З наближенням українського контрнаступу Путін стикається з невдачами і роз’єднаністю в російських військах. Про це пише The New York Times. Проблеми, які заважали Росії вести 15-місячну війну, все ще залишаються: обмеженість ресурсів і роз’єднаність у лавах. Проте рішучість Путіна свідчить про його готовність вести тривалу війну. Над Кремлем вибухнули безпілотники. Російські військові літаки падають ще до того, як потрапляють у повітряний простір України. Бос російських найманців випускає одну лайливу тираду за іншою, стверджуючи, що корумповані російські генерали, які «всі смердять дорогими парфумами», посилають солдатів на смерть. А довгоочікуваний контрнаступ України ще навіть не розпочався. Здавалося б, це погані тижні для Путіна, час, коли проблеми, які переслідують його 15-місячну війну з самого її початку, лише погіршуються: виснаження ресурсів, дезорганізація оборони і ро’днаність в лавах. Ці проблеми зараз загрожують звести нанівець те, що ще кілька тижнів тому здавалося рідкісним військовим успіхом Росії: майже перемогу в довготривалій, кривавій битві за місто Бахмут. Російські війська, все ще ведучи запеклі бої в межах міста, відступили з позицій на околицях Бахмута і, за даними Міністерства оборони Росії, втратили в боях двох полковників. Євген Пригожин, ватажок групи найманців «Вагнера», який зробив захоплення Бахмута своєю головною метою, виливає в соціальних мережах образи на адресу російських військових, звинувачуючи їхнє керівництво в нездатності належним чином забезпечити своїх бійців, а своїх солдатів — у тому, що вони залишили позиції на флангах «Вагнера». Видовищна публічна ворожнеча між паном Пригожиним і Міністерством оборони — і очевидна нездатність або небажання пана Путіна зупинити її — відродила сумніви щодо здатності Москви досягти успіху на самому полі бою, де координація між розрізненими підрозділами має вирішальне значення. Російські військові вже були змушені неодноразово відступати, і з минулого року вони в основному застопорилися вздовж 600-мильної лінії фронту. «Один із способів утримання влади Путіним полягає в тому, що йому подобається мати кілька фракцій, і йому подобається, коли фракції конкурують між собою», — сказав Роб Лі, старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень. «Це може мати сенс у політиці, але це дуже, дуже шкідливо у військовій операції». Виклик для пана Путіна виходить за межі поля бою, оскільки він намагається створити атмосферу компетентності і впевненості для власної громадськості і російських еліт. Один відомий російський бізнесмен у Москві, який говорив на умовах анонімності з міркувань безпеки, сказав, що Пригожин виставляє уряд «абсолютно недолугим, безмозким та ідіотським — і все більше здається, що так воно і є насправді». Але бізнесмен, приєднуючись до аналітиків на Заході, сказав, що не бачив витівок Пригожина або драматичних інцидентів, таких як загадкові вибухи над Кремлем 3 травня, що підірвали військові зусилля Путіна. Замість цього, за його словами, він і його однолітки готуються до війни, яка цілком може тривати роками, навіть якщо вони з цим не згодні. Аналітики кажуть, що дисфункція, міжусобиці і напруженість можуть бути неправильно сприйняті як сигнал про те, що Путін зіткнеться з політичними обмеженнями у продовженні війни, в той час як він, швидше за все, буде обмежений економічними проблемами, військово-промисловим потенціалом і неефективним управлінням на полі бою. «Ми так зациклені на пошуку розломів і потенційних джерел нестабільності в Росії, що це затьмарює нашу здатність бачити джерела стійкості і спадкоємності», — сказав Ендрю С. Вайс, віце-президент з питань досліджень Фонду Карнегі за міжнародний мир. Пан Вайс зазначив, що в авторитарній системі Росії, яка побудована за принципом «згори донизу», політика керівництва не потребує узгодження з населенням, як це було б у демократичній державі. «У них є достатньо простору для продовження злочинної війни», — сказав він. Цінуючи лояльність понад усе, Путін, схоже, готовий змиритися зі стріляниною серед своїх воєначальників, якщо це не загрожує йому особисто. Серед російської еліти бізнес-лідери, схоже, звикли до думки про багаторічну війну і пристосували ланцюги поставок, а також власні моделі споживання і подорожей до західних санкцій. А в широких верствах населення всепроникне відчуття облоги з боку потужного зовнішнього ворога — повідомлення, яке щодня повторюється на державному телебаченні, — дало Путіну широку ліцензію на продовження боротьби, навіть попри невдачі. Російський президент, як і раніше, переконаний, що він може пережити і Україну, і Захід, кажуть західні чиновники і аналітики, а також росіяни, які його знають. Але немає жодних ознак того, що Путін виграє свою ставку найближчим часом. Нещодавні російські невдачі сталися під