«Путінську стратегію» про затягування війни світові ЗМІ намагались показати як психологічний важіль впливу на міжнародну спільноту. Натомість Кремль дає зрозуміти, що він готовий, як колись сталінський СРСР, торгувати собі у збиток, занурювати своє населення у злидні, жертвувати незліченною кількістю життів, не кажучи вже про ресурси. І це все заради маніакальної ідеї свого розширення. А щоб цю ідею підтримував хтось ззовні, не шкодуватиме нічого. Одночасно з цим, країни, які зберігають з Путіним діалог (сьогодні це Аргентина та Китай), звертаються до Вашингтону припинити постачання зброї Україні, аби, як вони кажуть «уникнути жертв». Що стосується союзника Кремля Китаю Тим часом The Washington Post та The Financial Times розповідають, що «Китай не хоче опинитися на боці Росії, яка програла у війні з Україною» (назва перших сторінок). Більш того, статті маніпулятивно написані, нібито від імені самого китайського лідера, який усвідомив, що Росія не зможе здобути перемогу над Україною. Іншими словами, переможена Росія може виявитися не дуже корисним союзником для Китаю — ще однією країною, яка має мало друзів у світі. Проте Китай, як найбільша у світі торговельна держава, не може дозволити собі стати такою ж ізольованою, як Росія. Жодний китайський таблоїд не прокоментував статті. Отже, поки Кремль намагається розхитати єдність Заходу шантажем про «гарматним м’ясом» та підкупом лідерів західних країн, Вашингтон фактично силою нав’язує свою воєнно-політичну програму головному кремлівському союзнику — Китаю. І щоб в Пекіні не сумнівались щодо запропонованого Вашингтоном варіанту розвитку подій, глава Пентагону Ллойд Остін, під час свого візиту до Південної Кореї заявив, що США готові застосувати ядерну зброю проти «КНДР». Не прокоментував заяву Остіна й жоден китайський таблоїд. Отже, є всі підстави вважати, що такий крок з боку США дещо увів у ступор Китай, як лідера так званого клубу-автократів, і Пекіну знадобилась консультація або допомога, і, можливо, від Туреччини. Свідченням ступору є звернення президента Ірану Ібрагіма Райсі до нації, де він зовсім не торкнувся міжнародних питань на тлі нещодавніх атак БПЛА на військові та промислові об’єкти своєї країни. До чого тут Туреччина Свідченням того, що Пекін запросив допомогу у Туреччини, є звернення Угорщини подати Ердогана на Нобелівську премію миру за посередництво у переговорах щодо України. Обидві країни, і Іран, і Угорщина, є васалами Китаю і завжди діють як каже Пекін. Саме тому питання винищувачів F-16 набирає ще більшої політичної ваги, адже надання їх Україні в Анкарі сприймається як ляпас Ердогану. Нагадаємо, раніше LVIV.MEDIA розповідало, чому Ізраїль не розгортає повномасштабної війни, а Кремль не помічає власних поразок на фронті