Щорічно, 28 січня, у світі відзначають день відкриття Антарктиди. І саме зараз у Державному природознавчому музеї у Львові проходить виставка “Експедиція до Антарктиди”, де можна дізнатися про історію відкриття континенту, про флору та фауну, пристосовану до екстремальних умов. Окрім того, можна інтерактивно відвідати українську антарктичну станцію “Академік Вернадський” та наживо побачити ексклюзивні артефакти зі станції ще того періоду, коли вона належала Великій Британії. Одним з творців виставки є полярник та біолог Сергій Глотов, який має унікальний досвід дворічного перебування на станції “Академік Вернадський”. LVIV.MEDIA вдалося поговорити з науковцем і дізнатися про те, як йому вдалося потрапити в експедиційну групу, про дворічне життя та роботу на станції, про умови в час повномасштабної війни та значущість науково-дослідної станції для України. Закрив благодійний фонд і вирушив в експедицію Учасник 27 та 28 наукових експедицій на станції Академік Вернадський Сергій Глотов чотири роки тому захистив кандидатську дисертацію з біології, яка дала йому можливість подати свою кандидатуру і стати учасником експедиції. Відбірковий етап складався зі збору великої кількості документів, фахової співбесіди та медкомісії у надсучасній клініці. У конкурсі брали участь півтори сотні науковців зі всієї України. І саме Глотову вдалося пройти всі етапи та таки потрапити в експедицію. “Відібрали дві частини людей для основної експедиційної групи та дублерів, які в разі будь-яких ситуацій були готові замінити одного з науковців. Тоді як раз був період коронавірусу і власне для цього це було зроблено. І фактично на початку лютого 2022 року мою кандидатуру затвердили і я дізнався, що поїду на станцію”, — розповів Сергій Глотов. Втім у науковця ще була потреба закрити свій благодійний фонд, який існував з 2014 року. Сергій Глотов активно допомагав військовим, адже сам родом з Луганська з якого йому довелось переїхати до Львова десять років тому. “Ми з групою волонтерів мали безліч виїздів до військових за часи АТО/ООС. Однак перед своєю експедицією мені довелось закрити фонд, щоб не було юридичних проблем. Наразі я допомагаю своїм колегам-волонтерам і активно долучаюсь до збору коштів, зокрема через свій досвід в Антарктиді”, — зазначив біолог. Подорож до станції “Академік Вернадський” тривала фактично місяць і припала на початок повномасштабної російсько-української війни. Полярники через Польщу та декілька тривалих перельотів дісталися до найпівденнішої точки в Південній Америці у Чилі. “Уже там ми сіли на український криголам і близько тижня пливли до станції. Також ми декілька разів залишалися на карантині в різних країнах через тодішні обмеження і так наша дорога зайняла близько місяця”, — розповів Сергій Глотов. Один з небагатьох, хто пробув на станції два роки Сергій Глотов має унікальний досвід перебування на антарктичній станції, аж два роки. До нього на два роки з українців залишався лише один науковець, який перейняв станцію від британців у 1996 році. “Я був на станції з квітня 2022 року по квітень 2024 року. Після року перебування нам з частиною науковців запропонували залишитися ще на рік і ми погодились. Фактично це унікальний досвід для нашої країни в таких обставинах. У полярників між собою є жарт чи хочеш ти залишитися ще на рік. Так воно й склалося” — поділився біолог. В Антарктиді біолог Сергій Глотов займався зокрема дослідженням у сфері паразитології. Щомісячно він виловлював певну кількість риби та діставав з неї паразитів. Згодом паразитів спеціальним способом запаковували та передавали на дослідження колегам, а риба готувалася та подавалася на стіл полярників. Комфорт та умови перебування на українській антарктичній станції За словами науковця, на станції “Академік Вернадський” дуже комфортні умови для життя і ведення наукової діяльності, адже близько 200 людей в Україні працює над тим, щоб полярники добре себе почувалися у антарктичних умовах. У групі були кухар та лікар, станція повністю забезпечена пальним, харчами і необхідним технічним спорядженням. Також не менш значущим був спеціалізований одяг, який до того ж відшивають в Україні. “На самій станції є власний кабінет, є