час візиту президента України Володимира Зеленського до Берліна, Парижа і Лондона, де він отримав нові зобов’язання щодо військової допомоги від своїх європейських союзників. Його успіх свідчить про те, що підтримка України з боку Заходу може мати більшу силу, ніж вважає Путін. Зростаюча підтримка з боку західних прихильників починає допомагати Україні на полі бою, що є ще одним викликом для Москви. Батареї ракет «Патріот», надані Сполученими Штатами, забезпечують кращий захист української столиці від російських атак, а крилаті ракети великої дальності з Великої Британії дозволяють українським військам наносити удари в глибині російського тилу. Російські ЗМІ також повідомили, що чотири російські літаки розбилися або були збиті в неділю над західною Брянською областю, яка межує з Україною, що стало значним ударом по російських авіаційних силах. Жодна подія останніх днів не привернула більшої уваги, ніж запальна риторика пана Пригожина, який перейшов нові межі, схоже, прицілився в пана Путіна, перш ніж відступити; в якийсь момент він припустив, що російський народ може взяти справу в свої руки, якщо військове керівництво країни не зміниться. Частково проблема для Путіна полягає в тому, що він ставить перед собою неспівмірні цілі на полі бою. Пан Лі, військовий аналітик, зазначив, що мета пана Пригожина, яка полягає в тому, щоб взяти Бахмут, відрізняється від пріоритетів Міністерства оборони Росії, яке повинно раціонально розподіляти свої ресурси і враховувати інші місця на фронті, які можуть опинитися під тиском українського контрнаступу. «Протягом всієї цієї війни, — сказав пан Лі, — існувала проблема єдності командування, і Путін, очевидно, вважає, що це нормально, але це створило низку проблем». За його словами, незрозуміло, чи прийдуть регулярні російські військові підрозділи на допомогу Вагнеру, чи навпаки, коли він зіткнеться з українським наступом. Пригожин намагається вирвати контроль над містом з жовтня, перетворивши Бахмут на святий Грааль для обох сторін. Він заявляє, що його приватне бойове формування, яке складається з найманців, ветеранів та ув’язнених, набраних з російських в’язниць, перевершує занепалу російську армію, яка шкутильгає від некомпетентного керівництва. Пригожин прагнув захопити українське місто до 9 травня, свята перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні. Але оскільки його війська намагалися вкластися у встановлений термін, він почав цілитися в російське військове керівництво у зухвалих відео, звинувачуючи його в тому, що воно не забезпечило його людей достатньою кількістю боєприпасів. Шокуюча цінність його записів привернула увагу, наприклад, коли він лютував проти російських генералів перед купою закривавлених тіл своїх бійців. Так само, як і його коментарі з нападками на російських військових у той час, коли люди по всій Росії стикаються з переслідуванням, штрафами і тюремним ув’язненням за негативні висловлювання про війну або «дискредитацію» російських збройних сил. В одному з нещодавніх відео він заявив, що проблему, яку створює російська армія, очолювана людьми, які не вимагають нічого, окрім сліпої вірності, необхідно вирішити — «або одного дня російський народ вирішить її сам». В іншому випадку він, здавалося, цілився в Путіна. Повторюючи прізвисько російського лідера, яке використовують його критики, він риторично запитав, що станеться з Росією, якщо «дід», який вважав, що на полі бою все йде добре, виявиться «повним ослом». Пізніше він припустив, що мав на увазі одного з російських генералів, а не Путіна. Газета The Washington Post, посилаючись на витік документів американської розвідки, повідомила в неділю, що ватажок найманців запропонував Києву розкрити російські військові позиції на фронті, якщо Україна погодиться вивести війська з району навколо Бахмута. Пригожин заперечив це повідомлення як «містифікацію», припустивши, що впливові люди в Росії, які заздрять бойовим досягненням його підрозділу, можуть поширювати неправдиву інформацію про нього. Досі Кремль не висловлював невдоволення тим, як Пригожин говорить і поводиться, сказала Тетяна Станова, старший науковий співробітник Центру Карнегі Росія-Євразія, зазначивши, що коли хтось засмучує пана Путіна, це невдоволення зазвичай стає відомим. Поведінка пана Пригожина несе значні витрати і ризики, сказала вона, але російський лідер вирішив, що поки що вона знаходиться в межах прийнятності. Вона також відкинула політичну загрозу в особі ватажка бойовиків, навіть якщо Пригожин робить собі ім’я серед широких верств російської громадськості. «Я не бачу, щоб Пригожин становив якусь політичну проблему для Путіна особисто, — сказала пані Станова. Інша справа, за її словами, бюрократи. «Вони всі дивляться на Пригожина, і всі вони в шоці», — сказала вона. «Для Путіна це не проблема».