На початку лютого з 15 поверху багатоквартирного будинку у Львові зістрибнув хлопець. Ймовірною причиною спроби самогубства стала депресія, про яку він розповідав у Instagram. Цього ж місяця патрульні зупинили кровотечу у львів’янина, який намагався вкоротити собі віку. У грудні покінчити із життям планувала 24-річна дівчина. Подібні новини свідчать, що спроби суїциду на Львівщині не є рідкістю, завершені ж самогубства розслідує поліція. Журналісти LVIV.MEDIA поспілкувалися із психотерапевткою платформи Rozmova та клінічною психологинею, керівницею та супервізоркою проєкту Харківської правозахисної групи та данського інституту Dignity against Torture Анною Вовк про самогубства під час війни, суїцидальні пости у соцмережах та про те, як діяти, якщо рідна людина хоче накласти на себе руки. Як розпізнати суїцидальну поведінку? Перш ніж розповідати про спроби суїциду чи власне про самогубство, варто розпочати із причин їх виникнення. Анна Вовк пояснює, що суїцид може бути наслідком депресії, тривалого стресу чи виснаження. «Депресія може передувати самогубству, вони між собою тісно пов'язані. Суїцид може бути результатом тривалого стресу, виснаження, незадоволення життям. Йдеться про речі, які накопичуються протягом життя чи тривають протягом довгого часу. Думка про те, що так жити далі неможливо, поступово вкорінюється. Після цього можна очікувати певного переходу до дії, адже людина не бачить ніяких перспектив у житті чи ресурсів для розв'язання проблем. Є й інші причини, більш імпульсивні. Ними можуть бути публічний сором, втрата репутації чи близької людини, зрада. Загалом існує багато причин для самогубства, коли людина діє в стані афекту», – прокоментувала Анна Вовк. За її словами, інколи від думки про суїцид до спроби може пройти лише п’ять хвилин. Такі рідкісні випадки трапляються у підлітків. «Загалом спроби самогубств можна розділити на сплановані, викликані великою кількістю напруження, що поступово накопичується, та імпульсивні. Втім останні не складають великої кількості на загальному фоні», – говорить терапевтка. Варто пам’ятати, що спробам самогубства можна запобігти, вчасно розпізнавши у людини подібні думки. Анна Вовк пояснює, що існує цілий спектр різних проявів суїцидальної поведінки. «Часто від близьких можна почути фрази на кшталт «мені хочеться зникнути» чи «мені настільки боляче і страшно, що я хочу померти». Це може призвести до більш чітких та нав'язливих ідей себе знищити. Вони довго можуть залишатися просто думками, однак зрештою можуть призвести до виснаження та відчаю», – зазначила Анна Вовк. Якщо ситуація розвивається у напрямку погіршення, у людини формуються чіткіші суїцидальні наміри та конкретизовані суїцидальні плани. Психотерапевтка акцентує, що у таких випадках варто звертати увагу на частоту повторів таких думок. Також одним із маркерів суїцидальної поведінки є фантазії про самогубство, так звані флешфорварди. Наприклад, людина яскраво уявляє реакцію близьких людей на свою смерть чи процес свого похорону. Важливим маркером наявності у людини суїцидальних намірів можуть бути символічне чи явне прощання із рідними або ж роздаровування власних цінних речей. За словами Анни Вовк, найбільше завершених самогубств скоюють чоловіки, оскільки вони обирають для цього більш радикальні способи, жінки ж роблять більше незавершених спроб. За останні роки найбільше суїцидів припадало на дівчат підліткового віку. Що робити, коли близька людина хоче померти Часто люди, які мають близьких із суїцидальними думками, бояться їм нашкодити розмовою про це. Однак Анна Вовк пояснює, що тактовна розмова на подібну тему та пропозиція допомоги зашкодити не можуть. «Страх нашкодити самим ініціюванням розмови на подібну тему доволі поширений», — говорить терапевтка. То ж як розпізнати у близької людини суїцидальні наміри ? За словами Анни Вовк, у першу чергу, важливо звернути увагу на порушення звичного способу життя. Часто проблеми зі сном чи апетитом можуть бути першими проявами депресії. Також сюди можна віднести пригнічений настрій, пасивність чи навпаки надмірне збудження. Варто звертати увагу на моменти, коли людина, до прикладу, скаржиться на безсенсовність