Розвиток зварювання був відповіддю на запити промислової доби. Традиційні методи з’єднання металів вже не відповідали вимогам масового будівництва та машинобудування, тому інженери були змушені шукати точні та надійні способи з’єднання конструкцій. Саме в Україні ця діяльність перетворилась на системну науку, яка заклала основу сучасних технологій. Київ як центр формування зварювальної науки Початок історії зварювання в Україні пов’язаний із приїздом Євгена Патона до Києва. У 1904 році він очолив кафедру мостобудування в Київському політехнічному інституті. Працюючи з великими металевими конструкціями, він рано зіткнувся з обмеженнями клепаних і литих з’єднань і почав шукати технологію, яка забезпечувала б вищу міцність і точність. Саме тому наприкінці 1920-х років увага Патона остаточно зосередилася на електрозварюванні. Він розглядав його як основу для створення нових типів інженерних конструкцій. У 1933 році за його ініціативи в Києві було організовано Інститут електрозварювання Академії наук, який уже з 1934 року став першим у світі спеціалізованим науково-дослідним центром у цій галузі. Тут сформувалися наукові підходи до розрахунку зварних з’єднань, вивчення їхньої міцності та поведінки під навантаженням. Завдяки цим роботам Київ поступово перетворився на один із ключових світових центрів зварювальної науки. Розробки Інституту швидко виходили за межі лабораторій і знаходили практичне застосування у промисловості, будівництві та транспорті. Зварювання у воєнний і післявоєнний період Період Другої світової війни став для Інституту електрозварювання випробуванням і водночас моментом практичного підтвердження цінності наукових розробок. Інститут зварювання працював безпосередньо на потреби оборонної промисловості. Ключові внески цього періоду: Впровадження автоматичного зварювання під флюсом у серійне виробництво бронетехніки. Відмова від ручного зварювання та клепання у критичних вузлах. До кінця війни майже всі шви на корпусах танків виконувалися автоматами. Економія матеріалів і ресурсів: зварні конструкції вимагали менше металу та зменшували трудомісткість виробництва. Борис Патон і розвиток зварювання у другій половині XX століття Після 1953 року Інститут електрозварювання очолив Борис Патон, і саме з цього моменту українська школа зварювання вийшла на принципово новий рівень. Під його керівництвом інститут перетворився з наукової установи на потужний науково-виробничий центр, де дослідження поєднували з розробками для промисловості. У другій половині XX століття тут активно розвивали автоматичне та напівавтоматичне зварювання, технології для важкого машинобудування, енергетики й оборонної галузі. Окремим напрямом стали унікальні дослідження зварювання в умовах вакууму і невагомості. Сучасність та майбутнє зварювання Сьогодні зварювання налічує сотні технологічних підходів — від класичного дугового до лазерного й електронно-променевого. Ключовою тенденцією залишається автоматизація та цифровий контроль процесів, які зменшують вплив людського фактора й підвищують стабільність результату. Саме в цьому контексті напрацювання інституту та бренду PATON виглядають логічним продовженням наукової школи, закладеної ще у XX столітті.