Допомога ветеранам і цивільним, які втратили зір на війні: хто надає і як отримати

В Україні вже десять років триває війна з Росією. У 2022 році вона стала повномасштабною та призвела до суттєвого збільшення кількості людей з інвалідністю. Ще у вересні 2023 року Міністерство соціальної політики заявляло, що за час повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю зросла на 300 тисяч і досягла трьох мільйонів людей. Однак війна триває щодня, тому з упевненістю можна заявляти про те, що кількість людей з інвалідністю також зростає щоденно. І всі ці люди потребують реабілітації.

В Україні працює багато закладів, які надають допомогу ветеранам російсько-української війни, котрі втратили кінцівки. Але війна призводить не лише до втрати кінцівок чи психологічних проблем. Багато військових через війну втратили зір. За даними Національної служби здоров’я України, кількість осіб з діагнозами сліпота або зниження зору зросла з 17 478 у 2021 році до 19 551 у 2022 році. І лише за сім місяців 2023 року лікарі вже засвідчили майже таку саму кількість — 19 336 пацієнтів, які втратили зір або мають порушення зору.

LVIV.MEDIA зібрав інформацію про те, хто і як проводить реабілітацію військових і цивільних, які втратили зір через війну, хто надає їм допомогу в соціалізації й адаптації до нового життя, а також надає контакти для звернення за такою допомогою. Ми також розповімо про ресурси, які дозволять незрячим військовим та цивільним, які втратили зір на війні, почати самостійно опановувати сучасні технології.

Громадська спілка «Сучасний погляд»: реабілітація військових і цивільних, які втратили зір на війні

Громадська спілка «Сучасний погляд» допомагає незрячим військовим ще з 2019 року. Організація регулярно проводить реабілітаційні табори в різних населених пунктах, які дозволяють військовим і цивільним з втратою зору внаслідок війни навчитися жити максимально повноцінним і самостійним життям.

Реабілітація незрячих військових і цивільних від ГС «Сучасний погляд» це:

• навчання орієнтування у просторі з білою тростиною;
• соціально-побутове орієнтування (кухня, побут тощо);
• навчання користування комп’ютерами та смартфонами;
• фізична активність;
• робота з психологом;
• навчання масажу;
• танцювально-рухова терапія;
• скандинавська ходьба;
• юридичні та бізнес-тренінги, які дозволяють військовим і цивільним, що втратили зір на війні, знати свої права або ж почати власний бізнес;
• вивчення шрифту Брайля.

Реабілітаційні табори від ГС «Сучасний погляд» мають різну тривалість, але зазвичай вона становить від двох до чотирьох тижнів. У цей період незрячі ветерани проживають на території, де проводиться табір (це може бути готель або інша будівля).

«Для військових, які щойно втратили зір, ми організовуємо табори за містом — у тихій обстановці, щоб їм було краще адаптуватися», — розповіла виконавча директорка організації Олеся Перепеченко. Далі реабілітація проходить у міських умовах. Після таких реабілітаційних таборів ветерани й цивільні, які втратили зір через війну, можуть самостійно, без сторонньої допомоги, виконувати багато справ — наприклад, готувати або самостійно орієнтуватися на вулиці. Також ця реабілітація передбачає роботу з родичами незрячих ветеранів: зокрема, їм розповідають, як правильно супроводжувати незрячих та навчають інших навичок, які будуть корисними під час життя з незрячою людиною.

Контакти ГС «Сучасний погляд»:

• сайт організації;
• сторінка про реабілітацію військових з втратою зору;
• сторінка у Facebook;
• телефон: +380 66 443-43-36;
• e-mail: gssp2013@ukr.net.

Вперше «Сучасний погляд» почав реабілітацію ветеранів, що втратили зір під час війни, за підтримки Національного комітету спорту людей з інвалідністю України, далі проєкт підтримали «Карітас» і Міжнародний благодійний фонд Олександра Терещенка — військовослужбовця, який втратив зір під час оборони Донецького аеропорту. Також «Сучасний погляд» отримав підтримку від організації «Альянс громадського здоров'я».

«Трініті хаб»: реабілітація незрячих військових і цивільних

Заснований у травні 2023 року у Києві «Трініті хаб» розпочав свою діяльність як громадська організація, що надавала психологічну допомогу пораненим військовим з порушеннями зору. Тепер — це великий освітньо-реабілітаційний центр, площа якого становить 750 квадратних метрів. «Працюємо з людьми віком від 7 до 150 років», — жартує про роботу хабу заступниця його керівника Тетяна Костенко.

