У четвер, після неділі Всіх Святих, віряни Східного обряду вшановують свято Пресвятої Євхаристії. Цьогоріч воно випадає на 15 червня. На більшості парафій, де нема свята як храмового Празника, святкування переносяться на наступну неділю. Журналістка LVIV.MEDIA розпитала у отця Івана Городицького, настоятеля Храму Cвятого Юрія, парафії сіл Ладанці та Пнятин, що символізує Святе Причастя. Що таке Причастя Причастя — це є можливість брати участь у чомусь. Є старе українське слово «участвувати» тобто коли ми говоримо про Причастя, ми розуміємо, що маємо можливість торкнутися когось, хто зазвичай для нас є незбагненним. Ми не можемо Бога повністю зрозуміти і осягнути, а з іншої сторони – Бог є такий недоторканий, бо є кимось, до кого не можемо торкнутися як до людей навколо нас. В народі звикли казати «Причастя», але насправді ми говоримо про Євхаристію, про Тіло і Кров Ісуса Христа. Причастя – це є процес. Ми причащаємося, ми приступаємо і торкаємося, беремо участь у чомусь свідомому, чим є сам Бог і тим самим, я би сказав, освячуємося через причащання, доторкання до Тіла і Крові Христа. А от Ви сказали, що Причастя – це є щось окреме від Євхаристії, чим воно відрізняється? Причастя – це є процес, тобто те, що відбувається, коли ми приходимо до Христа. Ми в народі дуже часто називаємо Євхаристію причастям, але я б це більше відносив до самого процесу, коли ми приймаємо Євхаристію. А сама Євхаристія – це є Тіло і Кров Ісуса Христа під видами Вина і Хліба, які перетворюються. І тому я ці речі розмежовую. Як правильно приготуватися до Причастя Найперше, це є поняття посту, коли людина повинна утримуватись від їжі і, можливо, також від води. Для того, щоб себе не тільки духовно приготувати до зустрічі з Христом, але водночас і фізіологічно. Звісно, якщо хтось хворий, то він вживає воду. Коли ми відчуваємо бажання щось скуштувати, тоді ми по-іншому переживаємо зустріч з Христом. Звісно, можливо, ми відчуваємо смак того самого вина і хліба, але, як християни, віримо, що справді там присутній живий Христос. І ось тут, коли ми, скажімо, до певної міри, нічого не споживали до того часу, ми маємо бажання також скуштувати Тіло і Кров Ісуса Христа. Давно, піст перед причастям тривав декілька днів. Також була практика, коли зберігався піст протягом 3-ьох чи 6-ти годин. Тобто, практика Церкви мінялася у зв'язку з тими обставинами в яких живемо. Друга річ, звісно, також для практикуючих християн, а ми зараз, думаю, говоримо про них, важливим елементом була сповідь. Бо людина, яка хоче приступати до Євхаристії, повинна бути в стані благодаті. Тобто, вона найперше повинна висповідатися, визнаючи перед Богом свої недосконалості, покаятися та виконати накладену покуту. А вже після того, із чистою совістю приступати до Євхаристії. Це є надважливим елементом. Також потрібно звернути увагу на іншу деталь, яку дуже часто люди опускають. Бо є дві крайності: перша , коли віряни приступають до Євхаристії лише після Сповіді, намагаючись сповідатися весь час перед Євхаристією, не розуміючи, що, наприклад, є певні моменти, коли ми маємо справді збудити жаль в собі за щоденні гріхи. А інша крайність, в яку впадають дуже часто християни, зокрема, коли ми говоримо про європейське суспільство, це ходіння і причащання Євхаристією без сповіді. Тобто люди вже вважають, що вони, нічого поганого не скоїли і відповідно можуть йти до Євхаристії без сповіді. Тобто тут завжди потрібно шукати золоту середину. І для цього є завжди священник на парафії, до якого ми можемо звернутися, порадитися, приступити на духовну розмову. Як часто можна приступати до Причастя Рекомендується сповідь щонайменше раз на місяць. Тобто, якщо ми не зробили якогось серйозного гріха, я не говорю про правило, якесь десь прописане, а про пасторальне правило, яке побутує серед священників і практикуючих християн. Сповідь раз на місяць, щоб людина могла очистити своє серце і душу. Якщо людина відчуває потребу і в цьому є необхідність, вона може приступити до сповіді частіше. Все залежить від того, наскільки її духовний стан нестабільний. Сказати конкретно, що є ось так чи так, насправді дуже важко, тому що ми мусимо розуміти, що кожна людина є особливою, кожна людина є індивідом і ми не можемо підлаштувати кожну людину фактично під якусь одну марку, тому що це було би неправильно. І розуміємо, що це «юридично» ніби непогано, але насправді постає питання, де тут є Христос. Якщо Христос до кожного шукає свій особливий підхід, він не може ставити всіх під одну планку. Але однозначно рекомендується приступати до Таїнства Сповіді принаймні раз на місяць. Також