• Головна
  • Політика
  • Китай все більше цікавить Україна та події у Грузії: для чого йому це треба

Китай все більше цікавить Україна та події у Грузії: для чого йому це треба

Китай вчиться на російських помилках

Світова політика вступила в новий етап розвитку, який характеризується в першу чергу ідеологічним протистоянням між основними полюсами сили. Один із цих полюсів — Китай, який вчора, 8 березня перейшов на відверті ультиматуми та погрози.

Китай все більше цікавиться подіями в Україні

Погрози Китаю — свідчення того, що Пекін, можливо як запасний варіант, але опрацьовує питання щодо постачання зброї Росії. Тим паче, що джерела Reuters додатково зазначили, що Пекін дуже серйозно ставиться до російсько-української війни та уважно її вивчає.

Частковим підтвердженням зазначеного є повідомлення від британського громадського телеканалу Sky News про те, що Іран таємно поставив Росії військове озброєння. Однак вважається, що комунікація США через Британію направлена на країни Європи, щоб, як ми зазначали вже вище, спровокувати той самий «ефект метелика».

Оскільки після погроз Заходу вже потрібно думати про те, як терміново евакуювати свої компанії з Китаю, перебудовувати ланцюги поставок в обхід цієї країни та розгортати видобуток тих рідкісних елементів, які зараз отримує з КНР.

Втім, щоб Китай заздалегідь не зрозумів, що розпочався процес з підготовки ґрунту для введення санкцій, розвідка США через The New York Times знижує градус першої комунікації, окремо зазначивши, що російська армія не відновиться настільки, щоб досягти великих територіальних здобутків.

На додачу до наведеного додамо, що в період одночасного перебування двох топвисокопосадовців США (Марк Міллі та Ллойд Остін) на Близькому Сході, вищевказана комунікація цілком ймовірно проводиться в рамках цільової реалізації «іранського кейса».

Reuters заявляє, що китайці визнають переважну міць США, проте російсько-українська війна дала їм вікно в розумінні того, як протистояти більшій силі. Тим часом зауваження Reuters про те, що Пекін дуже серйозно вивчає російсько-українську війну підказує, що ймовірно головними маркерами спостереження за подальшими діями основних полюсів сили стають Грузія і Білорусь. Оскільки події, які там розгортаються (Грузія) та започатковуються (Білорусь) певним чином нагадують події (перед 24 лютого) в Україні.

Чим закінчаться події у Грузії та до чого тут Пекін

Щодо Грузії, яка сьогодні демонструє механізм саморегуляції та самоочищення, зазначимо, що Парламентська республіка, в якій до влади вдалося провести проросійські сили після війни 2008 року, була підступно повалена цілковитим успіхом Кремля.

У певному сенсі — це була неперевершена кремлівська операція із захоплення Грузії. Особливо та її частина з «конституційною реформою», що продавлювалась Кремлем з початку 2020 року, яка, між іншим, передбачала крен у бік парламентаризму, але як фон, оскільки під це готувались кілька прокремлівських політичних проєктів (партій).

Однак, через брак часу Кремль знову переграв себе. Законопроєкт про «іноземних агентів», який проросійський уряд намагається протягнути в терміновому порядку, став тим самим тригером, коли терпець урвався. Тим паче знищити непідконтрольні ЗМІ «по-тихому» не вдалося, в той час, коли грузинське суспільство вже отримало гірку пігулку — у вигляді відмови в статусі кандидата на входження до ЄС.

Тож, незалежно від того, чим закінчаться протести, нинішні проросійські сили втратять свій вплив, а Парламентська республіка з належним механізмом саморегуляції таки відторгне стороннє. Тобто, Кремль спочатку програє в Україні, і потім програє в Грузії за однаковими сценаріями кремлівських помилок.

Саме на цьому «Reuters» акцентує свою увагу, коли зазначає, що Пекін дуже уважно вивчає російсько-українську війну, адже, за кремлівськими помилками стоять пекінські. У результаті цих геополітичних прорахунків Україна, Грузія і також Молдова остаточно обрали європейську перспективу, а це змушує Білорусь теж чітко продекларувати свій вибір, більш того шляхом набуття парламентаризму, і ніяк інакше, про що недвозначно сказав Джо Байден під час своєї варшавської промови. І для Білорусі це саме той випадок, коли слід враховувати досвід трансформації інших країн, оскільки після допущених помилок в Україні, Китай буде проявляти більшу жорстокість до грузинських протестувальників.

Ніякої довіри до грузинського Іванішвілі (який гарантував Кремлю, що утримає Майдан) та довіри до Путіна у Пекіна більше немає. Подальшою ескалацією керує особисто китайський диктатор.

Нагадаємо, у Китаї прокоментували пропозицію президента України зустрітися з лідером Китаю. Там заявили, що Китай завжди підтримував зв’язок з усіма сторонами «російсько-українського конфлікту».