Сполучені Штати та їхні партнери нарощують підтримку українських військових, включаючи новий план Пентагону щодо прискорення поставок бойових танків Abrams і рішення Польщі та Словаччини надати винищувачі. На це зокрема впливає тривога щодо прогресу Росії у зміцненні зв’язків Кремля з Китаєм та Іраном. Про це пише The Washington Post. Хоча президент США Джо Байден пообіцяв підтримувати Київ «стільки, скільки буде потрібно», українські чиновники, західні дипломати та аналітики попереджають, що допомога надто довго. І поки обидві сторони готуються до весни, яка може змінити хід війни, Україні все ще бракує зброї та живої сили, щоб повністю вигнати російських загарбників зі своєї території. Питання з постачанням зброї Оголошення про передачу винищувачів «МіГ-29» було дуже символічним й отримало схвальні відгуки в Києві. Проте літаки радянських часів мають обмежене використання з огляду на характер війни – здебільшого це артилерійський бій на близькій відстані, у якому жодна зі сторін не контролює небо. Водночас танки «Абрамс» додадуть «броні», але прибудуть не раніше осені — приблизно через шість місяців після потенційного весняного українського контрнаступу. «Очевидно те, що час на боці Росії, тобто у неї є солдати та техніка, щоб розгорнути довгу війну вздовж великого фронту. В України немає такої переваги… Якщо зброя не постачається достатньо швидко, Україні буде надзвичайно важко відбиватися від російських атак», — сказала Рейчел Ріццо, аналітикиня європейської програми Атлантичної ради. Натомість затримки — не єдина проблема. Попри твердження про підтримку Заходу, інші ключові пункти списку бажань України щодо зброї залишаються нереалізованими. Київ просить все, починаючи від американських винищувачів F-16 й реактивної артилерії великої дальності, до основних боєприпасів, особливо снарядів для танків та артилерії радянських часів. Публічно ж лідери України демонструють довіру та висловлюють вдячність. «Ми очікуємо збільшення поставок саме того, що нам потрібно. Але нам це потрібно прямо зараз», – заявив цього тижня президент Володимир Зеленський. Водночас частина прихильників Києва зараз явно активізується. Так, Британія цього тижня підтвердила, що надсилає Україні танкові боєприпаси зі збідненим ураном, відкидаючи заяви президента Росії Володимира Путіна про те, що такі снаряди мають «ядерний компонент». Натомість цей важкий метал допомагає пробивати танки та іншу броню. Німеччина, яка спочатку сумнівалася щодо того, чи надасть Україні танки Leopard, тепер сподівається зібрати два батальйони Leopard 2 — загалом близько 70 танків. Але в той же час існує відчутне занепокоєння, що Захід надто довго вагався. «Сторона, у якої більше ресурсів надходить швидше, має перевагу на полі бою. Найвищим пріоритетом є артилерійські боєприпаси… Чим швидше ми отримаємо більше снарядів, тим більше українських життів буде врятовано. Чим ефективнішими будуть українські оборонні та контрнаступальні операції, тим швидше Україна зможе завершити цю війну та відновити мир шляхом рішучих бойових перемог», — сказав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Посол Естонії в Україні Каймо Кууск сказав, що союзники повинні були надати «більше і швидше... Але скарга не змінить минулого». «Ми повинні допомогти Україні змінити майбутнє, зараз», — додав він. Кремль в свою чергу засуджує Сполучені Штати та їхніх союзників за постачання зброї Україні, гнівно наполягаючи на тому, що вони просто затягують конфлікт й затримують неминучу перемогу Росії. Тоді як захисники поступової стратегії кажуть, що Захід зробив усе, що міг, успішно уникаючи прямого конфлікту з Росією, навіть попри те, що цей підхід, безперечно, коштував Україні більших жертв. В той же час весняний контрнаступ, спрямований на повернення великої частини території, окупованої Росією, може стати вирішальним випробуванням для всіх сторін. Ситуація на фронті Останнім часом на сході України жодна зі сторін не досягла помітних територіальних здобутків. Водночас Збройні Сили України формують нові війська, які складатимуться з нещодавно зібраних десантно-штурмових бригад, й багато з них проходили навчання за кордоном на новому обладнанні, яке західні країни пообіцяли Україні. За словами чиновників, Київ створює спеціальні батальйони для бойових машин та танків, які надають західні країни. Наприклад, батальйон, сформований навколо наданих США БМП «Бредлі», матиме близько 30 бойових машин. Чим виправдовується затримка поставок зброї Навіть ці, вже обіцяні поставки, можуть