27 січня у світі вшановують Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це не просто дата в календарі, а нагадування про одну з найбільших трагедій ХХ століття. Саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили нацистський табір смерті Аушвіц-Біркенау. Тому 27 січня – символом пам’яті, скорботи й відповідальності людства. День пам’яті жертв Голокосту: історія Голокост – це системне переслідування та масове винищення євреїв, а також інших соціальних і національних груп, яке здійснювали німецькі нацисти та їхні союзники під час Другої світової війни. В основі цієї політики лежала нацистська ідеологія, що звинувачувала євреїв у поразці Німеччини в Першій світовій війні та оголошувала їх так званими ворогами держави. Євреїв змушували носити на одязі жовту зірку Давида, що фактично робило їх мішенню для переслідувань. Людей позбавляли майна, виганяли з домівок і примусово переселяли до гетто, де вони жили в ізоляції, під постійним наглядом і в умовах злиднів. Значну частину єврейського населення використовували як безкоштовну робочу силу на заводах і виробництвах. Паралельно нацистська влада створювала мережу концтаборів на окупованих територіях. У цих таборах ув’язнені перебували в нелюдських умовах, страждали від голоду, катувань і виснажливої праці. В окремих таборах над людьми проводили жорстокі медичні експерименти. Перший концентраційний табір відкрили у березні 1933 року в Дахау, поблизу Мюнхена. Згодом з’явилися табори в Треблінці, Вестерборку та Освенцимі. Найбільш відомим символом злочинів нацизму став Аушвіц – табір смерті, де було знищено сотні тисяч людей. За різними оцінками, жертвами політики знищення стали близько 6 мільйонів євреїв. Ще мільйони людей загинули через расизм, ненависть і фанатизм. Після завершення Другої світової війни був створений Міжнародний військовий трибунал, щоб притягнути до відповідальності керівництво Третього рейху за розв’язання війни та злочини проти людства. У листопаді 1945 року в Нюрнберзі перед судом постали провідні нацистські діячі, зокрема Герман Герінг, Йоахім фон Ріббентроп, Ганс Франк, Альфред Розенберг та Ернст Кальтенбруннер. У жовтні 1946 року 12 обвинувачених засудили до смертної кари, кількох виправдали, інші отримали тривалі тюремні строки. Герман Герінг наклав на себе руки в камері, а Рудольфа Гесса, якого вважали другою людиною в нацистській Німеччині, засудили до довічного ув’язнення. Судові процеси відбулися і над нацистами нижчого рівня, зокрема над катами концтабору Освенцим. Показовим став суд над Адольфом Ейхманом, який одним з ідеологів “остаточного вирішення єврейського питання”. Після багаторічної втечі його затримав ізраїльський “Моссад”, і в Ізраїлі Ейхмана засудили до смертної кари – єдиного такого вироку в історії цієї держави. Трагедія Бабиного Яру Однією з найвідоміших і найтрагічніших сторінок Голокосту в Україні став Бабин Яр у Києві. У вересні 1941 року нацисти розстріляли там понад 33 тисячі людей лише за кілька днів. Сьогодні на цьому місці розташований Меморіальний комплекс, який присвячений пам'яті жертвам Голокосту. Втім, День Голокосту для України пов’язаний не лише з Бабиним Яром. Масові розстріли й місця знищення існували по всій країні. За роки нацистської окупації на території сучасної України загинуло близько 1,5 мільйона євреїв. Водночас тисячі українців, ризикуючи власним життям, рятували євреїв. Ізраїль визнав 2 673 громадян України Праведниками народів світу. Це один із найбільших показників у Європі. Чому обрати 27 січня для вшанування жертв Голокосту Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був офіційно проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року. Співавторами резолюції виступили 100 держав. Україна є приєдналася у 2012 році. Дата 27 січня обрана символічно: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого нацистського концтабору смерті “Аушвіц-Біркенау”. Генеральна Асамблея підкреслила, що ця трагедія має залишатися пересторогою для всіх поколінь.