Росія витратила майже 50 років на створення свого енергетичного ринку в Європі. Кремль знищив його за 50 тижнів. Такі заяви свідчать, що світ без Росії дедалі більше зі «сміливої мрії» перетворюється на буденність. А це означає, що зусилля з переконання західного істеблішменту посилити тиск на Росію мають збільшитись. І результат буде дедалі більше подобатися самим західним елітам, адже тут якраз і спрацьовує той самий механізм теорії глобалізації, яка сьогодні приносить Україні дуже корисні плоди. Розповідаємо, чи матиме Росія успіхи на фронті, якщо Україна не матиме техніки. «Гарматне м’ясо» не зупинить постачання техніки для України Свідченням того, що Україна приносить дуже корисні плоди є поява міжнародної танкової коаліції, завдяки якій вже обіцяно щонайменше 300 танків. Логістика з новою технікою є проблематичною, але це питання так чи інакше більш технічне. Водночас результати бойового застосування в майбутньому лише сприятимуть збільшенню цього постачання. Також все більше і більше з’являються свідчення того, що Україна отримає літаки не радянського зразка. Тож залишаються тільки ракети далекого радіусу дії та кораблі. А отже, усе це створює важливі передумови для кардинальної зміни ситуації на фронті та створення умов для контрнаступу, яке «гарматним м’ясом» стримати вже не вийде. Чи має Росія шанс на успіх на фронті Щодо війни на кілька років. Для цього Кремлю потрібно, щоб кількість російської техніки хоча б не скорочувалася. Крім того, треба, аби Росія на місяць виробляла, ремонтувала та модернізувала стільки, скільки втрачає. У звичайній обороні це, напевно, можливо, але з наступальними діями складніше. Нагадаємо, що за даними «Forbes», на момент вторгнення в Росії було 3000 танків. До грудня їх залишилося 1500-2000 — це з урахуванням усіх машин, знятих з консервації та вивезених з Білорусі. Водночас пропагандистське інформагентство «ТАРС» зазначає, що шансом на успіх нової російської атаки якраз є «несподіванка», пов’язана з відсутністю техніки, необхідної для комплексного відбиття масованого наступу. У Кремля нічого не виходить, але він цього не помічає 2023 рік почався з того, що військова інфраструктура ворога та його союзників сьогодні перебуває на прицілі і суд неминучий. Щодо останнього, слід нагадати, що за створення спеціального трибуналу над Путіним і Лукашенком проголосував навіть «союзний» Азербайджан. Тим часом, за повідомленням пропагандистського «ТАРС», стало відомо, що Путін готує нову спробу наступу, звернення до федеральних зборів, а також низку кроків з мобілізації в 20-х числах лютого. При цьому проміжок 22-24 лютого знову підлаштовується під досить дивні «аналітичні» заяви на російському телебаченні кремлівських екстрасенсів, старців і ворожок. Це вчергове доводить, що для Кремля символізм завжди стоїть поверх розуму. Натомість у Кремлі бачать абсолютно позитивні перспективи майбутнього Росії. Отже, Росія, не зумівши провести «екстреного наскоку» при відносному паритеті сил та не здійснивши нормальної підготовки своїх сил до наступу, все скидає на так званий «символізм двійок» у даті. У контексті чого слід відзначити, що «несподівано» у Кремля не виходить нічого: починаючи з березня 2022 року Росія поводиться максимально передбачувано, вибираючи з усіх можливих методів ведення війни найменш адекватні. Яскравим свідченням останнього, є дані від «ВВС», що Путін виявляється погрожував Джонсону ракетним ударом напередодні вторгнення в Україну. Тим не менш, «несподіваний» успіх у цій війні показали тільки Збройні Сили України, які створили інформаційний фон таким чином, що російські окупанти перетягували свої війська між фронтами, внаслідок чого в потрібний момент виявилися вразливими. Кремлівське «наступаємо по всіх напрямках або несподівано на одному» — це ознака хаосу. Чому Ізраїль не розгортає повномасштабну війну Тим часом, сьогодні вже, ще з більшою впевненістю можна сказати, що атака на військові об’єкти в Ірані є багатоплановою операцією. The Washington Post зазначає, що атака на Isfahan є додатковим нагадуванням, що Іран не отримає ядерної зброї, як це неодноразово заявляв Байден. По-перше, це продовження спалювання військового потенціалу цієї країни. По-друге, це чіткий сигнал, що союзники ворога поділяють всю відповідальність і не залишаються не покараними. По-третє, це попередження: вдарили по Ірану, щоб помітили у Пхеньяні та Мінську. Водночас Ізраїлю не треба розпочинати жодної повномасштабної війни, як це зробила Росія, а лише достатньо на кілька годин влетіти в простір і точково знищити те, що йому потрібно знищити, рештою займеться Моссад. Яскравий приклад ми вже побачили: «хто влітав — невідомо», «що сталося — невідомо». Раптом в Тегерані згадали про пост Подоляка і вирішили, що це Україна. Така позиція демонструє позицію слабохарактерної держави. Війна Ізраїлю та Ірану триватиме рівно добу. Саме тому Іран досі її не розпочав і не розпочне. Крім того, Ізраїль підвищив боєздатність у зв’язку з можливою помстою Ірану. Серед сценаріїв помсти: ракети і БПЛА, які будуть випущені з Ємену чи Сирії. Висновки Перемога України наближає суд над ворогом та його союзниками. Мінськ ця обставина бентежить, бо підштовхує Лукашенка кинути Путіна, але від трибуналу це, знову ж таки, не врятує. Тим часом, у Тегерана, як і у Пхеньяну, завжди був і досі залишається дипломатичний вихід. На відміну від Пхеньяну, Тегеран сьогодні має лише одну альтернативу дипломатії — атаки та знищення іранських ядерних та ракетних об’єктів.