Малограмотна релігійність українців подекуди сягає таких меж ірраціональної віри, що поклоніння деревам, штукатуркам, старим вікнам, пням чи навіть оббризканій сечею стіні в ХХІ столітті охоплюють тисячі людей, які довірливо вирушають у «святе паломництво». «Вікно до Бога»? За останні роки про "святі об’явлення" в Україні, та на Львівщині зокрема, почали говорити частіше, а інформаційне відлуння деяких з них не вщухає досі. Кілька років тому на Львівщині трапилося чергове релігійне "диво", яке досі залишається приводом для новин та Інтернет-блогів: у селі Берегове Мостиського району місцева жінка повертаючись додому, уздріла на вікні другого поверху сусіднього недобудованого будинку богоявлення образу Божої Матері. Уже до вечора навколо будівлі на паломництво зібралося все село, а місцеві священники почали правити службу. Поки одні у розводах на віконному склі бачили Матір Божу, інші – Ісуса Христа, а третім ввижався янгол, місцеві бабусі, прихопивши малих онуків, поставали на коліна перед вікном і почали спільну молитву. Після поливання віконного скла святою водою візуальні контури не зникли на старій шибі, яку власники купували 18 років тому. Тож зрештою вікно стало об’єктом поклоніння багатьох паломників, які прибули до села. Самі господарі вікна не приховували, що купували шиби з дефектом (бо так було дешевше). До того ж, вони довго стояли в іншому будинку, та досі ніхто нічого на вікні не помічав. Однак після того як одна жінка побачила на склі обриси Богоматері – їхнє старе вікно вже ніколи не буде таким як раніше. Виробники вікон розповідають, що в процесі виготовлення віконних шиб нерідко порушується технологічний процес. Це призводить до забруднення скла технічними речовинами, мінеральними оліями, які й стають винуватцями райдужних розводів. Або ж кольорові плями, що мають неправильну форму, можуть спостерігатися у таких випадках внаслідок інтерференції (накладення) світла на віконному склі. Бенефеціари «чудес» Місцеві священники прямо плями на склі чудесами не називали, але і не заперечували їхнє надприродне походження. Зрештою, такі події, навіть без підтвердження офіційного церковного керівництва, доволі вигідні: кількість прихожан зростає в кілька разів, до релігії навертаються навіть ті, хто відвідує церкву лише на Великдень, а іноді і ті, хто досі не вірив у Бога. І навіть якщо плями на тому вікні звичайні, то своєю появою вони актуалізували необхідність навернення людей до Церкви: якщо не у фізичному, то в духовно-психологічному аспекті такі "чуда" корисні для поширення релігійності. До того ж, звинувачувати священників у начебто підігруванні "чудотворному дійству" без компетентних висновків навіть церковної комісії не логічно: якщо у ваше депресивне село прибули сотні паломників, кожен з яких привіз фінансові пожертви, а також вони створили попит на оренду житла та покупки продуктів і товарів у місцевих магазинах та кафе, то хто ж сам собі стрілятиме в ногу, заперечуючи "чудеса" на вікні? Навіть якщо ваша церква вже не потребує ремонту, це не означає, що ви маєте моральне право розвіювати віру людей у трансцендентне, особливо, якщо від цього залежить економіка цілого населеного пункту. У селі вам не пробачать, якщо ви позбавили продавчиню місцевого продуктового кіоска або кафе кількох сотень, а може й тисяч, клієнтів. Деякі мешканці села говорили, що візуальні контури на "священному склі" можуть бути й звичайними дефектами. Та в умовах загального релігійного екстазу, коли більшість авторитетних односельчан щиро (або ні) вбачали у віконних плямах "божественні" обриси – гучно і привселюдно таке стверджувати не бралися. Ланцюжок «чудотворних див» Вбачання образів Богородиці чи Ісуса на вікнах, стінах або деревах є досить поширеним явищем для Львівщини та й загалом для України. Одними з найвідоміших "чудесних об’явлень" були, зокрема: "Зображення" в селі Грушів 26 квітня 1987 року, в якому селяни вбачали образ Матері Божої біля старої церкви, закритої радянською владою. У 2008 році відбулася поява "зображення" начебто Матері Божої на старому пні в селі Журавків на Жидачівщині, яке перетворилося на об’єкт паломництва, де священники двічі на день правили службу біля пенька. За словами місцевих мешканців, 8 осіб начебто зцілилися після молитви там. У 2009 році на ясені у селі Малий Гвіздець на Івано-Франківщині з’явилася пляма схожа на обриси жінки з дитиною, в якій місцеві жителі впізнали Богородицю. Село стало осередком паломництва. У 2010 році у Винниках на стіні будинку, який належав УГКЦ, обсипався тиньк і в шматках штукатурки деякі люди побачили щось схоже на силует Богородиці з дитям. У 2013 році у Трускавці, біля підніжжя Гошівської гори, на одному з дерев на випаленій корі з’явилася метрова пляма видовженої