Ваша кров може врятувати одразу три людини: усе про донорство в Україні

Щорічно 14 червня відзначають Всесвітній день донора крові. Цей день покликаний сприяти добровільному і безкоштовному донорству крові, яке попри розвиток сучасної медицини все ще лишається важливим інструментом порятунку людських життів.

До Всесвітнього дня донора крові LVIV.MEDIA дізналося у лекторки з питань донорства та менеджерки проєктів у «Донор.UA» Людмили Лінник, хто може бути донором в Україні, як відбувається сама процедура та які протипоказання має донація.

Хто може бути донором крові

Донором може бути повнолітня особа, яка має паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання. Вага людини, котра планує стати донором, має бути понад 50 кілограмів.

«Якщо говорити про Львів, місцевий центр крові наполягає на вазі у понад 60 кілограмів. Це суб’єктивне трактування. Згідно ж законодавством достатньо важити понад 50 кілограмів. Такий показник пов’язаний з тим, що для людського організму безпечна крововтрата становить до 10%. При одноразовому ж заборі беруть загалом 480 мілілітрів крові — 450 мілілітрів при донації та ще 30 мілілітрів під час загального аналізу крові. У людини, яка має вагу у понад 50 кілограмів, циркулює об’єм крові, що становить орієнтовно 5 літрів. Таким чином ці люди відновляться від крововтрати без наслідків та ускладнень, а для людей з меншою вагою процедура може бути небезпечною», — розповідає Людмила Лінник.

Крім того, донор обов’язково повинен бути здоровою людиною та не мати протипоказів.

Протипокази до донації: перелік обмежень

Протипокази до донації крові поділяють на абсолютні та тимчасові.

«Протипокази встановлюються за принципом „не нашкодь“. Не нашкодь донору, бо ми не маємо права погіршити стан здоров’я донора чи завдати йому непоправної шкоди. А також не нашкодь пацієнту — тій людині, якій кров переллють», — пояснює Людмила Лінник.

Відтак, до абсолютних протипоказів, тобто таких, що застосовують на все життя, належать:

• Серцево-судинні захворювання — потенційні донори з активними чи минулими серйозними серцево-судинними захворюваннями, крім повністю вилікуваних уроджених патологій.
• Захворювання центральної нервової системи — серйозні захворювання центральної нервової системи в анамнезі (склерози, невралгії, радикуліти, судомні стани тощо).
• Патологічна схильність до кровотеч — потенційні донори з коагулопатією в анамнезі.
• Багаторазові випадки синкопе чи судоми в анамнезі — за винятком судом у дитячому віці. Якщо минуло щонайменше три роки з дати останнього прийняття протисудомних препаратів за відсутності рецидивів.
• Шлунково-кишкові, сечостатеві, гематологічні, імунологічні, метаболічні, ниркові захворювання чи захворювання дихальної системи — потенційні донори з серйозними активними, хронічними захворюваннями чи рецидивами.
• Цукровий діабет та інші ендокринні захворювання в разі порушення функції — за умови лікування інсуліном (цукровий діабет) і вживання препаратів (цукровий діабет та інші ендокринні захворювання).
• Гепатит В, за винятком осіб із негативним результатом дослідження на поверхневий антиген вірусу гепатиту В (HBsAg), із підтвердженим імунітетом.
• Гепатит С.
• ВІЛ.
• Т-лімфотропний вірус людини І/II типу (HTLV–I/II).
• Злоякісні захворювання.
• Трансмісивна губчаста/спонгіформна енцефалопатія (ТГЕ) (наприклад, хвороба Кройцфельда-Якоба, варіант хвороби Кройцфельда-Якоба) — особи з сімейним анамнезом, що робить їх схильними до ризику розвитку ТГЕ; люди з трансплантованою рогівкою або твердою мозковою оболонкою; ті, які проходили лікування лікарськими засобами, виробленими з гіпофіза людини. У разі хвороби Кройцфельда-Якоба можуть бути рекомендовані додаткові запобіжні заходи.
• Внутрішньовенні або внутрішньом’язові ін’єкції — будь-які випадки вживання непризначених лікарем внутрішньовенних або внутрішньом’язових препаратів, у тому числі стероїдів і гормонів для бодибілдингу.
• Реципієнти ксенотрансплантатів.
• Оперативні втручання з приводу резекції чи ампутації органа (крім апендектомії, холецистектомії), трансплантації органів і тканин — усунення від донорства незалежно від давності захворювання та результатів лікування.

