На хуторі Козаки, що у Золочівському районі Львівської області, проживає єдина родина — Павло та Христина Кулінець разом зі своєю донькою Даркою. Павло придбав там будинок 10 років тому, коли ще був студентом. А у 2015 році родина переїхала туди жити. Про це пише «Суспільне». Павло та Христина познайомились завдяки «Пласту». Чоловік придбав будинок на хуторі, ще коли пара почала зустрічатись. «Будинок був старенький і ми думали, що будемо мати тут дачу, а жити або в Бродах, або в Станіславчику, але приїжджали сюди разом, прибирали територію, і коли вже багато сил вклали, вирішили, що найкраще жити тут», — розповідає Христина Кулінець. Згодом пара придбала сусідній будинок й зараз живе у ньому. Більшість робіт зробили власноруч, але часом приїздили родичі та друзі, щоб допомогти. Також сім’я волонтерить – вони знаходять й передають Збройним Силам України необхідні речі. Крім того, Павло разом із донькою Даркою доглядають за пасікою. Займатись бджолярством Павло почав 7 років тому. Спочатку завів дві сім’ї, а згодом вони з дружиною зловили ще кілька й наразі їхня пасіка налічує близько 200 сімей. «Ми любимо бджіл. Я спілкуюсь зі своєю собакою чи з котиком, так само бджоли — це такі ж наші домашні тварини і ми намагаємося робити все, щоб їм було добре», — каже Павло Кулінець. До повномасштабної війни він працював у галузі туризму з гостями з Німеччини. Тепер же волонтерство займає багато часу. Також пара облаштовує гостьовий будиночок для майбутнього розвитку зеленого туризму. «Наші мрії — найперше, щоб війна закінчилася перемогою України. Тоді ми могли би далі зі спокійною душею доглядати наших бджілок. Ми хотіли б тут зробити кемпінг для людей, які б хотіли познайомитися ближче з природою «Малого Полісся». Якщо вже широко мріяти, то ми б хотіли взагалі створити тут заповідник», — ділиться ідеями Павло. Нагадаємо, вісім сімей військовослужбовців, які виїхали із зони бойових дій, зараз живуть у селі Верхнє Синьовидне, що на Львівщині. Їхнім прихистком став центр, де раніше оздоровлювались та відпочивали діти.