування. Зрештою, це членство буде в інтересах альянсу. «Без України неможливо забезпечити міцність східного флангу НАТО. Подібно до того, як Фінляндія та Швеція зміцнять північний фланг НАТО, Україна забезпечить безпеку Східної Європи та Чорноморського регіону», – сказала вона. Нагадаємо, Україна готується розпочати контрнаступ проти російських військ вже у травні. Втім американські чиновники кажуть, що без рішучої перемоги підтримка України Заходом може ослабнути, а Київ може опинитися під зростаючим тиском, щоб почати серйозні переговори щодо припинення чи замороження війни.