Захід і надалі постачатиме зброю до України, аби остання навесні розпочала контрнаступ. Ймовірність успіху ЗСУ підкріплює ще й те, що Росія поглиблює ядерний шантаж, адже окрім цього їй нічого більше не лишається. LVIV.MEDIA розповідає, чому новий наступ Росії може провалитися та що робитиме Захід, якщо агресор захоче використати ядерну зброю. Як Рамштайн повпливав на новий етап війни з Росією Важливим доказом стійкої світової співзвучності чергового Рамштайну стали слова глави Пентагону Ллойда Остіна: «Ми допоможемо Україні перейти в контрнаступ вже навесні». Окрім оголошеної нової зброї, відбулась доволі прецедентна подія: рішення німецького збройового гіганта Rheinmetall спеціально для Збройних Сил України розпочати виробництво снарядів для Gepard та Oerlikon. Прецедент події полягає в тому, що це рішення прийняли, по-перше, на тлі останніх соціологічних опитувань німецького суспільства щодо їх неготовності захищати свою країну, а також політичних змагань за лідерство в Європі з Францією. А по-друге, це політично нівелює капризність Швейцарії, яка виготовляючи ці снаряди, так чи інакше, гальмувала процес їх передачі Україні. Отже, Берлін на засіданні Рамштайну певним чином перехоплює ініціативу. Одночасно з цим, демократії продовжують процес щодо перетворення Росії на бананову імперію. Так, світові лідери оголосили про масштабний пакет санкцій до 24 лютого — річницю російського вторгнення. Про це вже заявили в ЄС, і можна бути певним, що до цього доєдналися країни G7, про що буде оголошено під час візиту до Польщі президента США Джо Байдена 20-22 лютого. Тим часом новий етап війни ще не почався, але вже почав себе проявляти. Саме так вважає низка американських аналітичних центрів, які входять до складу National Endowment for Democracy та займаються дослідженням військових сценаріїв, як російського наступу, так і українського контрнаступу. Вони оприлюднили деякі висновки щодо Росії: Росія спробою наступу на Бахмутському напрямку прагнула перетягнути ініціативу, тим самим підготувавши сприятливий ґрунт для нової масованої атаки. Ні штурми, ні спроби «вгризання» на території не мали суттєвого сенсу. Навпаки, Росія втратила залишки своїх професійних сил, не досягши жодних успіхів на фронті. Вона стягує до кордонів України бойову авіацію, оскільки її сухопутні сили виснажені. Представники НАТО вважають, що росіяни готуються розпочати «повітряну кампанію». Шанс взяття Бахмуту ворогом дорівнює нулю. Після невдалих спроб атак та конфлікту Пригожина з Шойгу посилення цього фронту більше не загрожує Україні новими захопленнями. План нового масованого наступу включав закінчення битви за Донбас, проте обстановка, що склалася до початку нової фази війни, ставить перед Кремлем завдання в терміновому порядку переглянути і план наступу, і основні напрямки атаки. Території Луганська та Донецька в межах областей Росія захопити не зможе. Захід з подивом спостерігає, як Росія тягне час. Це ймовірно викликано необхідністю вдосконалити деякі типи озброєння в терміновому порядку, проте саме ця затримка в часі дала можливість західним союзникам повністю підготувати Україну до російського наступу: часу вже достатньо, щоб перспективи нової атаки Росії звести до мінімуму. Одночасно з цим, білоруський напрямок перебуває під постійним дипломатичним та військовим моніторингом. Якщо ж виникне загроза наступу з білоруської території, Вашингтон дає зрозуміти, що Україна буде заздалегідь попереджена про це та встигне розгорнути свої сили таким чином, щоб з півночі окупанти не просунулися ні на кілометр: «це згубні землі, звідки можливостей наступу у російського агресора немає». Характерного для старту битви за Донбас зразка другої фази війни у рамках нового наступу Росії не буде. Ба більше, аналітичні центри прийшли до висновку, що накопичити достатню кількість техніки та людських ресурсів Росія не змогла, так що і тих масштабів, і тієї інтенсивності вона досягти не зможе. Отже, єдина тактика Кремля («вогневий вал») виявиться не просто неефективною, так ще й неможливою в реаліях, що існують. Зміни у військовому керівництві, а саме повернення Герасимова, призвели до збільшення турбулентності у військових відомствах, а також значно погіршили і так далекі від адекватності рішення центрального командування. У результаті чого військова верхівка виявилася розділеною на декілька протиборчих таборів, які швидше підставлятимуть один одного перед Путіним, аніж воюватимуть і готуватимуть стратегічні плани. Якщо Росія вдарить ядерною зброєю, вона отримає відповідь Тим часом норвезька розвідка довідалася, що російські кораблі вперше з часів «Холодної війни» вийшли у море з ядерною зброєю на борту. Отже, як це не дивно, але це позитивний чинник для України, адже це вказує на те, що в Росії справи куди гірше, ніж передбачалося. Також Норвегія заявила, що якщо конфлікт переросте у регіональну війну за участю НАТО, і Росія зможе застосувати ядерну зброю на тій підставі, що війна загрожує її існуванню, то відповідь не забариться. Після цього західні розвідки вже декілька разів зазначали, та більш того, демонстрували, що знають з точністю до метра, де ходять російські кораблі — як надводні, так і підводні. У той час, як Росія не має жодної можливості протистояти Заходу. Отже, у Кремлі або досі не розуміють, що ядерний блеф більше нікого не лякає, про що, між іншим, свідчить черговий рекордний пакет військової допомоги Україні від США на 10 мільярдів доларів, або це вкрай примітивна гра для своїх же кріпаків, які починають розуміти, що Росія не має жодного шансу перемогти. Росія вже програла стратегічно, оперативно та тактично, заявив голова об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі. На фоні цього американський журнал Time розмірковував над питанням для чого «Газпрому» своє ПВК. Вони прийшли до такого висновку: це треба через посилення внутрішньополітичної гонитви, тобто розколу і розуміння того, що Кремль втрачає загальноприйняті засоби інтенсивної політичної боротьби. Підтвердженням зазначеного, є рішення Вірменії відмовитися проводити навчання ОДКБ «Непорушне братство» на своїй території. Тож тепер Кремль сподівається на Киргизстан, який минулого року вже відмовляв Москві в цьому питанні. Однак, у Москві вважають, що цього року Бішкек не підведе. Щобільше, той же Time зазначає, що російський газовий монополіст намагається створити новий інструмент військового впливу в країнах, де він має транспортну мережу, як у Киргизстані. Іншими словами після відмови з боку Єревану Москва буде всіма можливими засобами тиснути на Бішкек, аби уникнути вже подвійного приниження Кремля в очах, навіть, так званого «Непорушного братства». Нагадаємо, у Міноборони Британії розповіли, скільки відсотків своєї армії Росія задіяла для війни в Україні. Також британська розвідка зазначала, що за останні два тижні Росія, ймовірно, зазнала найбільших втрат з часу першого тижня вторгнення в Україну.