Коти супроводжують людство протягом тисячоліть, але багато аспектів їхнього життя і поведінки досі викликають запитання у власників та любителів цих чарівних тварин. Від особливостей здоров'я до таємниць котячого сприйняття світу – існує безліч цікавих фактів про наших пухнастих друзів, які варто знати кожному. У цій статті ми зібрали найпоширеніші питання про котів та надали на них науково обґрунтовані відповіді. Ця інформація допоможе краще зрозуміти своїх улюбленців та забезпечити їм найкращі умови життя. Скільки живуть коти? До чого сняться коти? Як бачать коти? Скільки коти ходять вагітні? Скільки сплять коти? Чому коти мурчать? Чи бувають трьохмастні коти? Що робити, щоб чужі коти не мітили двері? Скільки живуть коти? Середня тривалість життя домашнього кота становить близько 13–17 років. Багато що залежить від умов утримання та здоров'я: при гарному догляді чимало котів доживають до 15–20 років, а інколи й більше. Рекорд довголіття належить кішці на ім'я Крем Пафф, яка прожила 38 років. Відомо, що кішки (самки) в середньому живуть трохи довше, ніж коти (самці), а безпородні коти – довше за чистопородних. Фактори, що впливають на життя кота: Спосіб життя має велике значення. Домашні (кімнатні) коти захищені від небезпек вулиці, отримують якісне харчування та ветеринарний догляд – тому часто живуть 15 і більше років. Вуличні коти або ті, що вільно гуляють, живуть в середньому лише близько половини цього терміну (зазвичай 5–8 років) через травми, інфекції та інші ризики зовні. Також важливі харчування, генетика і ветеринарна допомога – збалансований раціон, вакцинація, стерилізація та контроль хвороб сприяють довголіттю котів. На віковий поріг впливають стать та порода. Кішки часто довговічніші за котів, а дворняжки – витриваліші за породистих тварин. Наприклад, сіамські та деякі східні породи відомі довгим життям (до 20 і більше років), тоді як великі породи можуть мати трохи меншу середню тривалість життя. Більшість домашніх котів доживають до 12–16 років або довше за сприятливих умов. При належному догляді нерідкі випадки життя до 18–20 років. Максимальна зафіксована тривалість життя перевищує 30 років, хоча це виняток. Пам'ятайте, що здоров'я кота в старості сильно залежить від умов проживання, профілактики хвороб і уваги власника. До чого сняться коти? У снах поява кота може мати різні тлумачення, хоча науково підтверджених значень сновидінь не існує. Психологи припускають, що образи у снах – це спосіб мозку виразити приховані переживання і емоції. Згідно з докторкою Дейдрою Барретт з Гарвардської медичної школи, ми "вибираємо" символи (наприклад, кішку) для візуалізації своїх страхів, обмежень або надій. Кіт уві сні часто символізує приховані риси вашої особистості або настрою. Наприклад, тлумачі зазначають: Спритна, гнучка кішка – ви адаптивні й здатні подолати труднощі ("падаєте на лапи" в будь-якій ситуації). Грайлива чи лагідна кішка – у вашому житті є любов, турбота або з'явиться важлива близька людина. Агресивний кіт – може відображати пригнічену пристрасть або гнів; за Фрейдом коти асоціюються із сексуальністю, тож нападаючий кіт уві сні міг би уособлювати сильні емоції, які ви приховуєте. Кіт ховається або стежить – ймовірно, ви відчуваєте недовіру, є "підступна людина" у оточенні. У традиційних сонниках також є трактування. Наприклад, Ванга і Нострадамус вважали кота у сні поганим знаком – передвістям конфліктів чи зустрічі з підступною особою. Втім, сучасні психологи наголошують, що універсальних значень немає. Важливі ваші власні асоціації: коти можуть з'являтися уві сні просто тому, що ви любите цих тварин або контактуєте з ними щоденно. Науково сновидіння розглядаються як відбиття особистих переживань, а не пророцтва. Тож сон про кота слід інтерпретувати з огляду на ваші емоції до цієї тварини та контекст сну. Як бачать коти? Зір котів відрізняється від людського і пристосований до полювання в сутінках. Основні особливості котячого зору: Ширше поле зору Очі кота розташовані так, що огляд становить ~200° (у людини ~180°) – коти мають кращий периферійний зір, що допомагає помічати рух здобичі з боків. Чудовий зір при слабкому освітленні У котів у сітківці 6–8 разів більше паличок (світлочутливих клітин) ніж у людини. Також за сітківкою є відбивний шар – tapetum lucidum, який повертає промені повторно на рецептори. Завдяки цьому коти бачать при дуже слабкому освітленні, коли людина вже нічого не розрізняє. У повній темряві без