Водночас існують і тимчасові протипокази. Їх застосовують на певний час. До цього переліку належать:

• Після інфекційної хвороби — 2 тижні після дати повного клінічного одужання.
• Бруцельоз — 2 роки після дати повного одужання.
• Остеомієліт — 2 роки після того, як усі симптоми зникнуть.
• Лихоманка Ку — 2 роки після дати підтвердженого видужання.
• Сифіліс — 1 рік після дати повного зникнення ознак хвороби.
• Токсоплазмоз — 6 місяців після дати клінічного одужання.
• Туберкульоз — 2 роки після дати підтвердженого одужання.
• Ревматична лихоманка — 2 роки з моменту одужання, крім випадків наявності ознак хронічних захворювань серця.
• Лихоманка > °C — 2 тижні з дати зникнення симптомів.
• Грипоподібні захворювання — 2 тижні після усунення прикмет.
• COVID-19 — 28 днів після повного одужання.
• Малярія. Особи, що проживали в малярійних районах упродовж перших п’яти років життя — 3 роки після повернення з останнього візиту до будь-якого ендемічного району. За відсутності симптомів захворювання можуть бути скорочені до 4 місяців, якщо результат імунологічного чи молекулярно-геномного тесту негативний під час кожної донації.
• Особи з малярією в анамнезі — 3 роки після припинення лікування та відсутності симптомів. Допускають лише за умови негативного результату імунологічного чи молекулярно-геномного тесту.
• Особи без симптомів хвороби, які відвідували ендемічні райони — 6 місяців після повернення з ендемічного району, коли результати імунологічного чи молекулярно-геномного тесту негативні.
• Особи з недіагностованою лихоманкою під час візиту до ендемічного району чи впродовж шести місяців після візиту — 3 роки після зникнення симптомів. Термін може бути скорочений до 4 місяців, у випадку негативного імунологічного чи молекулярно-геномного тесту.
• Лихоманка Західного Нілу — 28 днів після залишення зони ризику, у якій були випадки захворювання на лихоманку Західного Нілу, якщо результат індивідуального тесту на нуклеїнову кислоту (NAT) негативний.
• Ендоскопічне дослідження з використанням гнучких інструментів, потрапляння чужої крові на слизову оболонку чи укол голкою — відсторонення на 6 місяців. Відсторонення на 4 місяці, у випадку негативного результату NAT-тесту на гепатит С.
• Трансфузія компонентів крові, трансплантація тканин або клітин людського походження — відсторонення на 6 місяців. Відсторонення на 4 місяці, якщо результат NAT-тесту на гепатит С негативний.
• Значні оперативні втручання — відсторонення на 6 місяців. Відсторонення на 4 місяці, якщо результат NAT-тесту на гепатит С негативний.
• Татуювання чи пірсинг — відсторонення на 6 місяців. Відсторонення на 4 місяці за негативного результату NAT-тесту на гепатит С.
• Акупунктура, якщо процедуру не проводив кваліфікований спеціаліст із застосуванням стерильних одноразових голок — відсторонення на 6 місяців. Відсторонення на 4 місяці, якщо результат NAT-тесту на гепатит С негативний
• Особи в групі ризику через тісний побутовий контакт із хворими на гепатит В — відсторонення на 6 місяців. Відсторонення на 4 місяці, у випадку негативного результату NAT-тесту на гепатит С.
• Живі вакцини — 4 тижні.
• Вагітність — 6 місяців після пологів або переривання вагітності, крім виняткових обставин і на розсуд лікаря.
• Незначні оперативні втручання — 1 тиждень.
• Стоматологічне лікування — незначне лікування у стоматолога чи зубного гігієніста — відсторонення до наступного дня. (Примітка: Видалення зуба, лікування кореневих каналів і подібне лікування вважають незначними хірургічним втручанням)
• Уживання ліків — залежно від характеру препарату, механізму його дії та хвороби, яку він лікує. Так, деякі вітчизняні центри крові не приймають донорок, що вживають оральні контрацептиви, хоча у світовій практиці прийом таких препаратів не є протипоказанням до здачі крові.

