Свято Христового Різдва належить до найбільших свят церковного року. До нього ретельно готуються та дотримуються суворого посту впродовж багатьох днів. Вершиною цього святкового приготування є спільна молитва та особлива трапеза — Надвечір’я або Свята Вечеря. Історія Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня празника Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі, або Царські часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многолітню. День надвечір’я завершує піст перед Різдвом, тому цього дня особливо строгий піст. Колись, ще в дохристиянські часи, предки в той час мали свято «Корочуна» — день привітання сонця. Свято «Корочуна» — цілком хліборобське, було натхнення людини надією і вірою у щасливий рік урожаю, приплоду худоби, здоров’я, добробуту та радісного життя. Традиції Наші пращури вірили, що у грудневі й січневі дні народжується чудодійна сила, що переливається у душі людей, у землю, у воду, у рослини і тварини, тому так чекали та радісно відзначали це свято. Християнство наповнило давні традиції новим змістом, християнськими ідеалами, ідеями правди, любові, всепрощення , щедрості, удосконалення. У цей день християни намагаються нічого не їсти, аж поки на небі не засяє перша зірка, адже люди вірять, що саме в цей час народжується Ісус Христос. Той, хто першим побачив різдвяну зірку, вважався найщасливішим у сім’ї. У Надвечір’я Різдва традиційно в домі збирається уся сім’я. Господиня готує багату вечерю з 12 страв за кількістю апостолів-послідовників Христа. Традиційно використовують новий посуд, вбиралися в новий одяг. В домі мав бути порядок, чисто та вимито, домашнє начиння полагоджене. Звичаї На початку ХХ ст. в українців з’явились ялинки, які спочатку підвішувались до сволоку, а потім ставились на підлогу, як і зараз. Деревце прикрашали печивом, горіхами, яблуками, медовиками. В Західній Україні з соломи робили «павуків» як символи павутиння, що допомогло родині Христа врятуватись. Павук з дроту, соломи прикрашався квітами, свічками. Надвечір Різдва до хати вносили дідуха, ставили його на сіно. На Галичині господар промовляв такі слова: «Дай Боже, добрий вечір, ті свята упровадити, других дочекати в здоровлю, щастю до другого року, на многая літа». На Львівщині господиня ложила на стіл зілля та часник. На хліб ставили свічку, яку ніхто не мав права загасити, бо це була погана прикмета. Щоб гарно нива оралась та родила на стіл клали також серпи, граблі. Лише після цього господиня вносила кутю та узвар. Поки накривався стіл — господар годував худобу шматочками хліба з сіллю. Після молитви хазяїн пригощав тварин кутею. Загалом звичаї святкування надвечір’я Різдва носять однаковий характер по всій Україні, а відмінність у південних та північних областях пояснюється впливом інших культур. Багато із самобутніх звичаїв втратилися або призабулися внаслідок масових депортацій українців з їх етнічних земель або через радянську атеїзацію. Нагадаємо, LVIV.MEDIA зібрало усю інформацію про святкування Різдва в Україні цьогоріч.