22 червня 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендувала перейменувати низку населених пунктів України. До переліку увійшло й містечко на Львівщині — Червоноград. Журналістка LVIV.MEDIA поспілкувалася з завідувачкою Червоноградської філії Львівського музею історії релігії Галиною Гриник та розпитала про те, як і чому раніше перейменовували місто та що сьогодні думають червоноградці про можливу зміну топоніма. Історія міста Історична назва сучасного Червонограду — Кристинопіль (з 1692 до 1951 року). Вона походить від імені дружини засновника міста Фелікса Казимира Потоцького — Кристини Потоцької з роду Любомирських, яка була нащадком давнього роду українських князів Острозьких. Кристинопіль відомий чудотворною іконою Кристинопільської Божої Матері (XVIII ст.) та рукописом XII ст. «Кристинопільський апостол». Як радянська влада «охрестила» Червоноград Про перейменування міста мешканці дізналися вже постфактум. 10 листопада 1951 року був виданий Указ Президії Верховної Ради Української РСР про утворення Забузького району у складі Львівської області. На території району утворили Червоноградську міську раду з центром у місті Червоноград. «Я думаю, що більшість населення нашого міста — це люди які приїхали в Червоноград у 50-х роках і їхні нащадки, всі знали, що Червоноград — це молоде, шахтарське, соціалістичне, радянське місто. А у радянській державі червоний колір, це символічний колір — колір пролитої крові за державу Рад», — розмірковує історикиня. Оскільки російською «червоний» буде «красний», то часто в радянський час можна було почути, що місто називають Красноград. За словами пані Галини, назва Красноград офіційно вживалася паралельно із назвою Червоноград у 50-60-х роках. «Є ще така версія, що Червоноград названо в честь Червенських міст чи Червоно Русі, але ця версія є хибною і надуманою», — зазначає історикиня. З цікавинок міста: у 89-му році у Червонограді відбулися перші шахтарські страйки. Також Червоноград став першим містом у комуністичному СРСР, де в 1990 році зняли пам’ятник Леніну. Завідувачка Червоноградської філії Львівського музею історії релігії розповідає, що у 90-х роках більшість мешканців міста готові були повернутися до старої назви Кристинопіль і навіть більше, в українській транслітерації — Христинопіль. Проте до перейменування не дійшло. «Для усіх жителів нашого міста показовою має стати позиція митрополита Андрея Шептицького стосовно назви. 14 серпня 1892 року у своєму рукописному документі про складення довічної професії (вічних монаших обітів), тоді ще брат Андрей, підписує — „В монастирі Христинопольськім“. У 20 столітті в україномовному просторі активно вживалася назва Христинопіль. Так у 1935 році у Львові в журналі «Життя і знання» відомий український архітектор-історик Володимир Січинський опублікував своє дослідження «Христинопіль». Однозначно, місто повинно мати назву в українській транслітерації. Ім’я жіноче –Христина, ім’я міста — Христинопіль», — резюмувала пані Галина. Нагадаємо, місто Львів є одним із перших по швидкості перейменування радянських назв вулиць. За словами голови ГО «Деколонізація. Україна» Вадима Позднякова, Львів — перше за показниками щодо заміни табличок на перейменованих вулицях. У порівнянні з Івано-Франківськом, де протягом року змінили всього лиш кілька нових назв, а недемонтованих близько сотні.