зона для побуту, є зона для дозвілля. Я ще активно робив фотографії. Ну і звісно займався поставленими мені завданнями. Обслуговування технічного обладнання і наукові дослідження, які на себе взяла Україна. Станція для мене була як домівка, яку ти бережеш”, — розповів Сергій Глотов. “Ми не займаємося підрахунком пінгвінів” Під час розмови Сергій Глотов також пояснив, що Україні потрібно мати власну наукову станцію в Антарктиді для того, щоб розвивати власну науку та утримувати престижність у світі. За словами науковця, українська антарктична програма та станція “Академік Вернадський” — це консульство чи посольство України у світі сучасних наукових досліджень. За його словами, дослідження в Антарктиці мають два напрямки. По-перше, це збереження інформації для майбутніх поколінь. По-друге, це покращення життя людства на усій планеті. “Україна входить до цього закритого клубу країн-дослідників. Ми не займаємося банальним підрахунком пінгвінів чи розпивання вина, про що торік нам нарікали. Над нашою станцією розташована озонова діра, яка має прямий вплив на планету і нам потрібно її відстежувати. Спостереження за внутрішнім кліматом та змінами навколишнього середовища”, — зазначив біолог. Не менш важливим фактором є активність українських науковців у світовій науці. “Більшості наукових програм по усьому світу запрошують українців, а не когось іншого, саме через те, що ми гідно представлені в науковому середовищі. Це своєю чергою дає можливість українським науковцям працювати на надсучасному обладнанні та прогресувати”, — зауважив полярник Сергій Глотов. Розхитування ситуації За словами науковця, наразі українські дослідники відіграють важливу роль у розвитку досліджень в Антарктиді. До того ж Україна також допомагає іншим державам-учасникам антарктичної програми, хоча нам намагалися навʼязати думку про відмову від антарктичної програми. “У нас є власний український криголам Noosfera, який нам продали британці, хоча могли в тричі дорожче продати росіянам. Кількість подібних суден на південній півкулі можна порахувати на пальцях однієї руки. Наразі окрім обслуговування українських полярників, криголам зокрема возить польських та інших науковців, які відмовились від послуг Росії. Таких країн уже понад п'ять”, — зазначив Глотов. Раніше полярників звинувачували у марній розтраті державних грошей на утримання станції. Полярник Глотов розповів, що наразі Україні активно допомагають партнери. Сергія Глотова, як і усіх інших науковців, попереджали, що їхня діяльність може стати обʼєктом інформаційної атаки. Головною метою було засумніватися у потребі власної станції в Антарктиді та продати її. Але за словами науковця, процес передачі наукової станції іншій країні обійдеться у декілька разів дорожче ніж її утримування. “Почали спекулювати на історії з пінгвінами, хоча це лише частинка наших міжнародних зобовʼязань. Ми рахуємо пінгвінів і робимо це з не дуже великим задоволенням. Також нам закидали, що ми там на станції тільки сидимо і пʼємо вино, але ж ну всі ми люди і це ніколи не переходило межі дозволеного. Ці всі вкиди робили для того, щоб закрити нашу програму”, — додав біолог. *** Станція “Академік Вернадський” є надзвичайно важливим об'єктом для України, адже вона має не лише наукове, а й стратегічне, політичне та символічне значення. Розташована в Антарктиці, ця станція є єдиним українським науково-дослідним пунктом на цьому континенті та однією з ключових платформ для міжнародного наукового співробітництва. “Академік Вернадський” відіграє важливу роль у проведенні фундаментальних досліджень у таких галузях, як кліматологія, гляціологія, геофізика, біологія та океанологія. Присутність України в Антарктиці через станцію “Академік Вернадський” забезпечує нашій державі місце в Антарктичному договорі — міжнародному документі, який регулює використання цього континенту. Це дозволяє Україні брати участь у прийнятті рішень щодо майбутнього Антарктики, включаючи її природні ресурси. Станція є символом наукового потенціалу та міжнародного визнання України. Її робота демонструє, що навіть у складних умовах країна здатна підтримувати високий рівень досліджень і бути частиною глобальної наукової спільноти.