Цьогоріч День Незалежності для України особливий. Бо ми не просто відзначаємо та шануємо незалежність, а й боремось та буквально воюємо за неї. Втім, як і завжди. Просто саме цього року війна набула найбільш відвертого і найбільш страшного характеру. В інтерв'ю з доктором історичних наук та в.о. декана історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка Русланом Сіромським Lviv.Media пригадує, коли ще українці боролися за свою незалежність, якою була ця боротьба, які уроки з історії виносили українці та чому ця війна — найкращий шанс для українців. Історик пояснює: українці були змушені боротися за свою незалежність і свободу весь час. Це зумовлено географічним розташуванням. Адже Україна — це пограничні землі між кочовим світом та осілою цивілізацією — Заходом. "У радянські часи українців трактували спокійними мирними людьми, які співають пісні та спостерігають, як "хрущі над вишнями гудуть". Але насправді українці — це войовничі люди, які завжди були змушені відстоювати свою державу. Мирні періоди в нашій історії — це радше винятки", — каже Руслан Сіромський.. Київська Русь Перша зафіксована велика українська держава — Русь, або Київська Русь. Це була імперія, яка завойовувала сусідні території. А оскільки території приєднувалися завойовницькими походами, армія постійно практикувалася у боях. Імперія існує доти, поки вона приєднує інші землі. Але це була боротьба не за незалежність, а за розширення кордонів імперії. Перша боротьба за власне незалежність держави в українців відбувалася з Монгольською імперією — Золотою Ордою. Війна була складною і затяжною, та стала каталізатором руйнації Київської Русі. Ця держава розпалася як через зовнішній тиск з боку ординців, так і через внутрішні протиріччя. На величезній території Русі були сепаратистські рухи в окремих князівствах, що можна вважати недопрацюванням центральної влади. Звідси з'являється головна причина невдалої боротьби за незалежність, яка червоною лінією проходитиме крізь всю українську історію, — це недостатнє єднання народу. "Монголам можна було би протистояти, але не всі князі тоді відгукнулися давати відсіч. Внутрішні чвари та роздробленість зруйнували Київську Русь", — каже Руслан Сіромський.. Галицько-Волинська держава Після розпаду Київської Русі українська державність перейшла на західні терени і відродилася в Галицько-Волинській державі. Проте і цю територію оточували чимало ворогів, які завжди були готові скористатися потрібним моментом та реалізувати амбіції на територіальні претензії. Українці так само були змушені відстоювати своє право на державність і незалежність. "У цій українській державі була дуже потужна олігархія. Олігархічні групи мали величезний вплив, ледь не до того, на кому князь мав би одружитися. Це призвело до того, що не було міцної єдиної влади, яка мала би бути в ту добу — Середньовіччя", — відзначає експерт.. В результаті численних війн і внутрішніх проблем у 14 столітті Галицько-Волинське князівство занепадає, а його території стають здобиччю для сусідніх держав — Польщі та Угорщини. ВКЛ (Велике князівство Литовське) Галицько-Волинська держава плавно перейшла у Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та ін. Цю державу цілком можна називати і українською, адже її території у великій мірі пролягали на теренах сучасної України, тут проживали багато українців, законодавство велося руською мовою, а релігія українців була панівною. "У ВКЛ нам передався досвід самоврядування, що зблизило українські землі з Європою. Також міста з магдебурзьким правом, маючи більше повноважень і можливостей, зокрема у торгівлі, заробляли більше і, відповідно, могли краще споряджати своє військо і відправляти на вимогу князя", — каже історик.. Українці спільно з білорусами, литовцями, поляками та іншими народами, що жили у ВКЛ, успішно боролися проти спільного ворога, наприклад проти ордену тевтонців в Грюнвальдській битві (1410 р.). Це хороший історичний досвід боротьби пліч-о-пліч із союзниками проти спільного ворога. Козацька доба "Козаччина дала розуміння того, що свобода — понад усе. Козаки заклали основи українського свободолюбства, адже не визнавали нічию владу над собою та покірність", — розповідає Руслан Сіромський.. Національно-визвольна боротьба під проводом Богдана Хмельницького (1648—1657 років) справді перетворилася на війну за незалежність та існування держави — Гетьманщини. Та, на жаль, ворог виявився сильнішим, адже тогочасна Річ Посполита — одна з найбільших і найпотужніших держав Європи з великою та сильною армією. А коли противник сильніший — треба шукати союзників на підмогу. У цій війні українці помилилися із вибором союзників. Наприклад, кримські татари, які були особливо цінні своєю кіннотою, попри те, що допомогли виграти козакам кілька ключових битв, допускали і зраду на полі бою. Найвідоміша з них — у битві під Берестечком у 1651 році. Найбільшою помилкою, звісно, став "союз" із Московією. Уже через 2 роки московити "кинули" українців, підписавши Віленське перемир'я з поляками, проти яких мали воювати спільно з козаками. Шведи також не стали хорошим союзником для Гетьманщини, з ними так і не вдалося домовитися, Хмельницький не встиг — помер у 1657 році. "Знову-таки, після смерті Хмельницького були і внутрішні чвари. Це стало прологом до періоду Руїни. А той період можна характеризувати приказкою "Де два українці — там три гетьмани", — додає історик.. Після періоду руїни була ще одна війна за незалежність — війна Мазепи проти Московії спільно зі Швецією та ослабленою Польщею. На жаль, цю війну теж не вдалося виграти, українська сторона зазнала поразки у битві під Полтавою. Шведське військо, яке король відправив воювати в Україну, було незначним і не достатньо посилило армію проти Москви. Також і не всі козаки вирішили воювати на стороні Мазепи. Були групи, які відмовилися. Тому як історичну помилку в цій війні визначили недостатню мобілізацію внутрішнього ресурсу та заслабку дипломатію щодо союзників, адже їхньої допомоги виявилося недостатньо. Перша світова війна та Українська революція У Першій світовій війні українські січові стрільці стали прообразом української армії для майбутніх українських держав. Але в часи Першої світової українці не були суб'єктом міжнародної політики. "Помилкою цього було недостатнє українське лобі в інших державах світу. Поляки ж, наприклад, після розвалу і поділу Речі Посполитої відкрили багато іммігрантських центрів у Парижі, Лондоні, Берліні тощо і робили все для того, аби про поляків знали у світі. Тому після Першої світової західні країни допомогли полякам відродити свою державу. Українці подібного не робили, тому про українську державу ніхто не говорив", — пояснює експерт.. Перша світова багато в чому стала рушієм для періоду Української революції 1917-1921 рр. У 1918 році постала незалежна УНР, проголошена четвертим універсалом. Тодішнє керівництво почало вибудовувати державний апарат, однак упустило важливий чинник — армію. Саме вона має захищати державу. Через її фактичну відсутність українці не встояли перед більшовицьким ворогом зі сходу. Монарх Скоропадський намагався створити армію, але і його зусиль було замало, аби швидко мобілізувати, забезпечити та навчити армію. Також слід зазначити, що тодішнє керівництво — люди не зовсім політичної компетенції, до прикладу, Грушевський — історик, а Винниченко — письменник. Нестача інтелігенції цього покоління, зумовлена репресіями імперської росії, призвела до дефіциту компетентних кадрів у політиці та державотворенні. Крім того, українці знову помилилися з вибором союзників та поставили "не на тих". Центральна Рада уклала Берестейський мирний договір з Центральними країнами, які в результаті програли Першу світову війну. А, як відомо, історію пишуть переможці, тому те, що українську державу визнали країни військово-політичного альянсу, який програв, по суті не дало нічого значущого Україні. Друга світова війна У часи Другої світової війни в українців також були спроби поборотись за незалежність. Традиція української державності перенеслася і до Карпатської України, однак через об'єктивні обставини та набагато сильнішого ворога, держава проіснувала менше місяця. 30 червня 1941 року у Львові проголосили акт відновлення незалежності України. Але німці були проти, і ініціатори такої ідеї за відмову скасовувати акт відправилися до німецьких тюрм. УПА ж внесла вагомий внесок у розуміння того, що українці не будуть миритися з тоталітарними режимами і прагнуть до свободи та незалежності. Чому Україна має перемогти зараз "Зараз українці мають хороший шанс розірвати це замкнене коло історії. Тепер є українська єдина держава, бо раніше воювали або УНР, або ЗУНР, або Гетьманщина. Це не порівняється з територіями сучасної України в її кордонах", — ділиться Руслан Сіромський.. Про Україну знають у світі. Зараз немає такого браку інформації, як, наприклад, після Першої світової війни. Українці за кордоном виконують свою функцію.Україна має хороших союзників. Здається, цього разу Україна таки вгадала і вибрала правильних союзників, бо, як показує історія, англо-саксонські країни дуже успішні у всіх війнах і протистояннях, і коаліції з цими країнами майже завжди перемагали. Україна на правильному боці.Україна має армію. Причому чи не найсильнішу в історії, зважаючи на її теперішню кількість та якість озброєння західних зразків та спорядження, не в останню чергу завдяки волонтерам, тобто небайдужості та єдності народу.Єдність українців. Країна ще не така єдина, але зараз ми маємо націю, яка протистоїть. Також зараз формуються українські еліти, зокрема й політичні, чого не було в деякі періоди минулого. "Це зараз найкращий момент, аби нарешті завершити цю історію. І Україна стає сильнішою, і Москва занепадає, як і всі імперії", — підсумував історик.. Нагадаємо, рівно 31 рік тому Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, що заведено вважати датою відновлення незалежної держави Україна.