ми читаємо в Катехизмі про сповідь принаймні раз на рік. Але ця сповідь є зарезервована для тих людей, які, на превеликий жаль, не сповідаються взагалі і для того, щоб підтвердити свою приналежність до Христової Церкви, мають сповідатися принаймні раз на рік. Але це не означає, що тільки раз на рік. Бо у нас дуже часто люди інтерпретують ці катехизмові частини у свій спосіб і мало хто читає ті невеличкі слова, які кажуть «принаймні». Скільки часу треба дотримуватися посту перед Святим Причастям Люди, які є хворими та приймають ліки, чи можуть вони приймати препарати перед Святим Причастям? Звісно, однозначно. Принцип у греко-католицькій церкві є такий: не можна вживати їжу за годину до Літургії. У латинській церкві — є година до Євхаристії. Я знаю, що дехто говорить про три години, або й більше, але назагал є ось такий принцип – година до Літургії. Це перша річ. Щодо вживання води, немає жодних проблем. Тобто вода посту не ламає. Більше того, в деяких церквах після Євхаристії людям дають споживати відразу воду. Люди після 60 років чи діти мають право не зберігати посту. Але потрібно заохочувати дітей. Бо в нас дуже часто є такі моменти, коли дитинка приходить до храму, вона там щось собі під'їдає, а потім йде до Євхаристії. Це не є погано, бо можливо дитина хоче справді щось перекусити, але з іншої сторони потрібно дитину привчати, що зараз ми незабаром, йтимо, як в нас кажуть «до Бозі» і відповідно, десь потрохи привчати дитину до посту. По-батьківськи підходити та пояснювати. Причастя дітей. З якого віку воно рекомендовано і до якого віку діти можуть приходити до Причастя без сповіді Діти можуть приступати до Причастя від народження. Греко-католицька церква на Заході України, підпала під вплив Римо-католицької церкви і в нас пішла практика не причащати дітей до певного віку, а потім почали використовувати термін Перше Причастя. Насправді це не правильно. Чому? Тому що в нашій церкві немає поняття першого Причастя. Якщо ми дивимося в Катехизмову частину, то маємо Таїнства Хрещення, Миропомазання, Пресвятої Євхаристії, а потім йде Тайна Сповіді. Тобто в церкві, коли ми говоримо про Східній Обряд, а ми до нього належимо, ця практика була збережена відколи християнство почало існувати. Люди причащалися в дорослому віці. На сьогоднішній день ми маємо практику причащання немовлят, коли їх приносять до Хрещення. Особисто я також практикую ці речі. І також знаю священників, які це практикують. Тобто ми повертаємося до тієї традиції, яка була притаманна в церкві на початках. І відповідно немає припису з якого часу можна причащати дитину. Дитині вділяється краплинка Божої Крові. Немовлят приносять до Євхаристії і це не створює жодних проблем. Тобто в нашій Церкві є практика, що Причастя вділяється дітям, фактично до настання свідомості. А тут ми говоримо про цей момент, коли ми готуємо дітей не до першого Причастя, але до першої Сповіді. І тоді вже з того моменту, коли відбувається приготування до першої Сповіді, дітям рекомендується раз у місяць приступати до Причастя. Водночас ця практика також, є відносною, тому що вона залежить від Парафії. Але тут священник, дивлячись на те, наскільки діти готуються до першої Сповіді, може оцінити приблизно, наскільки дитина є зрілою, наскільки вона спроможна розуміти певні речі. Бо якщо ми говоримо про дитину, яка справді є доволі дитячою у 10 років, то, відповідно, немає проблем, щоб вона приступала до Євхаристії пізніше. Все залежить від віку. Як правильно приймати Причастя У нас є практика приступання до Євхаристії. Не коліноприклонення, але саме приступання. І про це слідчать банальні, але водночас дуже глибокі слова з Божественної Літургії: «з вірою і страхом Божим приступіть…» Коли хтось дискутує, що потрібно брати Євхаристію на колінах, то насправді цю версію можна також поставити під сумнів, бо коли ми вертаємося до часу Таємної вечері, то вона була в напівлежачому стані, оскільки в євреїв не було столів. І вони їли всі напівлежачи. Ця практика була врешті в Греції і в Римі в певний період. Церква наша говорить про те, що ми приступаємо до Євхаристії, і оце приступаємо вже свідчить про те, що ми робимо крок на зустріч Господеві. Тобто Господь зробив для нас все, що міг, бо Він перетворив наші дари, які ми приносимо Йому, Хліб і Вино, а тепер фактично ми йдемо назустріч Йому, бо він вже і так зійшов з неба на вівтар, на якому Він перетворюється. Це дуже цікаво. Тут має бути діалог, а не монолог. Не Бог тільки має йти до людини, бо Він вже зробив чимало, але водночас Людина своїми такими невеликими діями під час Літургії має йти до Христа.