Нещодавно в Україні вперше здійснили трансплантацію легенів для дорослого і пересадку серця для дитини. Ці надскладні операції провели у Львівському центрі трансплантології, що у клінічній лікарні швидкої допомоги. Lviv.Media поспілкувалося з керівником центру трансплантології Максимом Овечком. Він розповів, чому легені не вдавалося пересадити раніше та пояснив, як пацієнти можуть жити з чотирма нирками водночас. Про найскладніші пересадки Трансплантація легень – одна з найскладніших операцій. Раніше їх не проводили, тому що трансплантологія в Україні майже не розвивалася. Здебільшого трансплантації починають з, так би мовити, "простіших" органів. Спочатку нирка, печінка, підшлункова, серце і тільки потім – легені. Ця операція потребує максимальної концентрації лабораторної, хірургічної та анестезіологічної служб. "Має бути ідеальний збіг між донором та реципієнтом, не тільки генетично, а й за розмірами легень. Наприклад, у Польщі з тих донорів, у яких беруть серце, легені забирають у 20 % людей. Далеко не у кожного можна взяти серце, а легені — тим більше", — розповів Максим Овечко.. Про те, чому досі трансплантація не розвивалася Посмертні трансплантації складні, їх значно менше, ніж прижиттєвих. Раніше їх взагалі не проводили в Україні. До кінця 2019 року діяв недосконалий закон про трансплантацію органів. Він передбачав кримінальну відповідальність за порушення порядку проведення таких операцій. Водночас чіткого порядку як проводити пересадку органів не було. Тож лікарі не мали мотивації займатися цією справою. Згодом закон "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині" змінився. Тепер трансплантацію можуть здійснювати ті лікарні, які мають ліцензію та необхідне обладнання. Тож зараз кількість посмертних трансплантацій збільшилась. Утім деякі лікарі досі бояться констатувати смерть мозку, адже не мали такої практики раніше. А визначення смерті мозку — необхідна умова для проведення пересадки органів. "Тисячі людей помирають, а смерть мозку не констатують, органи взяти не можна. Складнощів для встановлення смерті мозку немає, будь-який хороший анестезіолог знає, що робити. Правда для цього треба газовий аналізатор, який коштує 100-200 тисяч (гривень - ред.)", — пояснює лікар.. Щоб взяти органи, у донора має бути травма мозку або інсульт. Для цього і потрібна констатація смерті мозку. Органи мають бути здоровими. Після смерті мозку їхню діяльність підтримують штучно на апаратах. Про донорів Lviv.Media поспілкувалось з юристом Тарасом Захаровим та дізналося, хто може бути донором та що робити, якщо людина виявила бажання після смерті "віддати" свої органи іншій людині. Згідно з законом “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”, в Україні існує заява про незгоду на донорство, відмова від згоди на донорство та посмертна згода на донорство, яку дають родичі. Письмову згоду чи незгоду на трансплантацію своїх органів за життя або після смерті може надати будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років. Особа може подавати необмежену кількість заяв. Після подання нової, дія попередньої автоматично анулюється. Рішення бути чи не бути донором людина може змінювати протягом усього життя. Відповідно до закону, прижиттєві трансплантації проводять між людьми, між якими встановлені родинні зв'язки. Тобто необов'язково, щоб це був кровний родич. Наприклад, дозволяють пересаджувати орган чоловіку або дружині, якщо є генетичний збіг. Це потрібно для того, щоб не було торгівлі органами. Практика торгівлі розповсюджена у низці країн третього світу. Люди через бідність продають, зокрема, власні нирки іноземцям. Про донорство і Дію Нещодавно міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко анонсував, що скоро у Дії можна буде заповнити заяву, щоб стати посмертним донором. За словами юриста Тараса Захарова, скоріш за все, заяву можна буде затвердити електронним підписом у застосунку. Про документ не знатимуть родичі та навіть лікарі. Крім того, сім'я не зможе виступити проти волі людини. Відтак, якщо написати заяву про згоду чи незгоду на донорство, близькі люди будуть змушені погодитися з таким рішенням. Про процедуру Якщо людина вирішила підписати згоду на донорство, їй потрібно звернутися до трансплант-координатора. Їх можна знайти у центрах трансплантології. У львівському Центрі таких осіб троє. Це медики, які забезпечують зв’язок між учасниками процесу трансплантації, зокрема, займаються перевіркою і отриманням згоди на донорство. Також організовують оперативне та безпечне транспортування органів. Усі заяви та дані донорів та реципієнтів (особи, яким здійснюють пересадку донорських органів - ред.) потрапляють до ЄДІСТ ( Єдиної державної інформаційної системи трансплантації). Вона автоматично підбирає найбільш відповідну особу для донорства чи пересадки. До системи ніхто не має доступу, крім трансплант-координатора. Про чергу За даними медиків, загалом в Україні щорічно потребує пересадки органів близько 5000 людей. З них помирає близько 3400 людей, які не дочекались трансплантації. Щомісяця на всю країну з'являється лише 2-3 донори, а щотижня лист очікування поповнюється 5-7 пацієнтами, яким треба пересадка. Додамо, що за останні півтора року в Україні операції з трансплантації провели 300 пацієнтам. Про ціни В Україні за операції з трансплантації лікарням платить держава, не пацієнт. Відтак трансплантація нирки від живого донора коштує понад 32 тисячі гривень, посмертно — майже 40 тисяч. Пересадка серця чи комплекс "серце-легені" коштує майже 61 тисячу. Трансплантація печінки або її частини — понад 92 тисячі гривень. Не фінансується державою повністю тільки дотрансплантаційна підготовка. За це поки що платять пацієнти. Варто знати Реципієнтам не видаляють нирки, які не функціонують. Медична спільнота визначила, що видалення нирки — зайва травматизація для організму. Бо у такому випадку, фактично, людина переживає дві операції — з видалення та пересадки нирки, це неправильно, – кажуть медики. Крім того видалення продовжує час операції у 1,5 рази та збільшує ризики кровотечі. Тож є випадки, коли людина може мати одночасно 4 нирки. Нирки, які перестали функціонувати не заважають та шкоди для організму не завдають.