"Немає жодного визначення критичних чи некритичних видатків. Це питання сприйняття"

ЛОВА спільно зі Львівським IT Кластером в межах проєкту «Мисливці за шахедами», передала Повітряному командуванню «Захід» Повітряних Сил ЗСУ перші п’ять машин для захисту неба над областю. Максим Козицький розповів в інтерв’ю LVIV.MEDIA про створення 50 мобільних груп для боротьби з «шахедами», про бюджет Львівської області на 2024 рік та будівництво стадіонів під час війни.

— Питань до вас чимало. Почнімо все-таки, напевно, з бюджету. Ви вже анонсували, що обласний бюджет у 2024 році буде на 40% менший, ніж у 2023. Які видатки будуть врізані і які видатки пріоритетні?

Справді, бюджет буде менший. На цей рік ми маємо приблизно 10 млрд гривень. На наступний рік це буде 6,1 млрд гривень. Це, перш за все, пов'язано з тим, що податок на доходи фізичних осіб військових формувань буде тепер спрямований у державний бюджет. Крім того, зменшуються державні субвенції, в тому числі на дороги. Тому, на жаль, мінус 40% до обласного бюджету.

Що ми зі своєї сторони робимо? Ми намагалися бюджет збалансувати таким чином, щоб основна маса коштів, які можна спрямувати по програмах, або не обов'язкові видатки, ішли на допомогу військовим, або на програми, які пов'язані з війною. І якщо брати бюджет на наступний рік, то мінімум 400 млн гривень буде спрямовано саме на такі видатки. А якщо брати від загального об'єму, який можна віддавати на програми, то це понад 40%. Ця сума не кінцева, вона також може бути збільшена перехідними залишками, які будуть пораховані відповідно на початку наступного року. А також 50% приватизації майна: якщо комунальне управління майна обласної ради через аукціони продасть майно, також будуть наповнення, видатки підуть на програму «Безпечна Львівщина».

Тому я звертаюсь до голів територіальних громад, з проханням підтримати Збройні Сили України, і в бюджеті на наступний рік врахувати потреби саме військових і потреби, пов'язані з війною. Тому що це вкрай важливо, бо наступний рік буде важкий.

— Про територіальні громади запитаю у вас трошки пізніше, на конкретному прикладі. Однак тут я хотіла б ще уточнити, якщо ми говоримо про економіку області, то ми можемо говорити про те, що вона просіла?

Якщо ми говоримо про економіку області, вона не просіла, ми маємо незначний приріст. Ми ще просто не маємо цілого року. Якщо порівнювати з 9 місяцями минулого року, ми маємо незначний приріст внутрішнього оригінального продукту. Ми маємо незначний приріст як в промисловості, так само і в сільському господарстві. Hік можна буде рахувати тільки після закінчення 12 місяців. Але якщо ми говоримо про податок на доходи фізичних осіб, це основний податок, яким наповнюються як бюджети обласного рівня, так і бюджети громад. І в складі, наприклад, доходів обласного бюджету він складає близько 80%. Якщо ми говоримо про територіальні громади, то він складає від 60 до 75% залежно від громади. Це основний податок, який є наповнювачем бюджетів регіонального і місцевого рівня.

— Про військовий ПДФО дуже багато говорили, тому і зараз Рада з другої спроби ухвалила законопроєкт. Виходить так, що вони йдуть до державного бюджету. На практиці я розумію, що це означає, що обласний бюджет тепер буде менше отримувати коштів, але як ви до цього ставитеся?

Ви знаєте, я не люблю, напевно, рішень, які ухвалюють під час бюджетного року, тому що певні процеси мають бути сплановані й закінчені. З іншої сторони, під час війни ми чітко розуміємо, що, напевно, ми маємо дякувати Збройним Силам і зробити все від нас належне, бюджетами різних рівнів, для того, щоб підтримати саме видатки, пов'язані з війною.

— Чому, на вашу думку, не можна все військове ПДФО, яке є в області, скерувати на потреби Сил Оборони в області? Це б зняло чимало запитань від суспільства.

Ви маєте на увазі, щоб все ПДФО, яке лишається в обласному і в міських бюджетах, лишати саме на ті частини, які розташовані за територіальним принципом?

— Можна за територіальним принципом, можна безпосередньо на ЗСУ, але якщо говорити про пікети, які були під стінами ОВА, то люди вимагали, аби некритичні видатки зменшити й військовим віддати гроші.

Давайте на прикладі обласного бюджету: за цей рік теоретично мали б отримати близько 1,4 млрд гривень доходу від податку на доходи фізичних осіб, від військових частин. Оскільки Верховна Рада ухвалила рішення, що останній квартал забирають у державний бюджет, це мінус 300 млн. Тоді приблизно в цьому році 1,1 млрд гривень залишиться в обласному бюджеті, це надходження від ПДФО військових.

