На території колишнього Львівського автобусного заводу розгорнулася дискусія щодо майбутнього шести захисних споруд, розрахованих на понад 4,7 тисячі людей. Львівська міська рада розглядала можливість прийняття укриттів у комунальну власність, тоді як нинішній власник — компанія «Львів Інвест Сіті» — заявляє, що вже вкладає власні кошти у їхнє відновлення. При цьому занедбаний стан приміщень є наслідком проблем, які накопичувалися протягом багатьох років, задовго до появи нового інвестора. Про ситуацію повідомляє «Твоє місто». Йдеться про шість капітальних укриттів на вулиці Стрийській, 45, загальна площа яких становить близько 4,5 тисячі квадратних метрів. Ці споруди входять до міського фонду захисних об'єктів цивільного захисту та потенційно можуть забезпечити прихисток для тисяч львів'ян під час повітряних атак. Однак за роки занепаду автобусного заводу частина сховищ втратила належний технічний стан. Під час перевірки представники міських служб зафіксували затоплення окремих приміщень, захаращеність та необхідність проведення ремонтних робіт. Водночас нинішній власник наголошує: проблеми виникли не за його управління, а відновлення захисної інфраструктури вже триває. Від промислового гіганта до занедбаних приміщень: що сталося з ЛАЗом Львівський автобусний завод свого часу був одним із найбільших машинобудівних підприємств України. Проте на початку 2000-х років, після переходу контролю над підприємством до структур, пов'язаних із російським бізнесменом Ігорем Чуркіним, завод поступово почав втрачати свої позиції. Скорочення виробництва, накопичення боргів, звільнення працівників та численні майнові суперечки супроводжували діяльність підприємства протягом наступних років. У 2014 році виробництво фактично зупинилося. Згодом діяльність попередніх власників привернула увагу правоохоронців. Зокрема, Державне бюро розслідувань повідомляло про підозри щодо незаконного відчуження частини заводської нерухомості у 2008 та 2016 роках, пов'язуючи ці дії з Ігорем Чуркіним. За словами представників нинішнього інвестора, саме тривалий період попереднього управління призвів до погіршення стану заводських будівель та інженерної інфраструктури, зокрема й укриттів. Показово, що проблеми із захисними спорудами були відомі відповідним службам ще багато років тому. Згідно з матеріалами Львівської міської ради, упродовж 2016–2024 років представники ДСНС та районної адміністрації неодноразово перевіряли укриття й видавали приписи щодо усунення недоліків. Проте суттєвих змін у їхньому стані не відбулося. Отже, питання відновлення сховищ залишалося невирішеним протягом тривалого часу, включно з першими роками повномасштабної війни. Що виявила перевірка міської комісії Влітку 2026 року на території колишнього автобусного заводу відбулося виїзне засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. За результатами обстеження встановили, що два укриття були затопленими, ще одне — повністю захаращеним. Решта споруд також потребували відновлювальних робіт, хоча одне з укриттів уже використовувалося під час повітряних тривог. Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко повідомив, що відповідальність за утримання захисних споруд покладається на їхнього власника. Комісія визначила термін для виконання першочергових робіт, а щодо приміщень, які постраждали від затоплення, підприємство мало підготувати окремий план відновлення. Водночас у міській раді почали розглядати інший сценарій — можливість передачі укриттів у комунальну власність. Відповідний проєкт ухвали навіть підготували до розгляду депутатами. У документі йшлося про надання згоди на прийняття шести захисних споруд на Стрийській, 45, у власність територіальної громади Львова. Необхідність такого кроку посадовці пояснювали великою місткістю укриттів та їхнім значенням для безпеки мешканців прилеглих житлових районів. Утім розгляд питання згодом відклали. Новий інвестор отримав майно лише торік і вже фінансує відновлення У компанії «Львів Інвест Сіті» звертають увагу на важливу обставину: право власності на відповідні приміщення підприємство отримало лише наприкінці травня 2025 року. Крім того, 21 липня 2025 року завершилася процедура банкрутства, після чого новий власник зміг повноцінно займатися юридичними, господарськими та організаційними питаннями, пов'язаними з майном колишнього заводу. Представник компанії Святослав Лотоцький зазначає, що нинішньому інвестору фактично довелося розпочинати відновлення інфраструктури, яка тривалий час залишалася без належного догляду. За його словами, значна частина проблем сформувалася ще за часів попередніх власників, а тому оцінювати