Заступник командира «Азова» Святослав Паламар, «Калина» отримав Орден Данила Галицького. Нагороду військовому вручили нещодавно. Журналістка LVIV.MEDIA поспілкувалася із мамою Лідією Паламар та розпитала про життя Героя. Дитинство Народився Святослав Паламар 10 жовтня 1982 року в містечку Миколаїв, Стрийського району, що на Львівщині. «У дитинстві Святослав завжди бавився солдатиками. Це були його улюблені іграшки. Вистроїть військо, а потім ховає їх в пісочку. Ще й дотепер ми інколи на подвір’ї знаходимо його солдатиків. У школі улюбленим предметом була історія. Вчився Святослав дуже добре. Ніколи не заучував нічого, у нього дуже хороша пам’ять. Багато читав і знав всі воєнні події. Хотів вступати у військовий ліцей імені Героїв Крут. Але ми з чоловіком відмовили його, бо не готові були віддавати дитину в 14 років в казарму. Хоч це було його, тепер я це розумію», — розповідає мама. Азовець з позивним «Калина» Свій бойовий шлях Святослав Паламар розпочав з Революції Гідності. Він був одним із тих, хто вели списки учасників Майдану. «Коли почався Майдан, Святослав одразу в листопаді 2013-го і пішов. Він навіть мені нічого не сказав. Три місяці не приїжджав додому. А після Майдану, одразу ж пішов на війну», — згадує мати. На запитання чого військовий обрав позивний «Калина», Лідія Василівна відповідає так: «Я й сама його про це питала. «Калина» для мене як жіноче ім’я. А Святослав каже: «Мам, в українських повстанських піснях про що співається? Калина для мене — це УПА, це люди, це наші». Повномасштабне вторгнення Росії 22 лютого 2022 року Святослав Паламар забрав дружину з сином і вивіз з Маріуполя, де на той час вони проживали. А сам повернувся, щоб захищати місто. «Син нам не дзвонив і не говорив, але вони знали, що війна розпочнеться». У час війни спілкування Лідії Василівни із сином звелось до коротких повідомлень «живий», «тримаємось», «все добре», а то і просто лише «+». Він не дзвонив понад два місяці. 18 квітня почалася блокада «Азовсталі». Святослав став голосом полку «Азов» й регулярно записував відео про ситуацію на заводі. «Святослав весь цей час не телефонував, він тільки писав. Ніхто не думав, що місто буде в такій облозі. Я б не могла подумати, що наші воїни в такому оточенні зможуть стільки протриматись. У них самих не було що їсти, а вони ще й намагались ділитися їжею з військовими. Я кажу: «виходьте». - “Мамо, в нас тільки автомати, що ми зробимо проти танків, проти бомб, проти всього”». 5 травня 2022 року Святослав Паламар записав відеозвернення, в якому закликав світову спільноту та Верховного Головнокомандувача забезпечити евакуацію цивільних і подбати про поранених солдат, які помирають на «Азовсталі», того ж дня він вперше, з 24 лютого, зателефонував до мами: «Все тяжко, мам. Але ми маємо зробити те, що можемо зробити. Ми мусимо рятувати людей і поховати з почестями своїх побратимів», — згадує Лідія Василівна. На 86 день блокади, 20 травня 2022 року, надійшов наказ від вищого військового командування припинити оборонні дії та здатися в полон. У вересні 2022 року, пʼять командирів полку «Азов», серед них і Святослав Паламар, були звільнені з російського полону і за домовленістю з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом мали до кінця війни перебувати в Туреччині. «Це була радість несподівана, ми не знали. Син додзвонився в першу чергу до свого сина, до невістки моєї, він подзвонив туди, почув голос і просив передати мені, що живі, слава Богу», — пригадує пані Лідія. Перебування в Туреччині Перебуваючи у Туреччині Святослав Паламар пише вірш, який присвячує своїм побратимам, що перебувають у російському полоні. Лідія Василівна ділиться поезією сина на своїй сторінці у Facebook. Згодом військовий починає малювати картини. «Мій син не перестає мене дивувати. Після віршів він почав малювати картини. Звісно не для себе, а для сімей тих хто був поруч з ним у дуже важкий час для всієї країни», — ділиться Лідія Василівна. «Це вже друга картина Святослава. Перша, де зображені соняшники — скоро буде на аукціоні, в підтримку сімей побратимів, що віддали своє життя за Батьківщину. А ця ще чекає свого часу. Фарби передають не лише чудовий пейзаж, а й весь творчий характер мого чоловіка! Дуже чекаємо твого повернення в Україну. Мій коханий Калина!», — написала дружина Паламаря, Тоня. Тоня Паламар — дружина Святослава Паламаря «Тоня, його дружина, народилася в Дніпрі, вчилася у Львові. Тут вони і познайомились. У січні 16-го року розписались і вона поїхала за ним в «Азов». Працювала в полку діловодом. У Маріуполі вони винаймали квартиру», — каже Лідія Паламар. У 2016-му у подружжя народився син Лук’янчик. «Святослав виховує сина патріотично і Лук’ян знає, що на блокпостах потрібно вітатися “Слава Україні”! На запитання, хто ти є, відповідає : “Азовець. Калина» 2 липня 2023 року в родині Паламар народилася донечка, яку назвали Квітослава. У той час Святослав ще перебував в Туреччині. «Це нам подарунок від Бога. Дякувати Богові взагалі за це диво, яке сталося. Чоловіку повідомила про народження доньки телефоном. Він був дуже щасливим», — розповідала журналістам дружина «Калини». Повернення додому 8 липня командири захисту Маріуполя: Денис Прокопенко, Святослав Паламар, Сергій Волинський, Олег Хоменко та Денис Шлега повернулися із Туреччини в Україну. «Переповнюють емоції, але повинен сказати. Завжди думав, як образно, без подробиць описати нас у Туреччині. І спадають на думку лише слова відомої української поетеси, мати поезії Лесі Українки. Це те, як нам було у Туреччині», — поділився в той день враженнями «Калина». Далі він процитував вірш Лесі Українки, змінивши останні фрази. «Ми паралітики з блискучими очима, Душею сильні, волею слабкі, За спинами у нас ростуть орлині крила, Але кайданками ми були прикуті до турецької землі», — сказав військовий. «Ми повернулися і далі ми будемо робити свою роботу. Ми військові, ми давали присягу», — наголосив «Калина». 17 серпня 2023 року стало відомо, що бригада спеціального призначення Нацгвардії «Азов» відновилась та знову виконує бойові завдання на фронті. Військові воюють у районі Серебрянського лісництва на Луганщині.