Згідно з даними опитування, замовленого правозахисним ЛГБТ-центром “Наш світ”, в Україні зберігається досить істотна частка тих, хто негативно ставиться до ЛГБТК(ІА+) людей — 38%. Серед інших причин, це пов'язано з укоріненими у суспільстві міфами та стереотипа щодо представників ЛГБТК(ІА+) спільноти. Разом зі співзасновницею Освітнього центру з прав людини у Львові Тетяною Попович розбираємо найпоширеніші міфи та пояснюємо, чому вони не відповідають дійсності. А також бонусом ділимось корисними посиланнями на фільми, книги та подкасти, які допоможуть розібратися в темі одностатевих стосунків. Гомосексуальність — це хвороба В Україні поширеними є терміни “гомосексуалізм” та “гомосексуаліст”, які, на відміну від слів “гомосексуальність” та “гомосексуал”, не є коректними, адже суфікси “-ізм” та “-іст” в обох словах відсилають до хвороби. Зокрема, суфікс “-іст” некоректний і з лінгвістичної, і з етичної точки зору. Він з’явився в російській мові у радянські часи, коли за одностатеві стосунки могли ув’язнити. Крім того, він вказує на медичні причини й має походження з радянської психіатрії. Водночас суфікс “-ізм” також має негативний відтінок із тих часів, коли гомосексуальність вважали хворобою. Проте ще у 1900 році Всесвітня організація охорони здоров’я виключила гомосексуальність із міжнародного переліку захворювань, тим самим затвердивши, що гомосексуальна орієнтація є нормою. “Україна йде тим шляхом, яким розвивався весь світ. А у світі думали, що це хвороба. Гомосексуальних людей лікували струмом, проводили їм лоботомію та гормональну терапію, але у результаті зрозуміли, що це не працює. Тож ВООЗ визнала, що гомосексуальність — не хвороба, а різновид норми”, — пояснює Тетяна Попович. . Вона наголошує, що цю інформацію потрібно просто прийняти, як ми приймаємо й інші висновки ВООЗ. Також експертка зауважує, що попри виключення гомосексуальності з переліку хвороб, в Україні, до прикладу, досі за власним бажанням людина може пройти конверсійну терапію. “Це “лікування” ударами струмом. Людині показують зображення тварин, їжі, побутових речей, а потім показують оголене тіло людини тієї ж статті й б'ють струмом. Це начеб-то має змінити сексуальну орієнтацію людини, але після таких процедур очевидно, що не те, що не хочеться стосунків, але часто пропадає бажання жити. Після таких процедур є часті випадки суїциду”, — зазначає Тетяна Попович. . Діти будуть дивитися на ЛГБТК(ІА+) людей та теж стануть гомосексуалами Різноманітні дослідження підтверджують, що вплив на сексуальну орієнтацію чинять гени та умови, в яких розвивається ембріон під час вагітності, але аж ніяк не моделі поведінки, які бачить людина у дитинстві. “Дитина може пробувати різні моделі поведінки, експериментувати, але не може змінити свою природу. Ми могли чути історії від наших мам, які очевидно не бачили на вулиці гомосексуальних людей, про їхні експерименти, але це був дитячий елемент пізнання себе. Ми ж не знаємо з дитинства, яка нам музика подобається, треба прослухати багато всього, щоб зрозуміти, що ти слухаєш рок чи панк”, — пояснює Тетяна Попович. . Вона також додає, що оскільки сексуальну орієнтацію визначає природа, то зовсім необов'язково, що в негетеросексуальній родині будуть так само негетеросексуальні діти. ЛГБТК(ІА+) — це тренд, який пройде, і всі стануть “нормальними” Відчуття, що представників ЛГБТК(ІА+) стало більше, не пов'язане з модою. На це впливає видимість, тобто можливість більш вільно та відверто показувати справжніх себе. “Представники ЛГБТК(ІА+) не зникнуть, навпаки їх ставатиме більше, бо буде безпечніше проявлятися. Людям треба бути готовими, що на вулицях можна буде побачити різних людей, з різним виглядом”, — наголошує Тетяна Попович. . До речі, на те, що представників ЛГБТК(ІА+) ставатиме більше, зокрема в Україні, може вплинути й те, що згідно з деякими дослідженнями, на уподобання майбутньої дитини може впливати також сильний стрес матері — смерть близької людини чи життя в зоні військового конфлікту. Так, у Німеччині часів Другої світової війни народилось більше геїв, ніж за такий самий період до чи після війни. ЛГБТК(ІА+) союзи поглиблюють демографічну кризу, тому їм не можна дозволяти одружуватись Згідно з даними Family Equality, американської національної некомерційної організації, яка захищає ЛГБТ-сім’ї, 63% ЛГБТК(ІА+) віком 18-35 років розглядають можливість розширення сім’ї: планують вперше стати батьками або завести більше дітей. Таким чином ЛГБТК(ІА+) союзи не поглиблюють демографічну кризу. Навпаки, якщо дати можливість