“Подолання колективної травми можливе через спільне проживання”: психологиня про важливість вшанування українцями жертв Голодомору

25 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору. Цей день щорічно відзначають в останню суботу листопада. В історії України Голодомор є чи не найбільшою колективною травмою. Про важливість вшанування жертв та про наслідки Голодомору для українців розповіла LVIV.MEDIA психологиня Наталя Мрака.

Фахівчиня стверджує, що згадувати про Голодомор українцям вкрай важливо для позбавлення від колективної травми. Важливо спільно прожити та вшановувати річниці. “Є стратегії подолання колективної травми через легітимізацію травматичних переживань на рівні культури: “дні пам’яті”, переназивання вулиць, об’єднання у період проживання болю. Адже підтримка, відчуття приналежності до групи надає сили та відновлює ресурси”, — каже Наталя Мрака.

Через тривале замовчування та невизнання Голодомору в українців відбулося поглиблення колективної травми.

“Голодомор у свій час був не визнаний, не проговорений, адже була заборона про це говорити. Та й багато почуття сорому і провини лягло на українців через те, що голод по-різному впливав на людей на фізичному рівні, призводив до порушення контролю, некерованих психічних станів”, — каже психологиня.

Травма Голодомору та її наслідки стали причиною психологічних зламів наступних поколінь. Вона позначилася на формуванні рис національного характеру, які проявляються не лише в надмірному накопиченні та особливому ставленні до їжі. Вважають, що саме ця травма є причиною політичної пасивності українців та їхньої недовіри до влади. А ще зневіри у власних силах, страху перед майбутнім, низької самооцінки та психології жертви.

Травма Голодомору проявилася у час війни

Новою колективною травмою українців стала війна. І травма Голодомору у цей час теж далася взнаки. “Багато людей відчули під час війни страх голоду. Знаю, що під час окупації були сім’ї, діти, яких голодували. Є історії, які жахають повторенням травми з минулого. З’являються свідчення, коли нащадки тих, хто пережив Голодомор згадують це, й розповідають як страшно знову переживати таке відчуття, або ж передчуття, що щось подібне могло повторитися”, — розповідає Наталія Мрака.

“Колективна травма, від якої суспільство не вилікувалося, “делегується” наступному поколінню. Травматичний досвід має властивість “мігрувати” у сферу колективного несвідомого і там може впливати на різноманітні аспекти суспільного життя”, — зазначає психологиня.

Чинники, які впливають на глибину колективної травми

Наскільки сильною стане для українців колективна травма війни залежить від декількох чинників, які визначатимуть її вплив.

Масштаб та сила травматизації. Для порівняння, різними є масштаби травми від війни в Україні з 24 лютого 2022 року і війни у 2014 році, яку певний період називали конфліктом (у термінах міжнародного гуманітарного права) та антитерористичною операцією.

Рівень несправедливості (порушеної справедливості) під час травматизації. Воєнні дії, які почалися в Україні 2014 року не спричиняли такої травматизації, як ті, що розпочалися 24 лютого 2022 року. Адже саме повномасштабне вторгнення супроводжуються геноцидом: знищенням українців як групи через розстріли під час окупації, евакуації, масові вбивства на Київщині, зґвалтування дітей та жінок, примусову депортацію.

Неможливість (або нездатність) суб’єкта протистояти травмуючій силі, пасивність жертви, часто вимушена. Наприклад, полон та зґвалтування є більш травмуючими, ніж поранення на полі бою.

Нездатність (неможливість) емоційного відреагування постраждалими, що залишилися живими, та їхніми нащадками. Однією із можливостей опосередкованого відреагування є ритуалізація: покладання квітів на місця поховання, створення меморіалів, відзначення річниць, переосмислення подій через, зокрема, кіномистецтво.

План нового Голодомору від Путіна

Наталя Мрака вважає, що існує загроза повторення трагічних подій Голодомору у сьогоденні. “Ворог, на разі, один, і поки він існує, є загроза повторення трагічних, подій. На жаль”, — каже психологиня. І ці побоювання мають підґрунтя. Адже у вівторок, 21 листопада, постійна представниця США при ООН Лінда Томас-Грінфілд виступила на Раді безпеки ООН, де сказала, що Володимир Путін у війні проти України надихнувся злочинами Сталіна. Її промову опублікували на сайті посольства США в ООН.

“Як і Сталін, Путін використав їжу як зброю війни. І як Сталін, Путін приніс голод і смерть в Україну”, — зазначила представниця США. При цьому вона наголосила, що Росія веде війну не лише проти українського народу, а й проти “вразливих людей” по всьому світу, що залежать від українського експорту продовольства.

Нещодавно оприлюднені докази, зібрані експертами з прав людини, свідчать, що Росія активно готувалася до викрадення запасів зерна і голоду українців вже за кілька місяців до того, як Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення. Про це повідомляє Independent.

У звіті міжнародної правозахисної юридичної компанії Global Rights Compliance йдеться про те, що після перетину російськими танками кордону 24 лютого, вони свідомо націлилися передусім на багаті зерном райони та інфраструктуру виробництва харчових продуктів.

GRC виявила, що російський оборонний підрядник почав закуповувати вантажівки для перевезення зерна, а також три нові 170-метрові суховантажі ще в грудні 2021 року. Це свідчить про завчасне планування розграбування українських продовольчих ресурсів.

Росія почала захоплювати українські фермерські господарства менш ніж за тиждень після вторгнення, був період, коли з окупованих територій вивозили по 12 000 тонн зерна на день.

Докази “висококоординованого рівня попереднього планування” нададуть Міжнародному кримінальному суду, і GRC сподівається, що це призведе до першого міжнародного судового переслідування Путіна за воєнний злочин голоду як методу ведення війни.

Додамо, жителів Львівщини закликають доєднатись до вшанування памʼяті жертв Голодоморів в Україні “Прийди та запали свічку пам'яті”. 25 листопада о 15:55 на площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку відбудеться загальноукраїнська хвилина мовчання та екуменічна панахида за усіма, кого закатували впродовж 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років. Львів’ян запрошують прийти на подію з лампадкою, щоб запалити свічки під час загальнонаціональної акції “Запали свічку пам’яті”.