Ні для кого в Україні зовсім не дивина, що абсолютна більшість росіян сприймає свою верхівку на чолі з путіним як царський двір, очолюваний самодержцем. Дуже яскравим прикладом такого підданського ставлення до людини, яка виконує обов’язки президента у росії, стали одкровення вже бозна-якого за рахунком полоненого. Цього разу він виявився етнічним калмиком. По суті, представником одного з багатьох малих народів, які населяють сучасну росію. Як поїхав в Україну рятувати побратимів по службі та майже одразу ж потрапив до рук ЗСУ, як ставиться до війни, розпочатої росією, чи на його малій батьківщині люди поглядають з-під лоба на росіян та як треба, на його думку, завершити війну — етнічний калмик Ашир розповів в інтерв'ю на Youtube каналі Lviv Media. Найголовніші моменти розмови викладаємо в цьому текстовому матеріалі. Рятувальна операція, під час якої не врятувався ніхто Свою розповідь нешановний калмик розпочав з того, що описав обставини, за яких здійснив свій незаконний перетин українського кордону. Каже, що зайшов з боку Тьоткіно, яке знаходиться у прикордонній Курській області рф. Продовжуючи вести оповідь, російський офіцер каже, що його основним завданням було проведення евакуації трьох російських призовників, які вже на той момент деякий час перебували на українській землі, ведучи цю варварську російську війну. Вивезти він мав своїх товаришів назад до росії. На зворотному шляху "штото пошло нє так", і всі разом росіяни потрапили в руки українських солдатів. Сталося це, за словами представника російських інтервентів, 6 березня. Схопили їх усіх гуртом сили ТрО, коли до російського кордону залишалося усього якихось 40 кілометрів. У голосі полоненого вчувається щире здивування, коли, ведучи свою розповідь далі, він згадує, що і подумати не міг, що ЗСУ звернуть увагу на санітарний автомобіль, маркований червоним хрестом. Перегодя, журналіст поставив горе-евакуатору питання, а чи не міг той часом знати, що насправді, попри палкі запевняння проклятого диктатора путіна у зворотному, строковиків все-таки відправляли на передову? Калмик відповів, що не знав про це і близько. За кілька секунд він сказав таке: "Кожен командир сам особисто вирішував брати чи не брати солдатів строкової служби у свій підрозділ". Війна, проблеми і російські вояки з обох столиць Приблизно на 5-тій хвилині інтерв’ю розмова змінила русло. Журналіст LM запитав у свого російського співрозмовника, навіщо, на його думку, росіяни пішли зі зброєю в руках захоплювати Україну. Ніяково, щось мимрячи про те, як він спілкувався з іншими армійцями з лав окупаційної армії, котрих полонили сили оборони нашої держави, російський калмик все-таки спромігся сказати, що не знає, для чого взагалі це все відбувається. На думку ворожого військовика, росія зобов’язана була не втручатися в українські внутрішні політичні процеси, намагаючись у такий спосіб здобути собі якісь вигоди. Далі стало ще цікавіше, адже під час діалогу не оминули увагою практично повну відсутність серед російських солдатів, які воюють на українських землях у цій загарбницькій війні, мешканців заможних міст рф. Найперше, звісно ж, ідеться про Пітєр і Москву. На зауваження журналіста, а чому це, цікаво, воювати не їдуть пітєрци та москвічі в таких же кількостях, як ті ж таки малі народності, окупант відповів, що, мовляв, не знає нічого такого, і взагалі в його підрозділі є представники всіх російських регіонів. Наполегливо продовжуючи розпитувати, наш журналіст врешті зміг з’ясувати, що, виявляється, Ашир жодної секунди по-серйозному не замислювався, чому мешканці заможних російських міст, якщо і зустрічалися йому в ході військових дій проти України, то в дуже поодиноких випадках. Намагаючись дізнатися про причину появи у лавах російської армії цього принишклого калмика, інтерв’юер видобув з нього кілька стриманих реплік, якими уродженець Калмикії спробував пояснити, що в нього не було іншого виходу. Мовляв, зарплата на посаді працівника військкомату за місцем проживання була просто-таки сміховинною — всього якихось 14 тисяч рублів, а позаяк сім’ю годувати було потрібно. Переведення на роботу до московської області виглядало багатообіцяючим. Переїзд дав свої плоди і в кінцевому результаті виходець із однієї з національних республік розжився щомісячним окладом в розмірі 70 тисяч дерев’яних. Цієї ж миті Ашир доповнив свою відповідь, сказавши, що практично всі його одноплемінники вимушені шукати кращої долі деінде, оскільки на його малій батьківщині обмаль можливостей заробляти хоча б якісь гроші. "Роботи немає", — сухо підсумував Ашир.. Кілька слів про ставлення до росіян, царя і атєчєства Друга частина розмови цікава тим, що в ній порушуються теми співжиття калмиків та росіян, а також погляд головного антигероя інтерв’ю на росію як державу і путіна як її безпосереднього, по суті одноосібного, керівника. Мовлячи про те, яким є ставлення його братів по національності до росіян, Ашир каже, що все цілком собі стерпно. При цьому він не тримає образи на титульну націю держави, в якій живе, бо всі її минулі гріхи обумовлені "жорсткістю" минулих радянських часів. З його слів стало зрозуміло, що для нього винуватцями всіх бід, які довелося спізнати калмикам як у минулому, так і в сучасності, є погане керівництво нагорі. При чому з акцентом на те, що погані саме "бояри", і аж ніяк не сам цар чи люди, які того царя коронували. Сучасним монархом росії, як стверджує жалюгідний калмик, для нього самого є путін, а він, відповідно, його батрак. Так само, як інші такі ж прості роботяги з російських віддалених від центру територій. Пролетаріат, іншим словом. Той самий, попередники якого і є головними дійовими особами у драмі виселення калмиків до Сибіру в повоєнний період минулого століття. На підтвердження своїх слів про авторитарну природу режиму у рф Ашир на запитання про те, чи є росія диктатурою, відповідає, не вагаючись, ствердно. Тоді як Україна, на противагу російській реальності, є набагато більш вільною. Тобто, по суті, чудово вписується в термін "демократична держава". Інші важливі теми наприкінці Інтерв’ю повільно, але впевнено наближалося до фіналу. Останній відтинок особливий тим, що полонений комбатант не здобувся на чітку відповідь, коли його запитали, чия це війна — самого путіна чи, може, все-таки і росіян також? Спершу полонений спробував апелювати до того, що винні, передовсім, ті, хто віддає злочинні накази. Трохи згодом все ж визнав, що рівною мірою до війни причетні всі солдати росії. Як були причетні до депортації калмиків не лише сталін, а й ті, хто виконували його накази. Рухаючись далі в напрямку закінчення розмови, ми знаходимо декілька моментів, які, безумовно, варті того, щоб їх відзначити серед іншого. На думку полоненого калмика, росіяни та українці — не лише братні народи, але й є заледве чи не одним народом взагалі. 20% противників війни — це вже немало, за словами Ашира. І на завершення полонений каже, що хотів би, щоб війна якомога швидше добігла кінця, а Україна одержала відібрані в неї території назад, як це і повинно бути за законами міжнародного права та просто з точки зору справедливості.