жодного світла не бачить жодна істота, але котам потрібно в ~6 разів менше світла, ніж нам. Вертикальні зіниці й велика рогівка Вертикальна щілинна зіниця у кота може ширше відкриватися вночі й сильно звужуватися вдень, захищаючи сітківку від яскравого світла. Велика рогівка і специфічна форма кришталика також пропускають більше світла в око. Гострота і чіткість За нормою у людини гострота зору 20/20, а у котів – приблизно 20/100 (тобто вони бачать чітко предмет з 6 м, як людина бачить його зі ~30 м). Котячий зір більш розмитий на далеких відстанях; вони є короткозорими. Але це не заважає полюванню – коти фокусуються на рухомих об'єктах на відстані кількох метрів. Дуже близько (менше 20–30 см) вони теж бачать гірше, бо не можуть сильно міняти кривизну кришталика. Спектр кольорів Коти бачать світ менш насиченим за кольорами. У сітківці в них менше колбочок (особливо тих, що сприймають червоний спектр). Вважається, що коти – дихромати, тобто розрізняють переважно синьо-фіолетові та жовто-зелені відтінки, але погано розрізняють червоний і помаранчевий (вони бачаться як сірі тони). Фактично котячий зір схожий на зір людини з дальтонізмом червоно-зеленої гамми. Тому улюблена червона іграшка вам яскрава, а коту може виглядати сіруватою – зате синю чи жовту іграшку він бачить виразніше. Водночас котам це не дуже важливо: їхню увагу більше привертає рух, а не колір. Котячий зір еволюційно налаштований на сутінки. Вони добре вловлюють рух і бачать при слабкому світлі, мають широкий огляд, але жертвують деталями та кольорами. Днем коти бачать гірше за людей у плані чіткості та кольору, натомість вночі впевнено орієнтуються там, де людина бачить майже повну темряву. Скільки коти ходять вагітні? Тривалість вагітності кішки становить приблизно 9 тижнів. В середньому це 63–65 днів від зачаття. Нормою вважається період від 58 до 67 днів; у деяких випадках вагітність може тривати до ~70–72 днів. Суттєве переношування (понад 72 дні) трапляється рідко. Наукові дані підтверджують, що середня тривалість гестації у свійських кішок – ~65,6 дня, при можливому діапазоні від ~52 діб (надто рано, часто призводить до нежиттєздатного приплоду) і до ~74 діб максимум. Етапи: Перші 2–3 тижні вагітність зовні майже непомітна. На 3–4 тижні у кішки рожевішають і набухають соски ("заливання сосків") – це одна з ранніх ознак. З середини вагітності живіт починає збільшуватися, плоди прощупуються ветеринаром після ~17 дня, на УЗД ембріони видно з ~2,5 тижнів. Ближче до кінця (7–9 тиждень) живіт значно округляється, кішка більше спить, будує "гніздечко" для пологів. Якщо кішка переношує (більше 67 днів) або з'являються тривожні ознаки (виділення, млявість), слід проконсультуватися з ветеринаром. Але у більшості випадків пологи настають у межах 63–65 дня з моменту в'язки. Через короткий час після народження кошенят (вже за 1–2 місяці) кішка може знову завагітніти, тому важливо контролювати її контакти або стерилізувати, якщо приплоду не планують. Скільки сплять коти? Коти відомі як великі соні: у середньому вони сплять 15 годин на добу. Багато котів можуть проводити уві сні до 18 годин, а деякі – навіть 20 годин на день. Така тривалість сну значно перевищує людську (для людини норма ~7–8 год). Причому маленькі кошенята і дуже старі коти сплять найдовше – іноді майже цілу добу з перервами на їжу. Чому коти так багато сплять? Це пов'язано з їхньою природою хижака. В дикій природі котячі витрачають багато енергії на полювання (підкрадання, гонитва, стрибки) – тож потребують довгого відпочинку для відновлення сил. Наші домашні муркотуни успадкували цей інстинкт економити енергію. Крім того, коти – крипускулярні тварини (активні на світанку і присмерку). Вони здебільшого бодрять у ті години, а решту дня дрімають. Сон допомагає їм зберігати енергію і залишатися насторожі в потрібний час. Котячий сон поділяється на фази – поверхневий (дрімота) і глибокий. Близько 70–75% часу коти проводять у легкій дрімоті (режим повільного сну), при цьому їхні органи чуття насторожі – вони можуть прокинутися від найменшого шереху. Лише ~25–30% сну припадає на фазу глибокого, "швидкого" сну (аналог людського REM), коли коти повністю розслаблені і навіть бачать «сни». Тому часто можна помітити, як сплячий кіт ледь смикає лапками або вусами – це ознака, що він перебуває у фазі глибокого сну і, можливо, «полює» уві сні. Отже, норма сну кота – приблизно дві третини доби. Якщо ваш кіт спить 12–16 годин – це цілком