У Львові лікарі врятували 24-річну вагітну жінку з рідкісним генетичним захворюванням, у якої тиск піднявся до критичних 200/100. Після кесаревого розтину новонароджений хлопчик потребував реанімації, однак медикам вдалося стабілізувати стан обох. Про це 6 листопада повідомили в Університетській лікарні Львівського національного медичного університету імені Короля Данила. Тиск жінки сягнув 200/100 Для Тетяни Баранової зі Львівщини це була вже третя вагітність. Разом із чоловіком вона виховує шестирічного сина, однак попередня вагітність завершилася трагедією — дитина загинула внутрішньоутробно на 32-му тижні. Цього разу вагітність також була складною через рідкісне спадкове захворювання жінки — нейрофіброматоз І типу, або хворобу фон Реклінгаузена. Воно спричиняє появу пухлин уздовж нервів. Під час вагітності вони можуть збільшуватися, а ймовірність передавання хвороби дитині становить 50%. «Це був надзвичайно складний клінічний випадок. Нейрофіброматоз І типу – рідкісне генетичне захворювання, яке уражає нервову систему та може спричиняти ріст численних пухлин уздовж нервів. Під час вагітності ризики значно зростають – підвищується артеріальний тиск, можливі тяжкі неврологічні та серцево-судинні ускладнення. Тому ми перебували у постійній готовності до оперативного втручання», – розповідає Олександр Паєнок, професор, лікар акушер-гінеколог Клініки «Мати та дитина» Університетської лікарні. На 36-му тижні Тетяну госпіталізували до Клініки «Мати та дитина» Університетської лікарні. Її артеріальний тиск сягав 200/100 мм рт. ст., що становило загрозу для життя матері та дитини. За станом жінки стежили лікарі. Через високі ризики вони вирішили провести кесарів розтин. Новонародженого підключили до апарата штучної вентиляції легень Хлопчик народився на 37-му тижні, однак одразу після пологів його стан погіршився. Немовля підключили до апарата штучної вентиляції легень, проводили реанімацію та медикаментозне лікування. «Після того, як під час другої вагітності я втратила дитину, дуже боялася, щоб це не повторилося. Коли мене перевели до Університетської лікарні, я зрозуміла, що тут ми у надійних руках. Щиро вдячна всім лікарям, які боролися за мене і за мого сина», – каже Тетяна Баранова. Згодом стан Матвія вдалося стабілізувати. Він почав самостійно дихати, після чого його перевели до спільної палати з мамою.