Крім того, є ряд випадків, коли відсторонення від донації можливе лише за виняткових умов. До цього переліку потрапляють:

• Інактивовані/убиті вакцини (у тому числі всі наявні вакцини проти COVID-19) — без відсторонення, якщо ви маєте гарне самопочуття (проте деякі центри крові вимагають від донорів витримати інтервал у 14-20 днів після вакцинації — варто уточнити це питання, перш ніж планувати донацію.
• Анатоксини — без відсторонення, якщо стан задовільний.
• Вакцини проти гепатиту А чи В — без відсторонення, якщо добре себе почуваєте, не було контакту з джерелом зараження.
• Сказ — без відсторонення, якщо гарне самопочуття, не було контакту з хворими. Відсторонення на 1 рік у разі проведення вакцинації після контакту з джерелом зараження.
• Вакцини проти кліщового енцефаліту — без відсторонення, якщо донор добре себе почуває та не було контакту з джерелом зараження.

«Донор має уважно і відповідально ставитися до свого здоров’я. У жодному разі не приховувати свій стан. Важливо чесно давати відповіді на запитання в анкеті перед донацією та на консультації з лікарем. Інакше це може зашкодити як донору, так і пацієнту, якому переливатимуть кров», — наголошує Людмила Лінник.

Як підготуватися до донації крові

Починати готувати до кровоздавання варто за дві доби до процедури. Перед донацією, перш за все, важливо дотримувати дієти, адже склад раціону, вживання алкоголю чи ліків можуть уплинути на певні показники крові. У деяких випадках це може зробити її непридатною до подальшого переливання.

Відтак перед донацією варто відмовитися від:

• Молочні продукти та яйця — за добу до донації.
• Горіхи, фініки та банани — 24 год.
• Соління — 24 год.
• Ковбасні вироби — 36 год.
• Копчена, гостра, пряна та смажена їжа — 48 год.
• Буряк — 48 год.
• Чипси, сухарики, халва, насіння, снеки, солодкі магазинні напої, кетчуп, майонез, інші магазинні соуси та маринади — 48 год.
• Алкоголь, енергетичні напої — 48 год.
• Чорниця — 72 год.
• Лікарські засоби — 24-72 год, щодо винятків краще порадитися з лікарем.

Крім того, слід утриматися від паління мінімум за дві години до донації та дві години після. Також небажано перед здачею крові пити каву — принаймні протягом 4-5 годин. Оскільки кофеїн звужує судини, у донора може бути важче взяти необхідну кількість крові. Утриматися від кавування варто також протягом 12 годин після донації, оскільки кофеїн має сечогінний ефект, а для донора важливо підтримувати достатню кількість рідини в організмі, аби швидше та якісніше відновити кров.

Натомість перед здачею крові слід:

• Випити воду, солодкий чай чи компот із сухофруктів — порція напою обов’язкова безпосередньо перед здаванням крові з метою запобігання розвитку гіповолемічної реакції організму через різку зміну артеріального тиску.
• З’їсти легкий сніданок за 2-3 год до процедури — у день донації, щоб уникнути непритомності та слабкості, варто перекусити вареними крупами на воді чи макаронними виробами без додавання вершкового масла.

«Також донор має дотримувати режиму сну і відпочинку. Донор має бути виспаним. Не варто здавати кров після безсонної ночі», — зауважує Людмила Лінник.

Як відбувається донація крові: особливості процедури та перелік необхідних документів

Для того, щоб здати кров потрібно прийти до Центру крові з наступним переліком документів:

• Паспорт.
• Ідентифікаційний код.

Людмила Лінник наголошує, що цих документів достатньо. Жодних додаткових медичних карток чи обстежень не потрібно.

«Донор має звернутися до реєстратури, де його внесуть у базу даних та перевірять, чи немає тимчасових обмежень щодо донації. Якщо все добре, людина йде на загальний аналіз крові та заповнює анкету донора. Після цього донор з результатами аналізів та заповненою анкетою йде до лікаря-терапевта, який проводить подальший огляд. Далі, якщо з людиною все добре, вона йде у спеціальний кабінет, де відбуватиметься донація», — пояснює Людмила Лінник.

Вона додає, що забір крові триває орієнтовно 10 хвилин. Кров набирають у спеціальний контейнер під назвою гемакон, який розташовують на спеціальний вагах-помішувачах.