«Трініті хаб» працює як з військовими та цивільними, що втратили зір, так і з тими незрячими, які мають інші порушення. «Якщо людина має комплексні порушення, в тому числі порушення зору та пересувається за допомогою крісла колісного — їй до нас», — каже Тетяна Костенко.

Реабілітація незрячих військових і цивільних у «Трініті хабі» передбачає:

• опанування сучасних технологій (комп'ютер, смартфон, спеціалізовані застосунки);
• орієнтування у просторі;
• соціально-побутове орієнтування;
• навчання масажу;
• вивчення шрифту Брайля;
• танцювально-рухову терапію;
• іпотерапію;
• психологічну допомогу;
• скандинавську ходьбу;
• роботу не лише з незрячими ветеранами, але й з їхніми рідними (дружинами, батьками тощо);
• фізичну активність;
• інші активності, спрямовані на адаптацію та соціалізацію військових та цивільних, що втратили зір унаслідок війни.

Важливо, що за кожним відділом у «Трініті хабі» закріплений відповідний фахівець. Тривалість реабілітації у «Трініті хабі» є індивідуальною і залежить від багатьох обставин.

Надалі на території «Трініті хабу» планують відкрити великий хостел. Його ремонт триває, тож поки що питання проживання незрячих людей, які проходять там реабілітацію, ГО вирішує разом зі своїми партнерами. Діяльність «Трініті Хабу» періодично фінансують різні благодійні фонди — зокрема, БФ «Здоров'я майбутнього» та благодійний фонд компанії «Леруа Мерлен Україна». Постійних спонсорів чи меценатів «Трініті хаб» не має, тому для тих, хто хоче задонатити гроші на «Трініті Хаб», наводимо реквізити гривневого рахунку: ГО «Трініті хаб» в АТ КБ «Приват банк» UA053052990000026002005026392.

Контакти «Трініті хабу»:

• сторінка у Facebook;
• e-mail: trinityhubua@gmail.com;
• телефон: 067 298 99 82; 067 298 99.

Вінницький центр «Поділля»: перша державна установа, яка професійно займається реабілітацією незрячих

Якщо дотепер ми говорили про громадські організації, то тепер розповімо про перший державний центр, де професійно займаються реабілітацією незрячих. Центр також займається реабілітацією військових, ветеранів і цивільних, що втратили зір через війну. Він розташований у Вінниці й називається «Поділля».

Центр надає як комплексну реабілітацію, так і трудову. Комплексна реабілітація триває 30 днів, за які незрячі опановують орієнтування в просторі, технології та інші навички, потрібні в житті. Трудова реабілітація триває п’ять з половиною місяців, за які людина, що втратила зір, може опанувати нову професію. Незрячим, зокрема, пропонують здобути професію оператора комп’ютерного набору.

Контакти «Центру комплексної реабілітації “Поділля”»:

• сторінка у Facebook;
• телефон: 067 296 5242.

Центр приймає людей зі всієї України, але зауважте: аби туди потрапили військові, що втратили зір на війні, потрібно або направлення ВЛК (якщо їх ще не звільнили зі служби), або ж індивідуальна програма реабілітації, що включає послуги, які надає центр «Поділля» (для тих, кого вже звільнили зі служби і хто отримав групу інвалідності від МСЕК). Більше про документи для проходження реабілітації в «Поділлі», дізнайтеся за наведеними вище контактами.

Побачимо перемогу: допомога військовим і цивільним, що втратили зір унаслідок воєнних дій

Благодійний фонд «Побачимо перемогу» заснував колишній сапер ТРО ЗСУ Владислав Єщенко, який втратив зір і частково слух, коли підірвався на міні під час боїв за Бахмут. Основні напрямки діяльності організації:

• закупівля рогівок та інших матеріалів тим, кому можна відновити зір (матеріалів, закупівлю яких держава не покриває);
• закупівля очних протезів тим, хто втратив очі (протези не відновлюють зір, але дають естетичний ефект, купівля їх за державні гроші також не передбачена);
• допомога родичам військових та цивільних, які втратили зір унаслідок воєнних дій;
• партнерство з міжнародними організаціями та установами для впровадження в Україні передових практик реабілітації людей з порушеннями зору або відновлення зору;
• участь у реабілітації, яку надають інші організації (наприклад, згаданий вище «Сучасний погляд»).

«У нас так заведено, що людина, яка потрапила в біду, має сама шукати собі допомогу. Ми це змінюємо. Наш принцип — допомога сама шукає людину. Наші контакти можна дізнатися в багатьох лікарнях», — розповідає засновник БФ «Побачимо перемогу» Владислав Єщенко. Він наголошує: фонд працює лише з тими, хто постраждав унаслідок воєнних дій. Для порівняння, згадані вище центри та організації не мають цієї особливості.