Якщо ми говоримо про видатки, пов'язані з війною, це не тільки військові частини, але це, наприклад, підтримання того саме госпіталю у Винниках, чи допомога Охматдиту, чи допомога і створення нових місць у психневродиспансерах, чи ремонту психіатричної лікарні, чи створення місць для внутрішнього переміщення осіб, то видатки обласного бюджету за цей рік будуть приблизно 1,2 млрд гривень. При надходженні 1,1 млрд або плановому 1,4 млрд, 1,2 млрд — це видатки саме пов'язані з війною.

— Якщо говорити про пікети, «спочатку дрони, потім стадіони», під такими гаслами відбуваються. Некритичні видатки, які обмежили у 2024 році, як Ви оцінюєте такий прояв суспільної думки?

Я вважаю, що критичні видатки треба обмежувати. Коли ми говоримо про критичні видатки, ми маємо їх чітко спочатку оцінити, і зрозуміти, що це таке. і виокремлення і, напевно, порозуміння між суспільством і владою/владами різного рівня, що такі некритичні видатки.

Після цього можна говорити, чи вони критичні, чи не критичні. У нас кожного тижня проводиться комісія, де ми заслуховуємо міських голів і розпорядників коштів, де вони пояснюють, чому вони хочуть реалізувати цей проєкт, які кошти закладені на цей рік, і чому вони вважають, що це критично треба зробити цього року.

Якщо ми говоримо про стадіони, то можна по-різному ставитися до стадіонів. Наприклад, скасовано будівництво кількох великих стадіонів, тому що ці видатки вважаємо також некритичними. А з іншої сторони, є маленькі стадіони біля великих шкіл і діти мають мати можливість займатися спортом, тому що це більше не про спорт, а про здоров'я, про здорове громадське суспільство, про громадян і громадське здоров'я. Я хотів би на прикладі Нового Роздолу розповісти про будівництво невеличкого спортивного майданчика.

Новий Розділ — містечко, біля школи побудований спортивний майданчик коштами батьків, які втратили свого сина, який загинув на війні. Ті кошти, які заплатила держава, вони вклали в те, щоб побудувати шкільний майданчик. Люди зі сльозами на очах приходять на відкриття цього майданчика і вважають, що це правильно.

З іншої сторони, в тому самому Новому Роздолі, ще один майданчик будується коштами місцевого бюджету за співфінансування з обласного бюджету. Ми бачимо в коментарях, мережах, пресі, що такі майданчики в час війни будувати не треба.

— Тут немає претензій до батьків загиблого військового, тому що це їхній вияв поваги.

Це сприйняття чи несприйняття. Напевно, якби в тому Новому Роздолі був такий майданчик, батьки загиблого воїна не витрачали б кошти, які отримали за смерть власної дитини, на спортивний майданчик.

Так чи будувати такі маленькі спортивні майданчики біля шкіл? Оце питання треба і до суспільства адресувати. Можливо, коли їх там вже п’ять, то і не треба. А якщо за 30 років не було жодного, то, можливо, все-таки треба. Але це питання знову ж таки до конкретної громади.

Коли ми говоримо про критичність видатків, з однієї сторони, напевно, якщо ти не живеш в цьому місті, якщо ти живеш за 100 кілометрів, тобі здається, що це не критично. З іншої сторони, якщо громада вважає, що під час війни для них турбота про дітей, їхнє здоров'я, заняття спортом, відірвати їх від телевізора чи від телефона, можливо, це і критично. Однак громада має ухвалювати рішення для себе, і громада має обґрунтовувати це рішення. Або депутати, або міський голова мають обґрунтовувати це рішення для своєї громади.

Це є, напевно, процес децентралізації ухвалення рішень, так само і питання відповідальності на місцях, тому що в них є бюджети. З іншої сторони, ми часто говоримо про тротуари, бруківку і дороги. Я говорив з одним головою територіальної громади, і кажу: «Для чого ви будуєте тротуар попри дорогу?» Відповідь була теж цікава. Каже: «А ви живете у Львові? А ваші діти тротуаром ходять в школу? Їх машина не зіб'є? А з чого ви взяли, що у мене діти мають ходити проїжджою частиною до школи? Чому?» «Війна, — я кажу, — не критично». Не критично, що їх зіб'є машина, чи критично? Немає однозначної відповіді на такі питання. Це питання децентралізації, відповідальності перед суспільством органів місцевої влади й державної влади, яких обирали або назначали. Не можна однозначно дивитись на той самий процес чи об'єкт.

