Сьогодні у Львові відбувся Марш нескорених. Його приурочили до 30-го Дня Незалежності України. Учасники ходи пройшли від Личаківського кладовища до Меморіалу Героїв Небесної Сотні, завітавши на внутрішнє подвір’я військового госпіталю. На Личаківському цвинтарі присутні поклали квіти та лампадки до могил Героїв Небесної Сотні та учасників російсько-української війни на полях почесних поховань, священники провели молитву.Люди огорнулися в українські синьо-жовті та червоно-чорні прапори, багато хто одягнув вишиванки. Учасники ходи вигукували проукраїнські гасла під барабанні ритми. Колона зупинилася на території Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Тут розгорнули великий прапор України. Учасники маршу висловлювали подяку медичному персоналу та військовим, заспівали гімн. “Марш дуже сподобався. Приємно, що про нас не забули, прийшли та поздоровили. Я служу ще з 2005 року в армії, в АТО брав участь в 2017 році, воював в Луганській області, міста Попасна, Золоте, село Кримське. Це свято нашої незалежності від Радянського Союзу, від Росії. Тепер ми можемо самі творити свою історію і вирішувати самі свою долю, хоч нам і перешкоджають, бояться нашої Незалежності”, — зазначає Ярослав, захисник України, що перебуває тут на лікуванні. . Від громади міста Львова подякою відзначили медичну сестру-анастезистку Марію Лудзян та начальника хірургічного кабінету шпиталю Павла Ніколаєва. Окрім подяки, нагороджені отримають від міста премію 5 тис. грн. Урочистості продовжилися виступами дітей та українськими піснями. Lviv.Media також пройшлося маршем нескорених та поспілкувалося із його учасниками. “День Незалежності — головне свято країни! Де нам ще, як не тут, бути?Чому саме марш нескорених? Українці — нескорена нація. За довгі роки поневірянь і тортур вони вистояли, не скорилися, зберегли свою ідентичність та незалежність”, — розповідає Олександр, учасник російсько-української війни.. Олександр прийшов на марш разом із своєю сестрою Іриною. Вона розповіла нам його історію, бо сам захисник — людина скромна, як запевняє його родичка. “Олександр — захисник України. У 2014 році отримав важке поранення, пройшов довгий шлях реабілітації. Він — наш герой, ми ним дуже пишаємось”, — каже Ірина.. Обоє вони — із містечка Щастя, що у Луганській області. Олександр пішов на війну у батальйоні “Айдар” разом з іншими місцевими добровольцями. На війні отримав важке поранення ноги, його терміново госпіталізовували у Харківський шпиталь, згодом перевезли до Львова. Саме наші медики врятували йому кінцівку та уникнули ампутації. “Я проживаю у Черкасах, а Олександр вже тут, у Львові, і залишився жити. Місто йому теж допомогло, подарувало квартиру. Зараз він проводить заняття патріотизму у школі, займається активним громадським життям, адже залучений у спілку ветеранів війни в Афганістані у Львові, ну і українсько-російської війни теж”, — підсумовує Ірина.. Далі колона рушила до Меморіалу Героїв Небесної Сотні, де відбулося урочисте підняття Державного Прапора. Священники відслужили панахиду, присутні запалили лампадки. “Прийти сюди сьогодні я вважаю своїм обов’язком. Незважаючи ні на погоду і ні на що. Бо наші захисники там вже 7 років, і в дощ, і в сніг. Мої близькі досі там”, — зазначає Анна, учасниця ходи..