нормально. Важливо, щоб у періоди бадьорості він був активним і грався. Надмірна сонливість (цілодобово, без інтересу до їжі чи ігор) може сигналізувати про проблему зі здоров'ям – тоді варто порадитися з ветеринаром. Чому коти мурчать? Муркотіння кота – це особливий гудучий звук, який виникає при вібрації м'язів гортані і діафрагми з частотою ~25–150 Гц. Коти муркотять в різних ситуаціях і з різних причин: Задоволення і спокій Найчастіше мурчання асоціюється з приємними відчуттями. Домашній кіт муркотить, коли його гладять, коли він лежить поруч із господарем чи смокче молоко – тобто виражає задоволення і довіру. Для кошенят та матері-кішки муркотіння – засіб спілкування: кошенята починають тихенько мурчати вже на кілька днів від народження, сигналізуючи матері, що все гаразд, а мама-кішка муркоче, годучи малечу, щоб заспокоїти їх. Це первинний інстинкт виживання – муркотіння допомагає зміцнити зв'язок між кошеням і матір'ю та слугує "маяком", щоб вони знаходили одне одного. Самозаспокоєння при стресі чи болю Кіт може муркотіти не лише від щастя, але й коли йому страшно, боляче чи тривожно. Муркотіння діє як захисний механізм – воно заспокоює самого кота. Наприклад, нерідко чують, як кішки муркочуть під час ветеринарного огляду або коли хворіють. Таким чином тварина намагається знизити рівень стресу. Також відомо, що кішки муркотять під час пологів – ритмічні вібрації допомагають їм витримати больові відчуття і одночасно повідомляють новонародженим кошенятам про свою присутність (щоб малюки знайшли маму для годування). Вчені відзначають, що частота муркотіння (20–150 Гц) може стимулювати одужання – можливо, тому травмовані коти муркочуть, "лікуючи" себе (є гіпотеза, що такі вібрації прискорюють загоєння кісток і тканин). Спілкування і прохання Коти здатні змінювати характер муркотіння залежно від потреб. Існує так зване "прохальне муркотіння" – коли кіт голодний, він додає до мурчання ноту, схожу на плач (високочастотний звук), що особливо впливає на людину. Дослідження показало, що такі муркотливі звуки дуже ефективно привертають увагу господарів – люди підсвідомо реагують на них, як на плач дитини. Тобто кіт може муркотіти, "вимагаючи" їжу чи ласку, і людина часто розуміє це прохання. Механічна роль З фізіологічного погляду муркотіння – унікальний нейром'язовий процес. У горлі кота є "муркотливі подушечки" – спеціальні структурні утвори в голосових зв'язках, які вібрують під впливом нервових імпульсів. Це скорочення м'язів гортані призводить до швидких коливань голосової щілини при вдиху-видиху – виникає безперервний муркіт. Цікаво, що коти можуть муркотіти одночасно з диханням, не задихаючись. Вчені вважають, що муркотіння більше схоже на м'язовий тремор, ніж на звичайний голосовий звук. Отже, чому коти мурчать? Коти муркочуть не лише від задоволення. Це багатофункціональна поведінка: знак комфорту і любові, спосіб заспокоїтися при стресі чи болю, метод спілкування з іншими (мати–кошеня, кіт–господар) і навіть потенційно механізм самооздоровлення. Муркотіння – унікальна "мова" кота, якою він виражає широкий спектр емоцій – від блаженства до тривоги. Власнику варто зважати на контекст: якщо кіт муркоче розслаблено – він щасливий, а якщо в стресовій ситуації – намагається підтримати себе, і йому потрібна ніжність і спокій. Чи бувають трьохмасні коти (триколірні коти-самці)? Зазвичай триколірне забарвлення шерсті (три масті) – це майже виключно ознака кішок (самок). Триколірні кішки, відомі як черепахові з білим, мають на шерсті поєднання білого, рудого (оранжевого) і чорного кольорів. Генетично це обумовлено наявністю двох X-хромосом з різними алелями кольору (чорний/рудий), тому самки (XX) можуть мати й руді, і чорні плями одночасно. Самці (XY) зазвичай мають лише один набір генів кольору, отже бувають або руді, або чорні, але не обидва одразу. Тому переважна більшість триколірних котів – самки. Чи існують винятки? Так, триколірні коти-самці бувають, але надзвичайно рідко. Орієнтовно лише 1 із 3000 котів з триколірним забарвленням є самцем. Причини цього – генетичні аномалії: Синдром Клайнфельтера (XXY): У таких котів замість нормального набору XY є додаткова Х-хромосома – XXY. Це дозволяє нести гени як рудого, так і чорного кольору, тому шерсть виходить триколірною. XXY-коти майже завжди безплідні (стирільні) і можуть мати проблеми зі здоров'ям (ожиріння, діабет, суглобові та серцеві недуги) через гормональний дисбаланс. Таких котів вважають тваринною