День вишиванки — це особливе свято, яке об'єднує українців по всьому світу. Щороку в третій четвер травня мільйони людей вдягають вишиті сорочки, демонструючи єдність і повагу до національних традицій. У 2025 році це свято припадає на 15 травня. Хоча воно не має офіційного статусу державного або релігійного свята, його значення для збереження та популяризації української культури неможливо переоцінити. Історія виникнення свята Історія Дня вишиванки розпочалася зовсім нещодавно — у 2006 році. Ідея цього свята належить студентці історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Натхненням для неї став однокурсник Ігор Житарюк, який регулярно приходив на заняття у вишитій сорочці. Спочатку це була проста акція серед студентів одного факультету — домовленість прийти на навчання у вишиванках. Тоді до ініціативи долучилися лише кілька десятків студентів та кілька викладачів. Проте ідея виявилася настільки близькою українцям, що вже через кілька років вона поширилася на все місто Чернівці, а згодом — на всю Україну. У 2008 році до акції приєдналися всі мешканці Чернівців, а у 2010 році свято стало відомим у багатьох містах України. У 2011 році на площі в Чернівцях зібралися чотири тисячі осіб у вишитих сорочках, що стало справжнім флешмобом національної єдності. Важливу роль у популяризації свята відіграла українська діаспора. Завдяки українцям, які проживають за кордоном, День вишиванки вийшов на міжнародний рівень і сьогодні відзначається у понад 70 країнах світу. Це свято стало символом єдності всіх українців, незалежно від місця їхнього проживання. Багатовікова історія вишиванки Хоча День вишиванки як свято має коротку історію, сама вишиванка як елемент української культури існує протягом тисячоліть. Історики пов'язують виникнення традиції вишивання одягу з Трипільською культурою епохи пізнього неоліту (IV-III тисячоліття до н.е.). Трипільці були вправними гончарями й прикрашали свої вироби характерними візерунками, які, як вважають дослідники, також використовувалися для оздоблення одягу. Археологічні знахідки підтверджують, що вишивка існувала на території України з давніх часів. Серед найдавніших знахідок — лляні сорочки з вишитими візерунками, розкопані поблизу села Мізин на Чернігівщині, та вовняна сорочка зі старовинною вишивкою, знайдена у Миколаївській області. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, про що свідчать згадки в літописах та записах мандрівників. Вишиванка була не просто одягом, а й своєрідним оберегом, який захищав людину від злих сил та нещасть. У XIX столітті відбувся переломний момент в історії вишиванки — з'явилися професійні вишивальниці, які створювали вишиванки на замовлення. Іван Франко зробив важливий внесок у популяризацію вишиванки серед української інтелігенції, ставши першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим костюмом. Регіональні особливості українських вишиванок Одна з унікальних рис української вишивки — її регіональне різноманіття. Кожен регіон України має свій неповторний стиль, техніку вишивання, колірну гаму та орнаменти. Це робить українську вишивку особливо багатою і різноманітною. На Поліссі традиційно використовують геометричні орнаменти, виконані переважно чорними та червоними нитками. Ці візерунки відрізняються мінімалізмом і строгістю ліній, що відображає суворий характер поліського краю. Вишиванки Поділля славляться своїми рослинними орнаментами, зокрема зображеннями виноградної лози та дубового листя. Переважають червоно-чорні кольори, що надає подільській вишивці особливої виразності. Гуцульські вишиванки вирізняються яскравими, багатоколірними візерунками з використанням жовтого, зеленого, синього кольорів. Складні композиції і багатство кольорів відображають енергію та духовність горян, а також красу Карпатських гір. На Полтавщині традиційно вишивають білими нитками по білому полотну, створюючи витончені рослинні орнаменти. Така вишивка вимагає особливої майстерності і славиться своєю елегантністю. Слобожанські вишиванки відзначаються рослинними орнаментами, часто виконаними з використанням червоних ниток. Популярні мотиви — виноград, калина, дубове листя. Символіка вишиванки Український вишитий одяг — це не просто красиве вбрання, а справжня мова символів, де кожен елемент має своє значення. Вишиванка — це своєрідний код, який зберігає духовну та культурну спадщину народу. Геометричні візерунки, притаманні Гуцульщині, символізують стихії природи, родючість землі та космічні сили. Ромби, хрести, зигзаги — це давні символи, пов'язані з язичницькими віруваннями. Рослинні та квіткові орнаменти, популярні на Чернігівщині та Полтавщині, символізують сімейне щастя, материнську любов, добробут та процвітання. Калина — символ України й роду, виноград — символ родючості та достатку, дуб — символ сили та довголіття. Особливе значення має колірна гама вишиванки. Червоний колір символізує життя, енергію і любов; чорний — землю, багатство і достаток; білий — чистоту і невинність; зелений — молодість і силу; синій — небо і воду; жовтий — сонце і достаток. Вишиванка традиційно вважалася оберегом. Вірили, що вишита сорочка захищає людину від злих сил, дарує здоров'я і щасливу долю. Матері вишивали сорочки для своїх дітей, вкладаючи в кожен стібок молитву і любов. Як святкують День вишиванки Святкування Дня вишиванки має свої особливі традиції, які з кожним роком розвиваються і збагачуються. Головна традиція цього дня — одягнути вишиванку на роботу, навчання або просто на прогулянку містом, демонструючи свою приналежність до української культури. У багатьох містах України в цей день організовують паради вишиванок, коли люди в національному вбранні проходять центральними вулицями. Часто в рамках святкування проводять фотосесії, конкурси на найкращу вишиванку, майстер-класи з вишивання, виставки старовинних вишиванок, концерти української музики. Цікавою традицією стало одягання вишиванок на пам'ятники. У Києві вдягають у вишиванку пам'ятник засновникам міста, а у Львові — статуї та леви біля Ратуші. Це надає особливого колориту містам і підкреслює національний характер свята. У 2016 році започаткували акцію «Народжені у вишиванках», коли немовлятам у пологових будинках вручають їхній перший вишитий одяг. Ця зворушлива традиція символізує передачу культурної спадщини новому поколінню. Важливою частиною святкування стали благодійні акції. У День вишиванки часто проводять збори коштів для військових, дітей, внутрішньо переміщених осіб. Це підкреслює єдність нації та взаємодопомогу як важливі цінності українського народу. Міжнародне визнання День вишиванки давно переріс рамки суто українського свята і набув міжнародного визнання. Його відзначають у понад 70 країнах світу, де проживають українці. Особливо активно підтримує це свято українська діаспора в Канаді, США, Австралії, країнах Європи. У День вишиванки українські дипломатичні представництва за кордоном організовують святкові заходи, виставки, презентації української культури для місцевого населення. Це сприяє популяризації України у світі та розвитку культурної дипломатії. Чимало світових лідерів та відомих особистостей долучаються до святкування Дня вишиванки. Зокрема, прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо неодноразово вдягав вишиванку в цей день, демонструючи повагу до української культури. Українські вишиванки також здобули визнання у світі моди. Елементи української вишивки використовують у своїх колекціях такі відомі дизайнери як Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно, модні будинки Gucci, Valentino, Dolce & Gabbana. У 2015 році американський Vogue визнав українську вишиванку одним з головних трендів сезону.