28 серпня християни східного обряду вшановують Успіння Пресвятої Богородиці. Це одне з дванадцяти найголовніших церковних свят. Отець Василь Луцишин розповів LVIV.MEDIA історію свята, а отець Ігор Бурмило —настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці, що у Львові на вулиці Руській, провів екскурс в історію побудови древньої святині. Історія свята Успіння Пресвятої Богородиці За словами отця Василя, походження свята сягає початків християнства. За переданням, після Вознесіння Ісуса Христа, Діва Марія жила під опікою апостола Івана Богослова. Коли прийшов їй час відходу з цього світу, за три дні перед смертю Богородиці явився архангел Гавриїл і сповістив час відходу до вічності, запевнивши, що її син Ісус Христос з усіма небесними силами прийме свою матір в небесне царство. «Вона померла не як звичайна людина, бо місія її в тому світі була унікальною, Марія стала Матір’ю Ісуса Христа. Ми говоримо не про смерть, а про успіння її, тобто про сон, Пречиста заснула. І сама назва свята є „Успіння Пресвятої Богородиці“», — каже священник. Перед кінцем земного шляху Марія виявила бажання попрощатися з учнями Ісуса. Святий Дух допоміг перенестися їм з різних місць і постати у ложа Пречистої Діви. Після смерті, за юдейським звичаєм, її тіло поклали в печері. Апостоли на своїх раменах занесли тіло Марії до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов апостол Тома, який був в дорозі і не був присутнім при похованні, дуже бажав ще раз востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гріб відкрили, то тіла Марії там не було, а лише похоронні ризи. «Це є свідченням того, що Марія перейшла у життя вічне не як звичайна людина, не зазнавши перед смертю страждань і після смерті була в чудесний образ взята на Небо. Християни зміцнились у своїй вірі в життя після смерті і повірили, що Богородиця була відроджена Божою силою на третій день після Успіння» Церква Успіння Пресвятої Богородиці Церква Успіння Пресвятої Богородиці — одна з найцінніших пам’яток ренесансу у Львові. Архітектурний ансамбль складається з трьох споруд: Дзвіниці Корнякта (1578), Успенської церкви (1591-1631) та каплиці Трьох Святителів (1591). Дослідники вважають, що перша церква на цьому місці була збудована ще за княжих часів, але її зруйнувала пожежа під час нападу військ польського короля Казимира III на Львів. Як розповідає отець Ігор Бурмило, після захоплення Львова польським королем Казимиром III Великим у 1349 р. центр міста було перенесено південніше. Нове поселення будувалося за західноєвропейськими зразками: центральна площа, навколо неї житлові квартали і лінія укріплень. Так утворилося середмістя, або «місто серед мурів». Його межі окреслюємо сучасними вулицями Лесі Українки, Підвальною, Братів Рогатинців, проспектом Свободи. І в цьому середмісті знайшлася ділянка для українців. Це була так звана вулиця Соляників, теперішня Руська. «Українці збудували тут церкву Трьох Святителів. Коли вона стала замала для прихожан, почали будувати нову, завдяки пожертвам усіх православних у Львові. Об’єднались різні народності. У 1631 році вона була посвячена, на посвяту приїхав архимандрит Києво-Печерського монастиря Петро Могила, який приходив до церкви ще дитиною. І ось ця церква збудована в такому стилі, що коли дивишся зверху, то це ніби дворик, з іншого ракурсу видно бані, як на бойківських церквах, ще з іншого, як італійські вежі. І ось цей синтез Європи та українства зробив перлину Львова — комплекс Ставропігії. До нього увійшли будівлі, які були навколо неї. Сюди входив і музей, і Братська школа, і шпиталь, і архів, і бібліотека», — зазначає священник. У храмі збереглися пам'ятки мистецтва XVII-XVIII століть. Одними із них є ікони страсного циклу, які залишилися від первісного Успенського іконостасу 1630 - 1638 років, роботи славнозвісного іконописця Федора Сеньковича. Трохи згодом пам’ятку реставрував і доповнив інший відомий автор Микола Петрахнович. «Сюжети вітражів відтворюють українську історію. На одному з них зображено князя Володимира Великого, на грудях в якого є зображення тризуба. Кажуть, що це єдине публічне зображення українського національного гербу, що пережило і польські, і радянські часи, і не було знищене», — розповідає отець Ігор. Також у церкві є чудотворна ікона ікона ставропігійської Божої матері, яка відома багатьма неймовірними історіями зцілення людей. Дзвіниця Корнякта На логотипі Львова зображено п’ять найбільш відомих веж міста, однією з яких є вежа Корнякта (позначена червоним кольором). Збудована у 1572-1578 роках за проектом італійського архітектора Петра з Барбони і названа на честь відомого мецената Костянтина Корнякта, який фінансував будівництво. У ті часи, вежа, заввишки 66 метри, була найвищою у Львові. «На замовлення Корнякта був відлитий дзвін “Кирило”, який вражав своїми розмірами, діаметром у два метри та вагою 6,5 тонн. На той час дзвін був найбільший у всій Галичині. Він виконувати функції головного дзвона міста, сповіщав про військову небезпеку, пожежі, стихійні лиха та про смерть визначних львів'ян, незалежно від їхнього віросповідання», — зазначає отець Ігор Бурмило. Проте коли у вежу вдарив грім, дзвін впав та був пошкоджений. Його переплавили, але повністю зберегли всю консистенцію, кількість міді, срібла та розміри. Архівні матеріали свідчать, що дзвін не втратив свого звучання. Каплиця Трьох Святителів Каплиця присвячена Трьом Святителям: Василію Великому, Григорію Богослову та Іоанну Золотоустому. Споруда збудована у 1591 році львівським архітектором Андрієм Підлісним. Каплицю було зведено за сприяння і фінансової підтримки Костянтина Корнякта. У 1671 році каплиця згоріла та була реставрована на кошти грека Олексія Балабана, тому інколи її називають Балабанівською. 28 серпня, у празник Успення Пресвятої Богородиці прихожани церкви святкують своє храмове свято. Нагадаємо, раніше LVIV.MEDIA розповідало історію Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла у Львові. Церкві вже майже 400 років. Це перша барокова скульптура у місті. Тут у Єзуїтській колегії навчався Богдан Хмельницький. У 2011 році церква стала першим Гарнізонним храмом в Україні.