— Добре, поговоримо про інший. Я просто хочу це питання зачепити, тому почну історію спочатку. Стрийський район, містечко Ходорів. Там планують збудувати спорткомплекс за 89 млн грн. Громадськість виступає проти. Вони приходили на пікети на місці, і виступають проти, тому що, за їхніми словами, доречніше все-таки гроші вкладати в оборону, зокрема для боротьби з дронами, чи інші видатки, які є для забезпечення, функціонування та перемоги наших Сил Оборони. Що з цим спорткомплексом? Чи ви, як голова ОВА, в курсі і як ви до цього ставитеся?

Знаю про цю ситуацію. А коли ми говоримо про пікети, це хто виходив і де?

— В Ходорові. Люди виходили.

Якщо люди в Ходорові виходять на пікети, вони мають виходити на сесію міської ради й питати в депутатів і міського голови, як, у який спосіб ці видатки йдуть не на допомогу армії або на інші проєкти, пов'язані з війною, а саме на будівництво такого спорткомплексу. Ми цього року не співфінансуємо. Ми заслуховували міського голову минулої п'ятниці й теж ставили йому це питання. І один в один теж вважаємо, що зараз ці видатки не є критичними, і з обласного бюджету кошти туди не підуть.

Тепер питання до нього і до депутатів Ходорівської міської ради, які рішення вони ухвалять. І їм по закону ніхто не може заборонити витрачати кошти на будівництво стадіону. Пояснення там було дуже просте: 24 тисячі мешканців громад, 45, здається, населених пунктів, три школи в Ходорові, більше тисячі дітей не мають спортзалу, де займатися спортом.

Моя позиція — точно не будувати цей спортзал. Чому? Тому що його під час війни за 80 з чимось млн завершити нереально. Це знову ж таки витрачені кошти з міського бюджету на незавершений об'єкт.

Але якби вони вирішили будувати для своїх дітей спортивний майданчик, мультифункціональний з іншою вартістю, де можна проводити час дітям, напевно, це було б теж правильне рішення, але це на розсуд громади.

— Я у вас раніше питала, як ви ставитеся до акцій «спочатку дрони, потім стадіони», те що люди виходять на пікет. І організатори акції ставлять питання, чому голова ОВА не виходить до них на зустріч?

Я люблю конструктивні зустрічі й чіткі питання. Я люблю організовані речі й зрозумілі. Якщо це кричання у мегафони різних гасел, це, напевно, не конструктив. Ми з організаторами акції зустрічались, і я в тому числі, де вони ставили чіткі питання, ми їм давали чіткі відповіді, аби на які відповіді не знали, ми сказали, що дамо в письмовому вигляді, і так і робили. У такий спосіб ми чітко спілкувалися з організаторами акції «спочатку дрони, потім стадіони».

Коли ми говоримо про акції, треба теж розуміти про питання відповідальності. Нам дуже часто закидають речі, на які ми не маємо впливу навіть під час воєнного стану. Видатки територіальних громад — це видатки територіальних громад. І ті акції треба проводити не під адміністрацією, яка розпоряджається тільки обласними бюджетами, цілеспрямованими субвенціями державного бюджету, а під меріями міст, сільських селищних рад. Після децентралізації основні бюджети зосереджені в них. Якщо на цей рік бюджети Львівської області в цілому 35 млрд, з них обласний бюджет 10 млрд, міський бюджет, міста Львова — 14 млрд і інший бюджет. Обласний бюджет — це менше ніж третина всіх інших бюджетів. І коли до нас приходять з питаннями, що якийсь стадіон будується в Ходорові, то таку акцію треба проводити в місті Ходорів. І це мають проводити не активісти, які живуть у Львові, тому що не до кінця знають проблематику міста Ходорів, а має бути громадськість, яка живе в Ходорові. Ніхто не забороняє і львів’янам в Ходорів приїхати, але основна думка має бути в тому, що місцеві жителі мають розвивати громадське суспільство. Вони мають займати активну позицію в житті й впливати на рішення їхньої влади.

Тому таку акцію ми пропонували й активістам, організаторам акції «спочатку дрони потім стадіони»: проводити виїзні засідання по територіальних громадах, особливого бажання в кого не було. Ми не маємо очолювати такі процеси, ми маємо забезпечити прозорість ухвалення рішень, оце основна річ, яку ми маємо забезпечувати.

На цей момент адміністрація не має контролювальної функції, яка колись була в прокуратурі. Громадське суспільство чітко висловило свою думку про таку функцію з загального нагляду, вона була скасована, це дуже правильне рішення. Тепер ця функція в будь-якому вигляді не присутня в жодному державному органі.

Коли процес децентралізації закінчиться, або вже закінчиться другий етап процесу децентралізації, такі функції можуть бути покладені, в тому числі на адміністрацію. І ми будемо мати можливість звернутися в суд про скасування рішення територіальних громад. Тоді ми такою функцією будемо наділені. На цю мить у нас такої функції немає.

