Страсна п'ятниця, яка також відома як Велика п'ятниця, є одним із найважливіших та найбільш суворих днів у християнському календарі, особливо для вірян східного обряду. Цей день відзначається як нагадування про страждання та смерть Ісуса Христа на хресті, які відбулися на Голгофі, що є центральною подією у християнській вірі. Обмеження та заборони У Страсну п'ятницю дотримуються особливо строгих правил. Зокрема, це стосується харчування: віряни зазвичай постять до вечірнього часу, коли після виносу плащаниці дозволяється вживати невелику кількість хліба та води. Під час посту від їжі повністю утримуються до певного моменту дня, після чого можлива легка вечеря. Праця в цей день вважається неприпустимою, особливо якщо вона пов'язана з фізичною активністю чи землеробством. Не рекомендується виконувати жодні дії, що включають контакт з залізом та землею, такі як оранка чи висівання насіння, бо за повір’ям, що це може привести до неврожаю. Історія дня Страсної п’ятниці Історія дня бере початок зі зради апостола Юди. Дізнавшись про засудження свого Вчителя до страти, Юда усвідомив свій проступок. Охоплений великим жахом, він поквапився до первосвящеників і повернув їм тридцять срібних монет, отриманих за зраду, після чого у відчаї наклав на себе руки. Первосвященики побоялися використовувати ці гроші для потреб храму, тому придбали на них земельну ділянку, призначену для поховання небіжчиків з бідних верств населення. Ця територія відтоді дістала назву "Поле крові". У п'ятницю розп’яли на хресті Ісуса Христа. На той час така форма страти вважалася найбільш ганебною та застосовувалася до розбійників, вбивць, бунтівників та злочинних рабів. Під час розп'яття Ісус молився за своїх катів, промовляючи: "Отче, вибач їм, бо вони не розуміють, що чинять". Поруч стояли Його Матір, апостол Іван, Марія Магдалина та кілька інших жінок, які вшановували Ісуса. Побачивши Матір і улюбленого учня Івана, Ісус звернувся до них: "Жінко, ось твій син", а до Івана: "Ось твоя Мати". Згідно зі свідченнями, під час муки Спасителя на Голгофі сталося диво — сонце затьмарилося, і темрява огорнула всю землю до самої Його смерті. Традиції та ритуали Відвідування церковних служб є обов'язковим аспектом Страсної п'ятниці. Віряни проводять час у молитві, роздумуючи над жертвою Христа та його значенням для віри. Зранку в церкву урочисто виносять Плащаницю і тричі обходять з нею навколо храму. Після цього Плащаницю встановлюють у прикрашеному квітами Божому Гробі всередині церкви. Плащаниця — це полотнище, у яке після розп'яття було загорнуте тіло Христа. За християнським переказом, після Воскресіння на ньому залишився відбиток його образу. Найвідомішою у світі є Туринська Плащаниця — це полотно, що за переказами, містить відбиток обличчя Христа. Однак науковці й історики досі не довели автентичність цієї реліквії. В українських церквах у Велику п'ятницю дзвони мовчать, а подекуди на дзвіниці вішають грубу дошку, по якій парубки дерев'яними молотками стукають аж до Великодня. Окрім того, в цей день існує традиція випікання пасок, яка, попри заборону на готування їжі, дозволяється, бо вважається, що хліб, приготований в цей день, має особливі цілющі властивості. Дуже поширена практика — це принесення додому свічок із церковної служби, які потім розставляють по всьому будинку. За повір’ям, це сприяє привабленню добробуту та успіху в наступному році. Також згідно з народними прикметами, якщо в Страсну п'ятницю веселитися та розважатися, то наступний рік принесе лише скорботу та сльози. Страсна п'ятниця є символом жертви та відданості, ключовим моментом для багатьох християн по всьому світу. Вона пропонує час для особистої рефлексії та підтвердження віри через медитацію, молитву та пост. Ці традиції та заборони є важливою частиною культурної та духовної спадщини, передаючи глибокі вірування та цінності від покоління до покоління. Нагадаємо, LVIV.MEDIA зібрав актуальний розклад богослужінь у катедральних храмах Львова на Великдень.