негетеросексуальним парам легально одружуватися та заводити дітей, є потенціал, що родин з дітьми стане більше. “До прикладу, дві жінки, які перебувають у стосунках і хочуть мати дитину, без папірця, що вони пара, не зможуть так легко всиновити чи зачати дитину. Однак, якщо вони будуть розуміти, що вони сім'я і якщо щось з однією з них станеться, то будуть певні гарантії, 95% що вони наважаться мати дитину”, — зазначає Тетяна Попович.. ЛГБТК(ІА+) партнерства підважують традиційні цінності та є гріхом Україна є світською державою, і життя громадян країни можуть регулювати виключно законодавчі акти. У жодному ж з державних документів України немає визначення “традиційних цінностей” чи “гріха”, тому неможливо визначити, чи дійсно ЛГБТК(ІА+) партнерства якось впливають на обидва поняття. “Я б хотіла побачити результати опитування про те, що таке “традиційні цінності” для українців. Якщо йдеться про любов, повагу, турботу чи опіку, то негетеросексуальна сім'я навпаки дуже підтримує традиційні цінності”, — акцентує Тетяна Попович. . Що ж до “гріховності” представників ЛГБТК(ІА+) спільноти, вона додає, що оскільки Україна — світська держава, церква не може регулювати життя всіх громадян та їхні моральні цінності. Для цього у державі є Кримінальний кодекс та інші документи. Після нормалізації ЛГБТК(ІА+) толерантно почнуть ставитися і до педофілії чи до зоофілії У 1900 році Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно викреслила гомосексуальність з міжнародної класифікації хвороб. Натомість у найновішій на сьогодні одинадцятій версії Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям, Всесвітня організація охорони здоров'я визнає педофілію та зоофілію розладами. “Гомосексуальність — не девіація, а частина норми. Педофілія, зоофілія — це не норма, а захворювання, тому їх не вийде нормалізувати та легалізувати”, — каже Тетяна Попович. . Співзасновниця Освітнього центру з прав людини зауважує, що боятися легалізації педофілії та зоофілії після легалізації ЛГБТК(ІА+) не варто також і тому, що ми можемо подивитися на досвід інших країн і побачити, що в жодній з тих, де легалізували негетеросексуальні партнерства, не легалізували зоофілію чи педофілію. Що читати, дивитися та слухати про ЛГБТК(ІА+) Книги Майя та її мами. Лариса Денисенко. Це історія про дівчинку, в якої дві мами, та про цілий клас Майї, з яким вона познайомить читачів. Просто та з любов'ю дівчинка розповідає про кожну особливу сім'ю у своєму класі. І нехай всі вони різні, їх об'єднує любов та повага, з якими вони відносяться один до одного. Сімейна цінність. Спогади мами ґея. Рубі Ременда Свансон. Авторка народилась і виросла в Канаді, у родині з українським корінням. Після камінґауту свого старшого сина вона активно долучилася до боротьби за права ЛГБТ-людей. Свій досвід громадської активістки й мами ґея Рубі виклала на сторінках книжки. Середина світу. Андреас Штайнгьофель. Це історія про все перше, раннє, несподіване, що стається на початку життєвого шляху. Написана для підлітків, вона стала неабияк популярною в Німеччині, знайшовши читачів серед значно ширшого кола. Кіно Молитви за Боббі. Фільм розповідає історію Мері, яка тільки після смерті сина-гея, розуміє всю старомодність, безглуздість і дурість своїх переконань. Намагаючись “врятувати сина і його душу”, вона знищила назавжди не тільки його, але й себе. Дівчина з Данії. Дія фільму розгортається в Копенгагені 20-х років, де мешкає подружжя художників Ейнар і Герда. Мистецтво допомагає Ейнару усвідомити те, з чим йому доводилося жити завжди: він ідентифікує себе як жінку. Назви мене своїм ім'ям. Це фільм про 17-річного Еліо Перлмана, який мешкає разом зі своїми батьками в Північній Італії. Життя підлітка несподівано змінюється з приїздом молодого американського вченого Олівера. Між Олівером і Еліо зав'язується дружба, що переростає в пристрасні любовні стосунки. Подкасти Educational Center for Human Rights in Lviv на YouTube має епізод подкасту “Через 348 сторінок”, присвячений книзі “Я, П'єр Зеель, депортований гомосексуал: спогади про нацистський терор”. Неначасі. Перший сезон подкасту “Неначасі”, присвячений ЛГБТ-людям. У сезоні є 10 історій та розмов на різні теми, дотичні до ЛГБТ. LGBTQ&A. Це щотижневі інтерв'ю з найцікавішими ЛГБТК(ІА+) людьми у світі. Нагадаємо, петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні зібрала необхідну кількість голосів для розгляду президентом. Чи є реальні шанси, що петицію зараз підтримають, та що означає легалізація одностатевих шлюбів — розповідаємо в матеріалі.