Більшість людей не стали б дивитися на колосся й уявляти, що в ньому можуть бути таємниці життя. Але Барбара Мак-Клінток присвятила своє життя вивченню кукурудзи й цим сформувала наше фундаментальне розуміння можливості змін у геномі людини. Зокрема, вона отримала Нобелівську премію в 1983 році, ставши першою [і поки що єдиною, - ред.] жінкою, яка отримала персональну премію з фізіології та медицини. Її відкриття змінних елементів, або «стрибаючих генів», показало, що геном не є статичним, але його можна змінювати та перебудовувати. Це розуміння заклало основу для сучасної генетики, включаючи прогрес у можливостях редагування геному CRISPR. Про це пише Smithsonian Magazine. Барбара Мак-Клінток народилася в Коннектикуті у 1902 році. Її сім'я сподівалася, що вона присвятить своє життя тому, щоб бути дружиною і матір'ю. Натомість вона займалася своєю пристрастю – дослідженнями. Вона навчалася в Корнелльському університеті, де отримала ступінь бакалавра, магістра та доктора ботаніки. Дослідження над кукурудзою Мак-Клінток розпочала, коли навчалась в аспірантурі. У 1934 році, після того, як підйом нацизму скасував її стипендію Гуггенхайма в Німеччині, вона повернулася до Корнелла. Втім університет не хотів брати на роботу професорку. Натомість у 1936 році МакКлінток зайняла посаду в Університеті Міссурі. Втім її найбільший прорив стався у 1941 році, коли вона приєдналася до лабораторії Колд Спрінг Харбор у Нью-Йорку, де продовжувала дослідження до кінця свого життя. У лабораторії Колд-Спрінг-Харбор Мак-Клінток визначила, як такі характеристики, як різні кольори зерен кукурудзи, можуть передаватися. Вона пов’язала це успадкування зі змінами в хромосомах рослин. Також Мак-Клінток довела, що зміна положення генетичного елемента в хромосомі може спричинити активність або неактивність сусідніх генів. Хоча ця ідея «транспозонів» — сегментів ДНК, які можуть змінювати положення — була прийнята генетиками в 1940-х роках, її широке застосування не було визнано до 1970-х років, коли молекулярні біологи почали помічати широку присутність транспозонів у вірусах, бактеріях та геномі людини. Відданість Мак-Клінток своїй роботі продовжує надихати всіх, хто поставав перед труднощами у своїй кар’єрі, не лише як жінка в сфері, де домінують чоловіки, але й завдяки тому, як вона відстоювала свої революційні ідеї. Так, Мак-Клінток мала значущі досягнення: вона була серед перших жінок, обраних до Національної академії наук та стала першою жінкою-президентом Генетичного товариства Америки. А у 1981 році вона була однією з перших, хто отримав грант «Геній» від Фонду МакАртурів. Натомість робота Мак-Клінток над транспозонами відкрила можливість реконфігурації генетичної експресії та навіть контролю генетичних змін — основних концепцій, на яких базується робота команди з CRISPR. Мак-Клінток використовувала широкопольний бінокулярний мікроскоп Bausch & Lomb, виготовлений приблизно в 1927 році, у своїй лабораторії в Колд-Спрінг-Харборі, щоб досліджувати вплив мутацій у зерні кукурудзи. Мікроскоп є частиною колекції предметів, подарованих Національному музею американської історії в 1993 році, щоб згадати про роботу Мак-Клінток, включно з лампами, інструментами для препарування та предметами, які використовуються для розмноження кукурудзи. «Це обладнання дозволило Мак-Клінток візуалізувати та каталогізувати справді запаморочливий набір змінних», — каже Крістен Фредерік-Фрост, куратор Відділу медицини та науки музею. Ці об’єкти втілюють життя в роки ретельних досліджень Мак-Клінток та, за словами Фредеріка-Фроста, допомагають нам «оцінити роботу, яку потрібно зробити, щоб зробити невидиме видимим». Адже огляд цих інструментів також нагадує, що будь-яке наукове відкриття — це більше, ніж один момент «еврики», а роки наполегливої праці. Дослідження Мак-Клінток стали наріжним каменем сучасної генетики, але вона залишалася скромною. Вона назвала Нобелівську премію «надзвичайною честю», додавши: «Це може здатися несправедливим, винагороджувати людину за те, що вона отримувала стільки задоволення протягом багатьох років, просячи рослину кукурудзи вирішити конкретні проблеми, а потім спостерігаючи за її відповідями». Нагадаємо, вченим вдалося зробити музику з павутини. Процес був здійснений шляхом перетворення 3D-структури павутини в музику за допомогою озвучення.