життя. «Є випадки, коли людина думає про самогубство у стані нібито повного благополуччя. Близькі навіть не здогадуються, що людина, яка усміхається, має депресію. Мабуть, якщо бути достатньо уважним, то ви не пропустите моменти, коли треба починати бити на сполох», — пояснює Анна Вовк. Якщо ви підозрюєте, що близька людина має суїцидальні наміри, то перш за все, варто з повагою ставитися до її кордонів та не бути нав’язливим. «Можна викликати людину на щиру розмову і запропонувати їй допомогу. Сказати “мене дуже непокоїть твій стан”, “я тебе дуже люблю”, “ти мені важливий, тому я хвилююся про тебе”. Запитувати у людини, що її бентежить і як ви у цьому можете їй допомогти», – каже психотерапевтка. Йдеться про відкритість, готовність слухати й щиро цікавитися тим, що відбувається. Пропозиція звернутися до фахівця також є способом допомогти. «Часто батьки починають щось підозрювати та перевіряти, соцмережі дитини, нишпорити у кімнаті, сумках чи кишенях, читати щоденники, коли бачать якісь нетипові прояви. Такі порушення особистих кордонів швидше за все викликатимуть зростання недовіри у стосунках», — пояснює терапевтка. У випадку, коли людина відмовляється йти на контакт і родичі усвідомлюють своє безсилля, Анна Вовк радить спробувати сімейну терапію. Подібне рішення покаже близькій людині, що проблема не лише у ній і що всі готові до змін: бути поряд, підтримувати та разом шукати спільне рішення. «Бувають випадки, коли стосунки зруйновані повністю. Тоді все залежить вже від майстерності й креативності, аби цей діалог відновити. Але про таке, напевно, варто думати трошки раніше, аби ці стосунки зберегти», — зазначила терапевтка. Анна Вовк акцентує, що у випадку, коли ви стали свідком спроби самогубства, то знімати людину з умовного балкона чи даху багатоповерхівки самостійно не можна. Треба дзвонити до Нацполіції, де працюють спеціалізовані фахівці. Якщо ж спробувати рятувати людину самотужки — існує ймовірність фатальних наслідків. Соцмережі та самогубства На початку лютого з 15 поверху багатоквартирного будинку на проспекті Чорновола у Львові стрибнув хлопець. Він впав на дах припаркованого автомобіля та вижив. Про бажання накласти на себе руки та депресію хлопець писав на своїй сторінці в Instagram. Після таких історій у батьків підлітків може виникнути страх, що їхня дитина захоче наслідувати людину, яка намагалася заподіяти собі смерть. Анна Вовк пояснює, що такі випадки фіксувались, особливо коли йдеться про смерть популярної особи. Фанати можуть наслідувати подібний приклад. Якщо ж людина не має великої популярності та аудиторії, то підстав для наслідування стає значно менше, однак вони не зникають повністю. Терапевтка акцентує, що наслідування може виникати, коли раніше у родині хтось вже наклав на себе руки. Тоді це стає одним із можливих сценаріїв, своєрідною підказкою. «Якщо батьки непокояться, що їхня дитина побачить щось у соцмережах і можливо в неї виникнуть якісь думки, то найкращим рішенням стане розмова. У дитини можна запитати “Що ти про це думаєш?”, “Як ти думаєш, що могло б його спонукати це зробити?”. Запитувати треба загально, тобто не про дитину конкретно, а загалом про людей. Так батьки зможуть визначити ризики, якщо вони є», — пояснює Анна Вовк. Існує кілька причин, які можуть спонукати людей писати про своє бажання смерті у соцмережах. Психотерапевтка акцентує, що подібні меседжі, можуть свідчити, що їх автор потребує допомоги. Буває, що людина просто не знає, як отримати увагу в інший спосіб, тому вона розповідає про це в соцмережах. «Це можуть бути “театральні”, демонстративні прояви, які не несуть справжньої загрози, адже вони не є реальним планом. Але до будь-яких подібних заяв треба ставитися серйозно. Такі меседжі говорять, що людина потребує уваги від інших, і що їй недостатньо просто виставляти свої фото, а треба заявляти про щось досить голосно», — зазначила терапевтка. У такому разі в читачів цієї людини може виникнути відчуття перекладання відповідальності. Що робити, якщо хтось пише про бажання померти в соцмережах, а ви малознайомі або є сторонніми спостерігачами? Анна Вовк пояснює, що у такому випадку малознайомим людям