Чи зрозумів путін масштаб його катастрофи в Україні

Українська зима буде жорстокою, але мороз не зупинить війну. І Україна, і росія стикаються з ключовими рішеннями, які можуть змінити конфлікт у дипломатичному та військовому плані. Мабуть, найбільш тривожною можливістю для України та США є те, що президент росії владімір путін нарешті почне демонструвати стратегічну кмітливість, яку він демонстрував у минулому.

Про це пише Bloomberg.

Офіційні особи у США вважають, що путін із запізненням усвідомив те, що було цілком очевидним для тих, хто перебуває поза коконом підлабузництва в Кремлі: росії бракує військових засобів для досягнення своїх політичних цілей в Україні.

Росія витрачає ракети та боєприпаси швидше, ніж її оборонна промисловість, яка перебуває під жорсткими санкціями, встигає їх виробляти. Війська російського диктатора намагаються зберегти свої перші досягнення, у тому числі й території, які путін незаконно і дещо фарсово отримав.

Погрози путіна про ядерну ескалацію не змогли втримати Україну від переходу «червоної лінії» за російською межею, які відбувалися останнім часом завдяки безпілотникам.

І попри весь нібито нескінченний людський ресурс росії, путін не може мобілізувати додаткові війська, крім приблизно 300 тисяч, про які він повідомляв раніше. Це неможливо, адже додаткова мобілізація викличе ворожнечу апатичного російського населення.

Проблеми не нові і путін вже навіть почав їх визнавати, хай навіть непрямо. До прикладу, минулого тижня він публічно визнав, що до перемоги ще далеко.

Тож найкраща стратегія путіна зараз є характерно жорстокою: «зимове озброєння».

Росія використовує ракети, безпілотники та артилерію проти української енергетики та іншої ключової інфраструктури і хоче, щоб постраждало незахищене населення. Після відходу з Херсона російські війська здебільшого взяли на себе оборону, намагаючись зміцнити свої лінії, залучити нещодавно мобілізований персонал і виграти час до весни. (Винятком є ​​складний наступ навколо Бахмута, який мав би «подарувати» путіну символічну перемогу.)

Якщо росія зможе затягнути конфлікт до зими — влаштовуючи неприємності для України, бідної на енергію Європи та Вашингтона, який відволікається на проблеми своїх союзників — можливо, Київ і Захід дадуть тріщину.

Росіянам буде важко реалізувати цю стратегію: країні, яка славиться процвітанням взимку, як повідомляється, не вистачає теплого одягу та навіть їжі, яка знадобиться деяким військам, щоб вижити в найближчі місяці. Але у путіна немає інших варіантів, він стомився від допомоги на Заході.

Зима змушує Україну робити важкі вибори. ЇЇ військові вже втомилися від важких боїв тож зробити паузу з військової точки зору варто. Але з політичної та дипломатичної точки зору перечікування може бути більш ризикованим.

Президент Володимир Зеленський, безсумнівно, стурбований тим, що навіть поява зимової тупикової ситуації може посилити "роздвоєння" Заходу. Сигнали з Вашингтона не зовсім заспокійливі: минулого тижня держсекретар Ентоні Блінкен зазначив, що пріоритетом США є допомога Україні повернути території до 24 лютого, до дня російського вторгнення, з рішеннями щодо Криму та інших втрачених територій у 2014 році.

Вищий військовий чиновник США генерал Марк Міллі стверджує, що Україна повинна розпочати переговори, перш ніж "опиниться в болоті", як у Першій світовій війні.

Зима насправді сприятливий час для удару — коли земля замерзає, танки та вантажівки можуть їздити бездоріжжям — і українські сили можуть спробувати ще один наступ. Одним із варіантів — вторгнення в Запорізьку область на південному сході, щоб перервати сухопутний міст росії до Криму, захопити ще один осередок путінських сил і довести, що додаткова допомога Заходу дозволить Україні здобути більше перемог.

Це складне рішення, тому що Києву доведеться балансувати між небезпекою бездіяльності та небезпекою невдалого наступу. І дилема України загостриться, якщо путін перехопить дипломатичну ініціативу, запропонувавши припинити вогонь до весни.

У Путіна немає іншого варіанту. Припинення вогню просто послабить тиск на російську армію, дозволить збройовій промисловості країни встигати за потребами війни та змусить Москву відновити бойові дії, коли їй буде зручно.

Але офіційні особи США побоюються, що такий гамбіт може змінити дипломатичну гру, спровокувавши глобальну піар-битву щодо того, хто відповідальний за продовження бойових дій. Це також може дати випадковим прихильникам дипломатичного врегулювання, таким як президент Франції Еммануель Макрон, те, чого їм раніше бракувало: співпраці з боку Кремля.

Як би дивно це не звучало, Україні та США пощастило на супротивника. Введений в оману, нерозбірливий путін, який не розумів розриву між своїми цілями та ресурсами або зробив дипломатичні кроки, які поставили б його суперників на неправильну ногу. Якщо ця динаміка зміниться, це буде зовсім інша війна.