Надалі організація готується впровадити тренінги для шкіл, коледжів, університетів, а також для всіх підприємств та організацій, які надають послуги населенню, на тему як поводитися з людьми з інвалідністю. Проєкт розпочнеться з Києва й далі пошириться на решту країни.

Контакти БФ «Побачимо перемогу»:

• сайт організації;
• сторінка у Facebook;
• сторінка в Instagram;
• телефон: 073 111 2224.

Точка дотику: реабілітація незрячих ветеранів і цивільних у Львові

Вперше у Львові на базі навчально-реабілітаційного центру «Левеня» стартував проєкт «Точка дотику». Він відбувається за підтримки Міністерства освіти й науки, а фінансується згаданим раніше «Альянсом громадського здоров’я». За словами керівниці НРЦ «Левеня» Віри Ремажевської, наразі йдуть перемовини про те, щоб зробити реабілітацію незрячих військових та цивільних, що втратили зір через війну, державною послугою.

На цьому проєкті незрячі військові та цивільні також вивчають шрифт Брайля, соціально-побутове орієнтування, опановують комп’ютери та смартфони й займаються спортом. Також їм роблять масаж. Наразі чіткої інформації про те, як далі буде розвиватися проєкт, немає, але для отримання деталей телефонуйте за номером +380 (50) 334 54 30, або пишіть Марині Варбан на електронну адресу varban@aph.org.ua.

Реабілітація незрячих ветеранів і цивільних: держава поза процесом?

Зауважимо, що реабілітацією військових, які втратили зір, займаються здебільшого громадські організації. Вони взяли на себе роль держави, яка за десять років війни досі не спромоглася на створення можливостей для реабілітації таких людей. При великих державних реабілітаційних центрах, таких, як центр «Незламні», також є реабілітація незрячих, однак держава не надала цьому центру фахівців, які, наприклад, можуть надавати послуги з освітньої реабілітації незрячих. Відповідні стандарти також відсутні. Тому в «Незламних» станом на березень 2024 року надають лише навички з самостійного орієнтування у просторі. Був також проєкт з навчання користування комп’ютерами та смартфонами, але наразі таке навчання не проводиться.

Також зауважимо, що військові можуть проходити реабілітацію на базі громадських організацій або якщо вони вже звільнені зі служби, або якщо перебувають у відпустці. В іншому випадку така поїздка може розцінюватися як самовільне залишення військової частини. Якщо ж військового після втрати зору ще не звільнили зі служби, ВЛК може направити його в державну установу, де він може не отримати кваліфікованої допомоги через брак фахівців. Нагадаємо, що наразі єдиним державним центром, де незрячі військові можуть комплексно пройти реабілітацію, є вінницький центр «Поділля». Однак кількість незрячих, яку центр може прийняти одночасно, обмежена.

Крім того, як стало відомо LVIV.MEDIA, військові, які втратили зір, але ще не звільнилися зі служби, можуть проходити реабілітацію в Західному реабілітаційно-спортивному центрі Національного комітету спорту людей з інвалідністю України, який розташований у Сянках на Львівщині. Центр може надсилати відповідні запити до військових частин і навіть самостійно забирати поранених незрячих воїнів з лікарень.

Інші ресурси для незрячих

Коли військова чи цивільна людина втратила зір — її життя продовжується. І допоки ви не знайшли, де отримати кваліфіковану реабілітацію, дещо можна дізнатися самостійно. Ось які ресурси можуть допомогти:

«Перший крок»: серія корисних відеороликів. Орієнтована на тих, хто втратив зір, та їхніх рідних. Після перегляду бажання жаліти незрячу людину має відпасти — натомість має з’явитися потреба надати їй якнайбільше самостійності.

Канал «Діджиталізаріум»: багато цікавої інформації, яка допомагає незрячим. На каналі здебільшого говорять про сучасні цифрові технології, але є й інший контент. Відео з каналу можна відфільтрувати, обравши «Списки відтворення», щоб дивитися лише той вміст, який вам цікавий.

Спільнота «Життя незрячих» у Facebook: у ній можете ставити свої запитання і гарантовано отримаєте відповіді.

Багато спільнот незрячих є в Telegram: наприклад, це вже згаданий «Діджиталізаріум» та група«Кухня на дотик». Їх існує набагато більше, але почніть з кухні й техніки, а про решту груп дізнаєтеся у процесі спілкування та занурення в тему.

І пам’ятайте: життя після втрати зору є. Яким воно буде — вирішувати вам. Для когось — це привід впасти в депресію, для інших — це шлях для змін та шанс для підкорення нових горизонтів.