навряд чи треба втручатися, хоча запропонувати свою підтримку не буде зайвим. Близькі ж отримують певний виклик — у якій формі їм відреагувати на цю ситуацію. «Перекладання відповідальності тут частково має місце. Щось на кшталт “тепер ви думайте, як мені вийти із цього, я вичерпав свої сили” або “зробіть так, аби я захотів жити”. Якщо в когось з близьких є ресурс на допомогу, то добре, якщо він буде наданий. Але це рано чи пізно набридне. Тоді треба звертатися до терапевта, бо не можна нескінченно експлуатувати рідних і викликати у них страх», — каже Анна Вовк. Як спілкуватися із людиною після спроби суїциду Часто спроба накласти на себе руки так і залишається спробою. Як після цього мають поводитися рідні? Як говорити із людиною, яка хотіла померти? Анна Вовк пояснює, що тривалий час ця тема була дуже стигматизованою. Раніше людей після спроб самогубства примусово госпіталізували, до них ставилися як до психічно хворих. За словами Анни Вовк, у такі моменти людина є дуже вразливою. Хоча після спроб самогубства, як правило, люди почуваються краще, ніж до того. Після спроби покінчити з життям треба нарощувати ресурси, шукати підтримку. Рідні в такому разі мають бути поряд, але не тиснути та не маніпулювати. «Треба ставитися до людини зі співчуттям та з розумінням. Не соромити її за вчинок, не сварити й не тиснути на те, що “ти про мене не подумав”. Настав його час подумати більше про себе, ніж про вас», — говорить психотерапевтка. Самогубства та повномасштабне вторгнення Може здатися, що війна збільшила кількість суїцидів: постійні обстріли, втрата близьких та окупація – лише малий перелік подій, які переживають люди. Однак психотерапевтка таку тезу заперечує. «Як правило, під час війни кількість самогубств трошки зменшується. Втрати, переміщення, соціальна ізоляція та насильство, теоретично, мали б збільшити напруження. Але такої форми як самогубство воно не набуває. Це може проявитися у самопошкодженнях чи ризикованій поведінці», — говорить Анна Вовк. Водночас на психіку людей впливає багато депресивних факторів, адже людям все складніше підтримувати попередній рівень якості життя. Особливо, коли війна триває так довго. «По своїх військових [клієнтах – ред.] я бачу, що найбільш витривалі за два роки війни стали виснаженими, попри те, що вони воювали ще під час АТО. Це забагато для них», — зазначила терапевтка. Однак, за словами Анни Вовк, запити до психотерапевта майже не змінилися — загалом людей хвилюють ті ж проблеми, що і до повномасштабного вторгнення. Велика кількість запитів стосується кризових моментів, коли люди не знають, як собі дати раду. Профілактика самогубства Психотерапевтка наголошує, що із рідними, а особливо підлітками, важливо не боятися розмовляти про проблеми та намагатися вирішити їх спільними зусиллями, аби ті не катастрофізувалися. Однак ставитися до цього потрібно адекватно. «Варто пам’ятати, що люди можуть перебільшувати. У депресивному стані розвивається тунельне бачення – люди помічають лише свої проблеми та взагалі не бачать ресурсів», — зазначила Анна Вовк. Допомогу треба пропонувати щиро. Пропрацьовувати стресостійкість, допомагати дотримуватися здорового режиму – сну, харчування, фізичної активності. За словами терапевтки, в першу чергу у людей повинна бути хороша соціалізація. Найбільше це стосується внутрішньо переміщених осіб, які страждають від малої кількості соціальних зв'язків, адже вони полишили більшість знайомих в окупації. Якщо говорити про дітей, то в них мають бути якісні заняття у вільний час. Терапевтка пояснює, що шкільне перевантаження також має велике значення. Адже на дітей тисне багато зобов’язань та обставин, вимогливість від батьків. Як усім триматися на плаву? «Важливо розуміти, що війна — це своєрідний марафон. Багато хто включився в режимі спринту – допомагаю іншим, доначу, волонтерю. І з часом ресурс починає зникати. Треба враховувати, що час завершення війни є відкритим питанням, тому ресурси треба розподіляти», — каже Анна Вовк. Психотерапевтка радить якісно відпочивати й планувати життя так, аби в ньому було місце для задоволення. За словами Анни Вовк, відпочинок – це ліки, які варто приймати вже зараз.