— Давайте ще про одне рішення, яке облетіло всю країну. На Львівщині працівникам ТЦК надали право перевіряти документи військовозобов'язаних. У документі зазначено, що такий крок має допомогти, цитую, «у виконанні заходів мобілізації на території Львівської області на періоді правового режиму воєнного стану». Роз'ясніть, яка мета? І тут постає питання, наскільки це законно?

Якщо дивитись про мету, напевно, навіть не мета, а ціль одна — перемога.

Чи можемо ми воювати без людей? Ні, не можемо. Чи хочемо ми перемогти? Так, хочемо.

Тому, якщо говорити про обов'язок, то напевно, обов'язок, коли тебе кличе держава захищати її суверенітет і незалежність, а ти громадянин тої держави, по закону ти маєш йти й служити, або хоч стати на військовий облік. Це, напевно, ціль яка — перемога, от для чого це робиться.

З іншої сторони, коли ми говоримо про ротацію, я думаю, що це не дуже справедливо, що є люди, які рік не ротувались, тому що немає нової мобілізаційної хвилі. Напевно, ми тоді в суспільстві породжуємо якусь несправедливість.

Тому, знов, ціль яка — перемога. І люди для нас вкрай важливі. І це на першому місці, у будь-якій нашій діяльності. Але коли ми говоримо про державу, це твій обов'язок. Чи перевищили ми повноваження? Ні, не перевищили. На що ми дали дозвіл? Ми дали дозвіл працівникам ТЦК перевіряти документи військово-облікові для встановлення особи.

Ми не дали можливості працівникам ТЦК хапати людей на вулиці. Це різні речі. Ми дали можливість перевіряти документи. Якщо людина не має документа і не може посвідчити свою особу, працівник ТЦК має покликати працівника поліції, який далі має посвідчити особу даної людини, але зовсім не хапати людей на вулиці.

— А чому до такого рішення вдалися лише у Львівській області? Тобто ми не виконали мобілізаційних планів чи як?

Я не можу говорити про мобілізаційні плани, тому що це інформація з певним грифом секретності. Проблема з мобілізацією є в цілій державі, а не лише у Львівській області. Львівська область займає десь посередині позицію, якщо говорити про виконання мобілізаційних планів.

Ми чітко розуміємо, що треба змінювати законодавство, про що говорив і Президент України в одному зі своїх останніх виступів. Я думаю, буде поставлене завдання, як уряду, так і парламенту, змінити сам процес мобілізації, для того, щоб він був чіткий і зрозумілий. З іншої сторони, це робиться для того, звичайно, щоб підняти рівень мобілізації, який значно просідає у порівнянні з минулим роком.

Не тільки Львівська область ухвалила таке рішення. Просто у нас дуже активне громадське суспільство, і у нас люди звертають увагу на такі речі. І це правильно. Але подібні рішення ухвалювалися й в інших областях.

— Ви говорили про створення 50 мобільних груп для боротьби з «шахедами». Це було після однієї з атак на нашу область. Як зараз? Чи нам вдалося вже їх створити і як в них із забезпеченням?

Зараз 50 мобільних груп створено. Вони створені в межах ПвК «Захід». Забезпечені повністю тим переліком обладнання, яке ПвК «Захід» саме і затверджувало. Це і прожектори, і прилади нічного бачення, і планшети, і триноги, і турелі, все ж і машини. Один комплект без автоматичної зброї й автомобіля коштує близько 500 тисяч гривень. 50 таких мобільних груп створено.

На цей момент в області формується ще один батальйон. Він називається «Батальйон протиповітряної оборони сухопутних військ». Це новостворений батальйон, у нас завдання ще 50 таких мобільних груп створити на базі цього батальйону.

— Цей батальйон теж буде захищати небо?

Так, це абсолютно так само, як ПвК «Захід», доповнення, ще одна військова частина. Тут цікавий є момент, що ми пробуємо спільно з IT-кластером зробити 10 мобільних груп з автоматичним наведенням, вловленням цілі й відстеженням цілі, де оператор військовий, натискаючи кнопку, стріляє про цілі, яка ведеться автоматично. Це український аналог Гепарда.

Якщо львівським IT-компаніям це вдасться, то ми плануємо зробити і 10 таких автоматичних турелей. Величезне дякую соціально відповідальному бізнесу. На цей проєкт адміністрації нами зібрано понад 20 млн грн благодійних внесків львівських компаній. Величезне їм за це дякую.

— Це для цього батальйону, який планують?

Частково для ПвК «Захід», частково для батальйону, який планують зробити. У нас досі є дефіцит машин, на цей момент передано 50 машин на ПвК «Захід», і ми зібрали 24 машини зараз на новостворений батальйон. У нас ще дефіцит 26 машин. Якщо є така змога, звертаюсь до волонтерів з проханням допомогти зібрати ще 26 машин для формування нового батальйону.

Повну версію інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі LVIV.MEDIA