Чому Дмитро Разумков залишив лави партії, яка зробила його спікером парламенту, і хто в цьому винен
Конфлікт між поки що головою Верховної Ради Дмитром Разумковим та президентською фракцією "Слуга Народу" назрівав доволі давно. Особисті амбіції та незалежні від партії кроки спікера можна було спостерігати ще торік. Переповнена чаша "політичного терпіння" призвела до публічного конфлікту "Слуги народу" зі своїм колишнім першим номером. Це вилилося у рішення про відсторонення Дмитра Разумкова від ведення засідань парламенту на два дні.
Зрада чи перемога
Рішення усунути Разумкова від ведення двох пленарних засідань за порушення регламенту під час Погоджувальної ради підтримали 240 народних депутатів. Де-факто, голосування 5 жовтня було репетицією відставки Разумкова. Його планують остаточно звільнити з посади спікера в п'ятницю, 8 жовтня. Замінити його хочуть чинним першим заступником Голови Верховної Ради Русланом Стефанчуком.
Ще раніше фракція "Слуга народу" почала збір підписів за відставку Дмитра Разумкова. Голова фракції Давид Арахамія пояснив такі дії "регламентною війною", розв’язаною Разумковим і глибокими розходженнями у поглядах між спікером та президентською командою.
Президент Володимир Зеленський зазначав, що Разумков, як член команди, мав би підтримувати позицію партії щодо санкцій чи боротьби з олігархією, але, мовляв, він пішов іншим шляхом. За словами глави держави, у Разумкова тепер "інші політичні погляди", ніж у 73% українських виборців, тому він не повинен очолювати Верховну Раду. Голови комітетів Верховної Ради від "Слуги Народу" демонстративно покинули засідання Погоджувальної ради. Вони звинуватили спікера у відмовах ставити на голосування пропозиції президентської фракції.
Сам Разумков, на підсумковому брифінгу 5 жовтня, не особливо добирав слів, назвав парламент "багнюкою" і звинуватив "Слуг народу" у порушенні регламенту та навіть закону.
"Спікер опозиції"
Очевидний розкол між президентською фракцією та Дмитром Разумковим вже давно став "секретом Полішинеля" в українському політикумі. Разумков неодноразово публічно виступав проти Зеленського: з критикою антиолігархічного закону, висував альтернативні президентським законопроєкти, засуджував ідею другого президентського терміну Зеленського. Свою окрему позицію Разумков пояснював дотриманням регламенту та букви закону, на противагу тим, хто, за його словами, їх не дотримується.
Можливо, на посаді спікера Дмитро Разумков відчув себе самостійним гравцем, а, можливо, політичну самооцінку Голови ВРУ підняли соцопитування Центру Разумкова (аналітичне агентство, названого на честь його батька - ред.). Згідно з результатами, спікер українського парламенту очолив рейтинг довіри українців з показником 32 % підтримки, перевершивши навіть Зеленського. Опитувань щодня проводять багато, і далеко не всі вони репрезентативні. Проте молодому політику, який раніше перебував навіть не в третьому ешелоні української політики, такі публікації важко сприймати без відчуття запаморочення від успіхів. То ж чи варто, в такому випадку, бути лише членом команди?
У політичному середовищі активно говорять про президентські амбіції Разумкова і навіть створення власної політичної партії. Минулорічний рекламний відеоролик, де Разумков у порожній парламентській залі працює над документами, лише підтверджує лідерські амбіції молодого політика.
Не можна виключати, що однією з причин дрейфу Разумкова від донедавна рідної партії, стали його доволі приязні відносини з опозиційними до президента партіями, зокрема, однопартійцями Петра Порошенка. За такі теплі стосунки з опонентами Зе-команди Разумкова в кулуарах навіть називали "спікером опозиції". Колишні однопартійці Дмитра Олександровича звинувачували його у "послідовному сприянні опозиції" на посаді глави парламенту. Водночас сам Разумков називає себе "об’єктивним та неупередженим арбітром", як того вимагає посада спікера за регламентом.
Львівський фактор "дрейфу" Разумкова
Не останню роль у формуванні іміджу "опозиційного спікера" та історій про теплі відносини Разумкова з представниками табору Петра Порошенка відіграла голова Львівської обласної Ради Ірина Гримак від «Європейської Солідарності». Вона неодноразово була поруч зі спікером на численних державних заходах. Також супроводжувала його під час візиту на Львівщину і навіть піарила приїзд, здавалось би, політичного опонента.
Не можна виключати варіанту, за яким певну роль у дрейфі Разумкова від власної партії зіграли й представники команди Порошенка, які могли зіграли на амбіціях молодого політика, компліментарно підкреслюючи його політичний авторитет. Це дозволило, по-перше, мати дружні відносини зі спікером, який за посадою має багато повноважень: надати слово, поставити на голосування законопроєкти парламентської опозиції.
По-друге, ослаблення "Слуги Народу" не був би зайвим для політичних опонентів, які давно прогнозують стрімке падіння рейтингу Зеленського та розкол його команди. Разумкову тут могли би пообіцяти широкі політичні перспективи навіть після виходу з лав "Слуг народу" та зіграти на його харизмі та високому рейтингу.
Куди піде Разумков
Не варто пояснювати відхід Разумкова від партії, яка зробила його спікером, лише гіпотетичними впливами чи інтригами політичних конкурентів. Без амбіцій та настроїв самого політика така стратегія була б провальною.
Як один з архітекторів партійного та іміджевого проєкту команди Володимира Зеленського на початку виборчої кампанії в 2019 році, молодий політолог Разумков, ймовірно, серйозно сприймав свої політтехнологічні ініціативи як вирішальні фактори успіху Зеленського та партії "Слуга Народу".
Перебування на такій вагомій державній посаді, звісно, підкріпило переконання Разумкова у своїй політичній винятковості. Це могло стати підґрунтям для ведення власної окремої політичної гри. Не випадково, частиною цієї гри стало налагодження взаємин з політичними опонентами президента Зеленського.
Вихід з партійної команди президента не став для Разумкова несподіваним. Скоріше навпаки – закономірним і очікуваним кроком. І Разумков сам немало зробив для того, щоб цей Рубікон перетнути. Зеленський та "Слуга Народу" навряд чи електорально багато втратять через його відхід з команди. Проте Разумков без Зе-команди (чи іншої активної політичної підтримки ) навряд чи надовго втримається на політичному Олімпі. Не допоможуть і теперішні амбітні й оптимістичні заяви про "готовність відстоювати ті цінності, з якими "Слуга народу" йшла на вибори, з якими партія йшла до людей...". Більше скидається на те, що поки що спікер Разумков може повторити політичну долю Олексія Гончарука та Андрія Богдана.