затриматись, якщо лінії поставок та транспортні вузли будуть перевантажені поставками обладнання, що потенційно дасть перевагу Росії. Так, один європейський дипломат висловив сподівання, що після заяв Польщі та Словаччини інші союзники також постачатимуть літаки. «Головне значення польських літаків: розбити це табу — показати, що надання винищувачів не є табу і не призведе до Третьої світової війни», — сказав дипломат. Але на слуханнях у Палаті представників минулого місяця глава Пентагону Колін Кал відкинув припущення, що Україна досягне більшого успіху в короткостроковій перспективі, якби Сполучені Штати задовольнили її запити щодо F-16. За його словами, виробництво та постачання нових літаків займе багато років, а навіть відвантаження наявних літаків займе щонайменше 18 місяців, як і навчання українського персоналу. Постачання навіть половини запитаної кількості літаків, додав він, також буде надто дорогою, й офіційні особи США підкреслили, що широка протиповітряна оборона з обох сторін зробила бойову авіацію обмеженою цінністю як для України, так і для Росії. Потреба України в сучасній західній техніці В інтерв’ю The Washington Post у лютому генерал-полковник Олександр Сирський, командувач сухопутними силами ЗСУ, сказав, що головною цінністю сучасних винищувачів, таких як F-16, є їх здатність наносити удари на великій відстані. За його словами, російські війська пристосувалися до використання Україною наданої США артилерійської ракетної системи HIMARS, радіус дії якої становить близько 50 миль, перемістивши багато своїх складів боєприпасів та матеріально-технічних баз за цю відстань. «Якщо ми говоримо про авіацію, то ми не говоримо про літаки як такі. Йдеться про авіаційні платформи з конкретним набором ракет, ракет великої дальності. Збільшення дальності автоматично перемістить лінію фронту, а можливості противника радикально зменшаться», – пояснив Сирський. Натомість на землі українські танкісти давно мріють про сучасні бойові танки — і для того, щоб дати їм перевагу над росіянами, і щоб краще захистити їх у разі попадання. Тоді як прискорений план поставки «Абрамсів» у Вашингтоні зустріли зі стриманим ентузіазмом. Та поки що українці оперують мішаниною з власної радянської техніки та «броні», захопленої у росіян. Зокрема, Т-64 – робоча конячка українського танкового парку, з’явилася на озброєнні в 1960-х роках, і танки, побудовані на цій моделі, з тих пір отримали кращу броню та електроніку. Але солдати сказали, що навіть ці оновлення не можуть конкурувати із західними танками, такими як «Абрамс», у яких багато сучасних технологій. Для України однією з переваг старих танків, таких як Т-64 і Т-72, перед західними системами є те, що екіпажі та механіки знають, як ними користуватися та обслуговувати. Один солдат сказав, що Т-64 можна швидко полагодити за допомогою молота, використовуючи лайку, щоб описати, як солдати роблять ремонт у польових умовах з невеликими ресурсами. Водночас «Абрамс» несе велике матеріально-технічне навантаження й офіційні особи Пентагону висловлюють занепокоєння, що українці будуть мати проблеми з підтримкою та обслуговуванням. «Танк Abrams — це дуже складна частина обладнання. Це дорого. На ньому важко тренуватися. Має реактивний двигун. Я думаю, це приблизно три галони на милю авіаційного палива. Це не найпростіша система для обслуговування», — казав Кал у січні. Натомість аналітикиня Ріццо сказала, що навіть якщо Сполучені Штати постараються доставити «Абрамс» якомога швидше, адже «ми просто не знаємо, де буде ця війна через шість місяців». Проте деякі офіційні особи та дипломати визнають, що стратегія Заходу обійшлася Україні високою ціною, але кажуть, що вона також відображала політичні реалії формування широкої міжнародної коаліції. «Я впевнений, що було б добре опинитися там, де ми є зараз, шість місяців тому. І я думаю, що це мало б значення. Але я не думаю, що це можна було зрушити швидше, ніж [Байден, - ред.] зміг це зрушити. І він також мав підготувати американський народ», — сказав журналістам наприкінці минулого місяця Марк Гітенштайн, посол США в Європейському Союзі. Нагадаємо, план Пентагону щодо розширення виробництва снарядів протягом наступних двох років знаменує собою прорив у спробах втамувати спрагу України до зброї. Але конфлікт оголив глибокі проблеми, які Сполучені Штати повинні подолати, щоб ефективно виробляти зброю, необхідну не лише для допомоги їхнім союзникам, але й для самооборони Америки, якщо виникне конфлікт із Росією, Китаєм чи іншою великою державою.