Серпень завжди був особливим місяцем у житті наших предків — час, коли природа щедро ділиться своїми дарами, а люди з вдячністю приймають врожай. 16 серпня українці відзначають Горіховий Спас, третій і завершальний у циклі літніх Спасів. Це свято, яке поєднує у собі глибокий релігійний зміст, давні народні традиції та щире відчуття подяки за все, що дарує земля. Що таке Горіховий Спас Горіховий Спас має кілька назв, кожна з яких розкриває різні грані цього свята. Його називають Третім Спасом, Хлібним Спасом, Полотняним Спасом. За церковним календарем це день пам'яті Перенесення Нерукотворного Образу Ісуса Христа до Константинополя — подія, що сталася у давнину і стала символом божественного захисту. У народній традиції цей день завершує цикл літніх Спасів і символізує закінчення основних сільськогосподарських робіт. Жнива завершені, врожай зібраний, і настає час подякувати за все отримане. Саме тому цього дня в церквах освячують горіхи, новоспечений хліб зі свіжого зерна, мед та полотняні вироби — символи достатку, праці та Божого благословення. Духовний зміст свята Горіховий Спас — це не просто народне свято, а глибока духовна традиція. За церковним календарем це післясвято Успіння Богородиці, тому з 16 серпня розпочинаються урочисті богослужіння, хресні ходи та святкові літургії. У храмах цього дня створюється особлива атмосфера. Віряни приносять кошики з горіхами, свіжоспеченим хлібом, медом та вишиваними рушниками. Священник освячує ці дари, благословляючи плоди людської праці та щедрість природи. Напередодні свята існував красивий звичай очищення джерел та колодязів. Жінки тихо, на світанку, приходили до водних джерел з мисками та чистими рушниками, щоб обмити їх. Вірили, що після Спаса вода набуває особливої цілющої сили та чистоти. Традиції святкування Горіховий Спас завжди був днем радості та спільного святкування. Господині з самого ранку починали пекти хліб із нового зерна — це була справжня церемонія. Аромат свіжої випічки наповнював оселі, а діти з нетерпінням чекали, коли можна буде скуштувати перший шматочок освяченого хліба. Цього дня готували квас, пекли пироги з горіхами, варили медові напої. На подвір'ях влаштовували справжні ярмарки, де продавали полотняні вироби, вишиті рушники, дерев'яні іграшки та, звичайно, випічку. Атмосфера була святковою — лунали пісні, діти бігали з горіхами в кишенях, а дорослі ділилися новинами про врожай. Горіх та хліб стали символами цього дня невипадково. Існує народна приказка: "Третій Спас — хліба припас". Це означало, що з цього дня починається новий цикл: старі запаси закінчуються, а нові — з освяченого зерна — стають основою харчування на весь рік. Народні прикмети: мудрість поколінь Рясний урожай горіхів завжди радував селян, бо віщував добрий врожай зернових наступного року. Якщо горіхові дерева ломилися від плодів, можна було сподіватися, що і пшениця, і жито дадуть добрий врожай. Кожен горіх ніс свою звістку: Черв'яки в горіхах вважалися поганою прикметою — попередженням про можливі труднощі; Гіркий горіх символізував складнощі, які треба буде подолати; Недозрілий горіх означав, що скоро прийдуть важливі новини; Солодкий, стиглий горіх обіцяв радість, любов та щасливі події. Існував красивий ритуал: перший з'їдений горіх приносив удачу тому, хто його куштував, а другий треба було подарувати близькій людині — це захищало від пристріту та негативної енергії. Погодні прикмети також мали важливе значення: Дощ та гроза на Спас віщували теплу осінь, що давало селянам додатковий час для підготовки до зими; Якщо журавлі відлітали саме в цей день, очікували морозів до Покрови. Освячення та святкові страви До церкви на Горіховий Спас заведено нести особливі дари. Горіхи — обов'язково волоські та лісові, свіжоспечений хліб із нового зерна, мед як символ солодкості життя, та полотняні вироби — рушники, серветки, тканини. Після освячення в церкві ці продукти набувають особливого значення. Освячений хліб ділили між усіма членами родини, горіхи роздавали дітям та сусідам, а мед використовували для приготування святкових страв. Господині готували з освячених продуктів особливі страви: горіхову випічку, вареники з горіхами та медом, медові пряники. Кожна страва мала свій смисл — вона не просто насичувала, а об'єднувала родину навколо спільного столу, нагадуючи про важливість подяки та єдності. Традиційні рецепти Горіхового Спаса Горіховий пиріг Цей ароматний пиріг — справжня окраса святкового столу. Для його приготування потрібні волоські горіхи, мед, борошно та яйця. Горіхи подрібнюють, змішують з медом до однорідної маси, додають яйця та борошно. Тісто виходить ніжним, а начинка — насиченою та ароматною. Вареники з горіхами Традиційні вареники на Горіховий Спас готували з горіхами. Начинку робили з подрібнених волоських горіхів, змішаних з медом або цукром. Для кращої текстури додавали трохи панірувальних сухарів. Тісто робили звичайне, як для будь-яких вареників, але ліпили їх особливо акуратно. Після варіння поливали медом та подавали гарячими. Святковий хліб з горіхами Хліб з горіхами випікали з особливою урочистістю. До звичайного тіста додавали подрібнені волоські або лісові горіхи, що надавало випічці неповторного смаку та аромату. Такий хліб після освячення в церкві ставав центром святкового столу. Кожен шматочок цього хліба був особливим — він нагадував про працю хлібороба, про щедрість землі та про важливість подяки за все отримане. Заборони та обережності Горіховий Спас, як і будь-яке релігійне свято, мав свої правила та обмеження. Не можна було сваритися — цей день мав проходити в мирі та злагоді; Заборонялися хатні роботи — прання, прибирання, важка фізична праця. Це був день відпочинку та духовного очищення; Не можна було переїдати освячених продуктів — вони мали особливе призначення; Викидати освячену їжу вважалося великим гріхом — все, що було освячене, треба було з'їсти або роздати нужденним. Горіховий Спас завжди символізував завершення літнього циклу. Це був час підбиття підсумків, подяки за врожай та початку підготовки до нового сільськогосподарського року. Свято нагадувало про циклічність життя, про важливість праці та про необхідність бути вдячним за все, що дає земля.