«Ці ваги сигналізують, коли буде взято необхідних 450 мілілітрів, тому не варто переживати, що буде взято більше крові, ніж дозволено», — заспокоює Людмила Лінник.

Експертка також зауважує, що після донації людина муситиме трохи відпочити та переконатися, що немає запаморочення чи слабкості.

Як часто можна здавати кров та які групи найбільш потрібні

Здорова людина може здавати цільну кров кожні 2 місяці. Тобто 6 разів на рік. Раніше також існували різні норми щодо жінок та чоловіків, але зараз вони недійсні.

«Водночас після кожної четвертої донації донору роблять аналіз на феритин — це складник, який відповідає за рівень гемоглобіну у крові. Якщо він у нормі, донора допускають до донації. Якщо показник знижений, донору рекомендують зробити більшу перерву», — розповідає Людмила Лінник.

Що ж до груп крові, то не існує більш чи менш потрібних типів.

«Найбільш потрібна група крові — це та, яка у тебе. Достатній запас усіх груп крові має бути постійно для того, щоб у будь-якій ситуації усі компоненти крові були у наявності», — акцентує Людмила Лінник.

Експертка «Донор.UA» зауважує, що попри сплеск активності донорів на початку повномасштабного вторгнення, зараз кров в Україні постійно у дефіциті, тому будь-яка група крові потрібна.

Також найкраще здавати саме цільну кров. Її розподіляють на компоненти — плазму, еритроцитарну масу та тромбоцити. Відтак, одну дозу крові можуть перелити одразу трьом пацієнтам.

«Таким чином один донор теоретично може врятувати одразу трьох пацієнтів. Це, звичайно, трохи узагальнено, адже людина може потребувати й 20-30 доз крові, але фактично одна кров може бути перелита трьом різним людям і допомогти їм», — розповідає Людмила Лінник.

Чому донація крові важлива та корисна

Лікування від багатьох хвороб не обходяться без переливання крові. Йдеться про онкологічні захворювання, хвороби нирок та крові, ускладненні пологи, складні стани новонароджених. Крім того, донорська кров важлива у разі травм та поранень, що особливо актуально для України в умовах війни.

«Донорство крові — це той унікальний вид благодійності, який доступний кожній здоровій людині. Багато хто може пожертвувати гроші, купити ліки, а поділитися кров’ю, яка тече у нашому тілі безплатно, може лише здорова людина. Це найвищий вияв милосердя та доброти», — ділиться Людмила Лінник.

Однак донація крові — це не тільки важливий спосіб допомоги, а й корисна процедура для самого донора.

«Для здорової людини — це позитивний стрес, який примушує всі органи та системи запрацювати по-новому. Людина втрачає кров, відповідно організм сигналізує, що потрібно швидко наповнити кров’яне русло. Відтак, починається відтік крові від органів та тканин у кров’яне русло. Це змушує органи та тканини почати оновлюватися, регенеруватися», — пояснює експертка.

Людмила Лінник також зауважує, що зі слів регулярних донорів, вони спостерігають покращення загального стану здоров’я та менше хворіють на вірусні захворювання. За їхніми словами, покращується опірність організму.

Як дізнатися, де здати кров: локації у Львові

В Україні існують три офіційні джерела, які можуть повідомляти про потреби у крові. Йдеться про Міністерство охорони здоров’я, регіональні Центри крові та «Донор.UA».

У Львові здати кров можна у:

• Львівський обласний центр служби крові — вул. Пекарська, 65; тел. реєстратури: +38 (093) 552-15-14.
• Міський центр служби крові Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова — вул. І. Миколайчука, 9; тел. для запису на донацію: 0 800 333 033.

Перелік лікарень, у яких можна здати кров, у Львівській області можна знайти за посиланням.

Додамо, Міністерство охорони здоровʼя України та «ДонорUA» запустили опитування, присвячене культурі донорства в Україні. Таким чином планують визначимо впливи повномасштабного вторгнення Росії на ставлення українців до донорства та бар’єри на шляху до нього. Пройти опитування можна за посиланням.

Нагадаємо, на Львівщині матір стала донором нирки для свого сина, щоб повернути його до повноцінного життя. 9-річний Тарасик із Золочівського району, що на Львівщині, став 11 пацієнтом Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, якому виконали пересадку органу.