Польща та Словаччина озброюють Київ винищувачами. Російські військові літаки атакують американські безпілотники в небі над Чорним морем. Президент Китаю Сі Цзіньпін відвідає Москву, а китайські компанії постачають московським військам штурмову зброю та бронежилети. Війна Росії в Україні прямує в небезпечному ключі й потенційна ескалація із Заходом зараз вища, ніж будь-коли з моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Про це пише The Telegraph. Хоча НАТО й надалі прагне уникати прямої конфронтації з Росією, підтримка України — це те, що дозволило Києву вистояти. Водночас оскільки Путін стає все більш відчайдушним, потенціальні загрози у спробі змусити Захід відступити зростають. Будь-який прорахунок у таких умовах може призвести до катастрофічних наслідків. Сміливість Заходу у підтримці України Всі елементи для випадкової ескалації є. По-перше, Росія зазнає жахливих втрат на фронті. Збройні Сили України перемелюють російські війська та в'язнів ПВК «Вагнер» в Бахмуті та його околицях. Озброєні західною зброєю, вони щодня завдають таких втрат, які змусили б інших військових лідерів згорнути всі свої плани. По-друге, Захід стає дедалі сміливішим у своїх діях на підтримку України. Так, 15 березня, президент Польщі Анджей Дуда оголосив, що Варшава відправить чотири радянські «МіГ-29». Оскільки цього року їх замінять, цілком можливо, що всі 28 польських «МіГів» попрямують до України. Крім цього, Словаччина передасть Києву 13 винищувачів. Хоча ще минулого року ці дії були відхилені через побоювання ескалації. Союзники України по НАТО тоді обмежили свої дії постачанням запасних частин для парку радянських літаків, оскільки постачання фактичних планерів могло розглядатися як пряма участь в діях проти Кремля. Проте тепер цю межу перетнуто, й Фінляндія та Нідерланди цілком можуть наслідувати цей приклад. Але через бажання Заходу озброїти Україну та перетнути російські червоні лінії Москва може виявитися загнаною в кут. Водночас коли на карту поставлено виживання путінського режиму, для російського диктатора будуть зняті всі обмеження. Тривожна ситуація у Чорному морі Одним з таких тривожних дзвіночків стало зіткнення між російським літаком і американським безпілотником для спостереження у Чорному морі. Попри те, що Москва діяла в міжнародному повітряному просторі, вона здійснила агресію. Відчуваючи, що цей інцидент міг бути одноразовою та опортуністичною атакою, Вашингтон уникнув будь-якої подальшої ескалації, за винятком дипломатичної «вичитки» російського посла. Але за відсутності будь-якої жорсткішої відповіді Москва тепер може розглядати атаки на безпілотні апарати НАТО як чесну гру: без втрат людей, юридично неоднозначно та зі значною перевагою на полі бою. Будь-які подальші інциденти в спірному повітряному просторі можуть мати реальний потенціал для значно жорсткішої військової відповіді, а разом з ними й добре відомі ризики прорахунків, неправильного спілкування та потенційно катастрофічної ескалації. Китайська загроза Ще однією потенційною загрозою є візит лідера Китаю Сі Цзіньпіна до Путіна в Москву, який відбудеться наступного тижня. Хоча Пекін намагався представити себе як нейтрального учасника переговорів, виявлення того, що китайські державні оборонні підрядники відправляли військову техніку до Росії, розвіяло цю спробу обману. Тепер, коли рукавички справді зняті, хто знає, куди врешті-решт може привести китайська військова підтримка Росії… Підбадьорена більшою підтримкою Росія цілком може почати самостверджуватися проти Заходу, як це робить Китай щодо Тайваню. Ця схема ескалації має реальний потенціал для залучення подальших зусиль Великобританії та НАТО до точки, коли конфлікт за кордоном України більше не буде немислимим. Ми повинні зробити все, що в наших колективних силах, щоб допомогти Україні перемогти, і якнайшвидше. Нагадаємо, нещодавно президент США Джо Байден зробив свій найагресивніший крок, щоб протистояти військовій експансії Китаю в морях навколо Тайваню. Зокрема, він офіційно оприлюднив спільні з Великою Британією та Австралією плани щодо посилення військово-морських сил союзників в Азійсько-Тихоокеанському регіоні шляхом розробки та розміщення ударних атомних підводних човнів.