дії нового інвестора варто з урахуванням реального терміну його управління майном. У компанії повідомляють, що вже проводять комплекс робіт із приведення укриттів до належного стану. Зокрема, відновлюють вентиляцію, електричні мережі, каналізацію та санітарні вузли, а також усувають наслідки тривалого підтоплення й плісняву. Для відкачування води підприємство уклало відповідний договір із ДСНС. Представники власника наголошують, що роботи виконуються коштом компанії та з урахуванням рекомендацій міських служб. При цьому інвестор не заперечує важливості використання захисних споруд для потреб населення, однак виступає проти ініціатив, які можуть поставити під сумнів його право приватної власності. Чому виникли юридичні розбіжності з міською владою Одним із головних питань у суперечці стала правомірність можливої передачі укриттів у комунальну власність. Представник «Львів Інвест Сіті» Святослав Лотоцький наголошує, що Львівська міська рада не була власником цих приміщень, а тому їхня передача громаді можлива лише за наявності відповідних законних підстав. Він також звертає увагу на статтю 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти виключно в межах визначених законом повноважень. На думку представника інвестора, сама підготовка міською радою проєкту ухвали не є достатньою правовою підставою для переходу приватного майна у власність територіальної громади. Водночас у мерії запевняють, що про примусове вилучення нерухомості не йдеться. Директорка юридичного департаменту Львівської міської ради Гелена Пайонкевич пояснила, що відповідну ініціативу розглядали передусім як спосіб спонукати власника до відновлення захисних споруд. За її словами, якщо підприємство не мало б наміру ремонтувати укриття, місто могло б розглянути можливість прийняття їх у комунальну власність за згодою власника. Таким чином, позиції сторін відрізняються насамперед у питанні майбутнього правового статусу об'єктів, тоді як необхідність приведення сховищ до належного стану визнають і представники компанії, і міські посадовці. Чи обов'язково передавати укриття місту Українське законодавство передбачає можливість перебування захисних споруд цивільного захисту у приватній власності. При цьому власники та балансоутримувачі повинні забезпечувати їхню готовність до використання відповідно до встановлених вимог. Отже, забезпечити доступ населення до укриттів можна і без зміни форми власності. На цьому наголошує й адвокатка Наталія Нечаєва. За її словами, у випадках, коли йдеться про необхідність ремонту чи належного утримання захисних споруд, доцільно розглядати механізми співпраці між органами місцевого самоврядування та власниками. Зокрема, це можуть бути домовленості щодо доступу населення, користування приміщеннями, співфінансування відновлювальних робіт або подальшого утримання укриттів. Такий підхід дозволяє забезпечити потреби громади без обов'язкового переходу об'єктів у комунальну власність. Натомість юридичні суперечки навколо майна можуть затягнутися на тривалий час та ускладнити процес відновлення захисної інфраструктури. Територія ЛАЗу та її майбутнє: чому питання власності залишається актуальним Ситуація навколо укриттів виникла на тлі багаторічної дискусії щодо подальшого використання території колишнього автобусного заводу. Львівська міська рада раніше неодноразово заявляла про наміри розвивати тут промислові, освітні та інноваційні об'єкти. Зокрема, розглядалася можливість створення індустріального парку. У 2022 році міський голова Андрій Садовий навіть пропонував націоналізувати будівлі підприємства, які тоді перебували під контролем структур, пов'язаних із російським бізнесом. Проте після зміни власника та завершення процедури банкрутства у 2025 році розпочався новий етап розвитку колишньої промислової території. Нинішній інвестор заявляє про проведення відновлювальних робіт, зокрема щодо захисних споруд, і запевняє, що вкладає у це власні ресурси. На цьому тлі дискусія щодо укриттів вийшла за межі суто технічного питання їхнього ремонту та торкнулася майнових прав і повноважень місцевого самоврядування. Водночас незалежно від майбутнього використання території колишнього заводу захисні споруди повинні відповідати вимогам цивільного захисту, а мешканці — мати можливість скористатися ними під час небезпеки. Саме тому першочерговим завданням залишається завершення необхідних ремонтних робіт та забезпечення належної готовності укриттів. Адже для львів'ян важливо насамперед те, щоб захисні споруди на тисячі людей були справними та доступними, а не ставали предметом тривалих суперечок між міською владою та приватним власником.