моделлю синдрому Клайнфельтера у людини. Хромосомний мозаїцизм або хімеризм: Іноді зародок кота може складатися з двох різних клітинних ліній (злиття двох ембріонів або мутації при поділі). Якщо одна лінія несе ген рудого, а інша – чорного кольору, результатом буде триколірний самець, хоча каріотип у нього може бути нормальним XY. Такі випадки ще рідші. Що робити, щоб чужі коти не мітили двері? Коти мітять територію сечею – особливо некастровані самці – і, на жаль, часто обирають для цього вертикальні поверхні, як-от вхідні двері. Якщо до ваших дверей навідуються чужі коти й залишають пахучі мітки, слід діяти у двох напрямах: усунення запаху (щоб не притягувало знову) і відлякування котів від дверей. 1. Ретельно відчистити двері від котячих міток Необхідно прибрати навіть найменший залишок запаху сечі, інакше коти будуть повертатися "поновити позначку". Звичайна вода чи побутові засоби можуть не впоратися – краще використати спеціальні ензимні очищувачі для котячої сечі або народні розчини, що нейтралізують запах. Наприклад: Розчин оцту: змішайте столовий оцет з водою у пропорції 1:2 і промийте місце мітки. Оцет нейтралізує аміачний запах сечі і сам швидко вивітрюється. Слабкий розчин марганцівки: світло-рожевим розчином перманганату калію можна обробити поверхню (тільки не світлі двері, щоб не було плям). Марганцівка окислює речовини сечі і дезодорує. Перекис водню (3%): підходить для більшості поверхонь (окрім лакованих) – розщеплює органічні сполуки сечі. Для темних дверей іноді радять слабкий розчин йоду (5 крапель йоду на 0,5 л води) – він теж прибирає запах і одночасно залишає легкий йодний запах, що відлякує котів. Після очищення дайте дверям висохнути. Варто працювати в рукавицях і протестувати обраний засіб на непомітній ділянці (щоб не пошкодити покриття дверей). 2. Застосувати відлякуючі засоби з різким запахом Є ряд запахів, які коти терпіти не можуть, зате для людини вони відносно приємні чи нейтральні. Можна скористатися як готовими зооспреями, так і домашніми засобами: Цитрусові: коти не люблять запах цитрусових олій. Можна приготувати настій: подрібніть шкірки апельсина і лимона, залийте окропом, настоюйте кілька годин, додайте трохи рідкого мила – і обприскайте цією пахучою рідиною низ дверей та поріг. Або просто розкладіть свіжі цедрові скоринки біля дверей. Аромат цитрусу відлякає чужих котів, зате людям приємний. Оцет або аміак: після очищення можна додатково окропити поріг нерозбавленим оцтом – його різкий кислий запах коти стараються обходити. Дехто використовує нашатирний спирт (аміак) – але з ним обережно, надто їдкий і для людей. Ефірні олії та трави: добре зарекомендували себе олія лаванди, розмарину, цитронели, м'яти, евкаліпту, гвоздики тощо. Достатньо кілька крапель олії розвести у воді й побризкати двері внизу. Або зробити концентрат на ватних кульках і розкласти біля входу. Також котам не до вподоби запах колеусу Canina (так звана "анти-котяча рослина"), якщо висадити такий кущик поряд. Перець, спеції: можна посипати поріг меленим чорним перцем, кайєнським перцем або сухою гірчицею. Коли кіт підійде і понюхає – йому це дуже не сподобається, він чхне й утече. Але цей спосіб потребує регулярного поновлення (після дощу чи прибирання). Комерційні спреї-відлякувачі: У зоомагазинах продаються готові засоби з ферментами та репелентами, які одночасно прибирають старий запах і залишають відразливий для котів аромат. Їх зручно наносити на двері, килимки тощо, і дія триває кілька днів. Багато з них безпечні для поверхонь і не відчутні для людини після висихання. 3. Фізичні відлякувачі Якщо проблема серйозна, можна встановити датчик-розбризкувач води біля входу – коли кіт підходить, його окропить водою і він втече. Такі "системи" часто використовують у дворах проти бродячих тварин. Є й ультразвукові відлякувачі – при виявленні руху видають звук високої частоти, неприємний для котів, але не чутний людині. Як крайній жартівливий метод, дехто радить покласти на поріг килимок з пластиковими шипами (чи встромити пластикові вилки зубцями вгору) – коту буде неприємно стати лапою, і він піде геть. Якщо коти, що мітять, мають власників (сусідські), варто ввічливо попросити сусідів вирішити проблему – наприклад, каструвати кота (стерилізований кіт менше тягає мітити території). Також можна попросити їх тримати улюбленця вдома уночі. Якщо це безпритульні коти – подумайте про програму відлову/стерилізації, яка зменшує їхню агресивну поведінку.