форми, у якій місцеві також побачили "об’явлення" Пресвятої Богородиці. У тому ж 2013 році в Стрию мешканці також помітили "образ" Матері Божої на дереві в парку. Після цього, біля "святого" дерева побувало 25-30 тисяч паломників. Новини про "зображення" Богородиці, які являються людям, доволі часто виникають у країнах світу з високим рівнем релігійності, зокрема в Європі та Латинській Америці. В Азії на стінах, деревах чи вікнах у різноманітних плямах найчастіше вбачають "появу" образу Будди у вигляді силуету людини, що сидить або стоїть. Традиційно, ці місця одразу стають об’єктами релігійного паломництва та будівництва храмів і нерідко суттєво оживляють економіку невеликих селищ. Загалом, для багатьох сіл чи містечок, де були помічені "об’явлення", характерний однаковий сценарій: тисячі паломників, богослужіння, масові продажі образочків, збори пожертв на будівництво храму чи каплички в тому місці. Буковинський сором Найбільш прикрий випадок з появою "образу Божого" стався у 2010 році в селі Бочківці на Буковині, коли місцеві мешканці побачили "зображення" Богородиці в плямах на стіні сільського клубу. Перед імпровізованим образом ставали навколішки сотні вірян, приносили квіти, цілували стіну. Кількість паломників сягнула тисячі, а черга з автомобілів розтягнулася на кілька кілометрів. Дехто з селян стверджував, що вночі навколо голови Богоматері можна побачити світлий німб, а поруч – ангела, що плакав. Місцеві одразу ж згадали, що клуб тут побудували у 1967 році, а до того на цьому місці була криничка і хрест. Каміння для будівництва клубу привезли із зруйнованого храму із сусіднього села. То ж, на думку місцевих мешканців, гармидер, дискотеки та випивання у сільському клубі, збудованому з "освяченого" каміння, стали причиною такого божого застереження у формі "святих зображень" на фундаменті будівлі. Однак висновки спеціальної комісії, яка провела ретельну експертизу "об’явлення", показали, що "свята" стіна сільського клубу тривалий час була місцем, куди відвідувачі ходили в туалет, тож через високий вміст солі та сечі на стіні вималювалася пляма, яка людям чомусь здалася схожою на силует жінки з дитиною на руках. Віряни насправді молилися і поклонялися стіні, що слугувала туалетом (!) Де шукати Бога? Релігієзнавець, доцент кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету ім. І. Франка Андрій Васьків зауважує: "Людська віра завжди ірраціональна і має дивні властивості бачити те, що хоче бачити. З точки зору академічної науки пояснити щось дуже складно. Ми маємо подібні об’явлення в Грушеві три десятиліття тому, де було об’явлення Богородиці і навіть Церква довго не знала як на це реагувати і коментувала цю подію дуже обережно. Як науковець, скажу що такі речі є досить поширені. Ми маємо цілу історію об’явлень Богородиці в світі і в Україні, зокрема в Джублику на Закарпатті у 2002 році», - зауважує. Щодо чудесних об’явлень, їх можна трактувати по-різному, - каже релігієзнавець. «Щодо ймовірності об’явлення в селі Берегове Мостиського району, чи це оптична ілюзія чи це чудо, яке раціонально пояснити складно, потрібен час, щоб спостерігати. І це ще має встановити спеціальна церковна комісія. Хоча в часи пандемії і ескалації подій на сході, можливо, це варто розглядати як певний знак вірянам, якесь підбадьорення, щоб підкріпити нас у дусі, що Божа сила є з нами», – додає Андрій Васьків.. Однак, видається доволі дивним, як у ХХІ столітті, в країні з одним з найвищих рівнів вищої освіти та 100 % грамотністю населення, люди можуть масово поклонятися забризканій стіні чи облупленій штукатурці, лише тому, що форми плям віддалено нагадують силует людини. Адже при наявності фантазії людські силуети можна вбачати у будь-чому, починаючи від ям на українських дорогах і закінчуючи плямами на підлогах громадських туалетів. Релігійна духовність справді виконує чимало дуже важливих суспільних функцій, впливаючи і на зниження рівня злочинності, і на зменшення кількості розлучень. Та й загалом віруючі громадяни значно менше піддаються стресам, психологічно здоровіші та щасливіші. А практики посту та сповіді визнаються науковцями як надзвичайно дієві методи очищення організму та психологічної терапії і релаксації. Але при всій ірраціональності, притаманній релігіям, християнська церква на офіційному рівні нерідко розвінчувала фальшиві чудеса, а тим більше не підтримує поклоніння облупленим штукатуркам чи забризканим стінам. Зрештою, навіть в Біблії описано, як Христос повчав апостола Хому: "Ти повірив, бо побачив, а щасливі ті, що не бачили, але вірують". Можливо, і нашим співвітчизникам варто краще дослухатися до Євангелія і шукати Бога в серці, а не під вікнами, пеньками чи просоченими органічними солями стінами сільського клубу.